Янукович «швидко зосереджує владу в своїх руках, а багатство – серед вузького кола наближених», стверджує автор.
У жовтні Конституційний суд України відновив конституцію від 1996 року, яка надає президентові більш широкі повноваження в порівнянні з конституцією 2004 року. «Україна більше не вважається демократією; Freedom House перевела її до категорії «частково вільних» країн, в рейтингу свободи преси, складеному організацією Reporters Without Borders, Україна – на 131-му місці з 178 країн. А жовтневі вибори в місцеві органи влади покінчили з періодом вільних і справедливих виборів в Україні», – йдеться в статті.
Влада виправдовує свою жорсткість необхідністю провести реформи, зазначає автор. Минулого літа ці заяви викликали якусь довіру: Янукович висунув програму економічних реформ, домовився з МВФ і здійснив перші необхідні заходи: урізав держбюджет і підвищив роздрібні ціни на газ.
«Однак подальші «реформи» не підвищили ні конкурентоспроможність України, ні свободу ринку. Замість цього вони принесли вигоду купці бізнесменів, близьких до президента», – вважає автор.
Тепер же великі реформи, обговорені з МВФ, – пенсійна реформа і газового ринку – відкладено. Квоти на експорт зерна збережені, виплати компенсацій за податки застопорилися.
«Реформи, запропоновані МВФ, розвалилися», – вважає автор.
«Найзловісніший аспект правління Януковича – застосування судової системи для репресій політичних супротивників і ЗМІ», – пише автор, нагадуючи про кримінальні справи стосовно Юлії Тимошенко та інших колишніх членів уряду.
Кримінальну справу щодо Кучми пояснюють по-різному. ЗМІ повідомляють, що йдуть розслідування відносно інших політиків часів Кучми, зокрема Литвина.
«Є також гіпотеза, що олігархи з табору Януковича хочуть захопити телеканали або сталеливарні заводи зятя Кучми», – пише автор.
І інша теорія: що Янукович мстить Кучмі за те, що останній не наказав військам стріляти по мирній демонстрації в момент «помаранчевої революції».
«Чи можуть такі зловживання владою довго продовжуватися в сучасній Європі?» – запитує автор.
Замість відповіді він вказує на численні акції протесту, а також на те, що популярність партії Януковича знизилася до 14%, а його власний рейтинг – до 17%.
«Мабуть, Янукович не усвідомлює те, що усвідомлює його російський зразок для наслідування: щоб вижити як політик, навіть при легкому авторитаризмі, потрібно зберегти колосальну популярність», – підсумовує автор.