«Історично так склалося, що уряди залишали дипломатію стриманим людям, які в основному зустрічалися за зачиненими дверима. Тепер вони також використовують Twitter, Facebook, YouTube та місцеві соціальні медіа, такі як мікроблоги китайського сайту Sina Weibo
Велика частина цієї діяльності в Інтернеті є «публічною дипломатією», тобто прямим спілкуванням уряду з громадянами іншої країни. Але електронна демократія є простим і дешевим інструментом також і для інших цілей – таких як ліквідація наслідків стихійних лих, збір інформації та упорядкування відносин. Деякі дипломати використовують Twitter для спілкування між собою (багато хто навіть не читає свої електронні адреси)», – зазначає видання.
Як і очікувалося, за активністю та інтенсивністю ведення електронної дипломатії у світі лідирують США.
З того часу як держсекретар Хілларі Клінтон в 2009 році запустила програму держави 21 століття, було створено 194 Twitter-аккаунти та 200 сторінок Facebook з мільйонами «послідовників».
Більшість інших країн далеко позаду. На Twitter нині можна знайти близько 20 британських послів (можливо, дехто з них був натхненний міністром закордонних справ Вільямом Хейгом). МЗС Росії має більше 40 Twitter-рахунків. У свою чергу Ізраїль оголосив, що зробить використання електронної дипломатії більш широким.
У багатьох країнах дипломатію он-лайн виводять окремі громадяни – часто заради власних цілей, а не для підтримання роботи уряду.
Президент Бразилії Ділма Руссефф і міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт мають найбільшу кількість послідовників на Twitter. А в Америці найважливішим в електронній дипломатії є президент Барак Обама, хоча він й зрідка пише повідомлення в соціальних мережах. Його аудиторія з близько 20 млн послідовників переважає кількість підписників Уго Чавеса (3,4 млн) та прем’єр-міністра Дмітрія Мєдвєдєва (1,5 млн).