«Чому Путін запропонував таку тверду підтримку Асаду? На перший погляд, здається, що Москва отримує прибутки, і важливою є добра воля режиму й надалі надавати Росії доступ до установки в середземноморському порту Тартус. Але це маргінальні і символічні інтереси. Насправді Путін мотивований підтримувати режим Асада через свій страх розвалу держави, страх, з яким він зіткнувся більш безпосередньо під час спроб відділення російської північнокавказької Чеченської республіки, які він жорстоко придушив за допомогою кривавої громадянської війни і контроперацій між 1999 і 2009 роками», – пише Гілл.
Читайте також: «Ідея незалежності суперечить ідеї війни»
За її словами, Сирія занадто нагадує Путіну Чечню.
«Обидва конфлікти зіштовхнули державу з розрізненими і нескоординованими силами, до яких з часом долучились сунітські ісламістські екстремістські групи…З тих пір як він зайняв свою посаду (спочатку прем'єр-міністра в 1999 році, а потім – президента у 2000-му) і зіткнувся з чеченською війною, Путін висловив своє побоювання сунітського ісламського екстремізму та ризиків, які для Росії несуть групи «джихадистів», велике, корінне сунітське населення яких зосереджене на Північному Кавказі, в регіоні Волги та у великих містах, таких як Москва…
Вродовж останніх двох років Путін сподівався, що Асад зможе зробити те, що він зробив в Чечні і переможе опозицію. Враховуючи на криваву історію придушення повстань батьком Башара Хафезом аль-Асадом Путін очікував, що для держави не стане проблемою утримати цілісність держави. Але наразі Асаду, схоже, це не вдається, і Путін не один поставив на коня, який програє. Він і решта керівництва Росії чудово розуміють, що їх незмінна підтримка Асада шкодить позиціям Росії в арабському світі, але вони не мають альтернативного плану виходу з глухого кута», – зазначає експерт.
Читайте також: Башар Асад став маріонеткою Росії
«Хоча Путін дивиться на Сирію і бачить Чечню, ситуації абсолютно різні. Вся Сирія – в муках громадянської війни, і Асад не має таких ресурсів, які у відносинах з Чечнею мав Путін. Він не може усунути ключових представників і прихильників опозиції за кордоном, як це зробив з чеченцями Путін… Сирія також має вдосталь звичайних озброєнь поряд з арсеналом зброї масового знищення, що становить значну загрозу для сусідніх держав», – додає вона.