Президент РФ Владімір Путін у своїй агресивній політиці повторює шлях радянського вождя Іосіфа Сталіна, однак між ними є певні відмінності. Про це пише у своєму блозі на The New York Review of Books американський історик Тімоті Снайдер.
За словами науковця, спроба Путіна виправдати союз Сталіна-Гітлера та російська інтервенція в Україні є відлунням ідеї поділу Східної Європи між Росією та Заходом.
«В той час, коли російські військові продовжують вторгнення в Україну, Владімір Путін намагається виправдати союз між Гітлером і Сталіним, який став початком Другої світової війни», – зазначає історик, цитуючи російського президента, який під час зустрічі в Музеї сучасної історії Росії заявив, що в підписанні пакту Молотова-Ріббентропа «не було нічого поганого», бо Радянський Союз начебто «не хотів війни».
«Насправді, Сталін хотів воювати. Серпневий пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року містив секретний протокол, який розділяв Східну Європу між Гітлером і Сталіним… Історичне значення пакту Молотова-Ріббентропа навряд чи можна перебільшити: він став початком німецької та радянської агресії в Східній Європі, і всіх пов’язаних з ними трагедій в Польщі та інших країнах. Союз Сталіна-Гітлера мав руйнівні наслідки для Польщі і трьох прибалтійських держав – Литви, Латвії та Естонії», – нагадує Снайдер.
За його словами, реабілітація Путіним союзу Сталіна-Гітлера та російська інтервенція в Україні є відлунням ідеї поділу Східної Європи між Росією та Заходом. Крім того, історик зазначає, що російський президент пропонував представникам польської влади поділити Україну та вдавався до риторики 30-40х років, мотивуючи анексію Криму начебто допомогою «співвітчизникам», які проживають на території півострова – саме такий привід використовували Німеччина під час вторгнення до Австрії та Чехословаччини у 1938 році, та Радянський Союз під час нападу на Польщу.
«Розв’язавши війну в Східній Європі, Кремль, схоже, намагається відродити традиційний радянський імідж країни, яка перемогла нацистську агресію завдяки діям славного агресора Сталіна», – пише Снайдер, підкресливши, що не останню роль в цьому відіграють російські ЗМІ, які прославляють агресивну політику Кремля, декларуючи її як «антифашистську». За словами історика, багато фактів вказують на те, що Путін у своїй політиці повторює шлях Сталіна.
«Сталін прагнув налаштувати найрадикальнішого з європейських політиків – Адольфа Гітлера – проти самої Європи, Путін також контактує з низкою анти-європейських популістів, фашистів, і сепаратистів. Його союзниками є крайні праві політичні сили, які хочуть покласти край чинному європейського порядку: Євросоюзу», – зазначає автор.
На думку Снайдера, є одна суттєва відмінність між Сталіним в 1939 році і Путіним в 2014.
«Мотиви, якими керувався Сталін можна зрозуміти – він намагався вирішити реальну проблему, адже Гітлер справді мав намір зруйнувати Радянський Союз. Путін не мав європейського ворога. Без будь-якої причини – вперше це сталося в 2013 році – уряд Росії визначив ЄС своїм ворога. Через свої ЗМІ та офіційні заяви зовнішньополітичного відомства російська влада охарактеризувала Євросоюз як «декадентське» утворення, яке перебуває на межі розпаду», – наголошує історик.
«Кремль постійно видає свою інтервенцію в Україну, як опір європейській агресії. Це все трохи дивно. Вторгнення Росії в Україну прискорило розрив із Заходом, що, з точки зору стратегічних інтересів Росії, не має жодного сенсу. Це був вибір Росії, і навряд чи це можна назвати шедевром стратегічного мислення. Пошуки Кремлем виправдання цього прецеденту порушили одну з основних моральних засад повоєнної політики: протистояння агресії в Європі загалом та осуд нацистської агресії в 1939 році зокрема», – резюмував Снайдер.