«Ви фотографуєте Музей дельта-блюзу. Так, хлопці, це земля, де зародився блюз, – каже чоловік, що проходить повз двох туристів, які знімають невеликий дерев’яний будинок у містечку Кларксдейл, штат Міссісіпі. – Там є на що подивитися: гітари, костюми і записи справжньої музики, але залиште трохи часу на те, щоб пройтися містом». Забалакати з незнайомцями на вулиці не проблема, подарувати сувенір, а між цим розповісти історію свого життя – таким тут нікого не здивуєш. Відкритість людей спочатку насторожує, але за кілька днів подорожі півднем Сполучених Штатів так до цього звикаєш, що складно уявити, як може бути інакше.
Південними вважають загалом 14 штатів, проте тільки п’ять називають Старим Півднем, або – англійською – Deep South (Глибокий Південь). Алабама, Джорджія, Луїзіана, Міссісіпі та Південна Кароліна – це саме ті штати, що раніше були найбагатшими завдяки плантаціям бавовни. У минулі століття, до того як їй знайшли замінники – поліестр та інші штучні матеріали, бавовна була чи не єдиним товаром, який південці експортували на північ Америки і за океан. Тоді цю рослину тут називали «королева-бавовна».
«Котонові» Містечка
У декого ті часи викликають і негативні асоціації. Для збору бавовни сюди з Африки завозили тисячі чорношкірих рабів. Навіть тепер, якщо назвати регіон Старий Південь, то чорношкірі американці можуть образитися, адже в них давні часи асоціюються не з достатком краю, а з визискуванням пращурів.
Є тільки один спосіб зрозуміти Глибокий Південь: вскочити в автомобіль і, обминаючи автостради та великі міста, просуватися за течією річки Міссісіпі. Тут важливо не нехтувати можливістю зупинятися в маленьких населених пунктах, розмовляти з мешканцями і запитувати їхньої поради, куди краще їхати далі, що і де подивитися. Витрати на бензин залежать від маршруту, наприклад, нам за 10 днів подорожі довелося викласти $250.
На під’їзді до міста Натчез одразу впадають в око неозорі білі поля. Завдяки теплому, субтропічному клімату і влітку, і взимку тут можна збирати урожай бавовни. Окрім плантацій біля Нат-чеза є й музей цієї рослини, де покажуть, як жили їхні власники, а як чорношкірі раби, розкажуть, як у тому регіоні робили бізнес. Усе це обійдеться в $15–20 залежно від повноти екскурсії.
У самому місті можна пройтися садибами, де жили господарі найбільших плантацій, а заплативши близько $20, – зупинитися в якійсь із них на вечерю. Проте не варто забувати й про інший бік життя «котонової» торгівлі. «Купи рабів, збери більше бавовни, продай бавовну, купи більше рабів» – таких оголошень у музеї представлено багато, вони були популярні в ті часи. Через постійну важку працю й погані умови життя єдину віддушину колишні мешканці африканського континенту знаходили в музиці, елементи якої привезли з дому.
Дорога блюзу
«Блюз – це духовна музика, робітничі пісні, балади про життя. Сама назва означає сум та меланхолію», – розповідає Джон, власник Музею блюзу в містечку Гелена, штат Арканзас (що по інший бік річки Міссісіпі від штату з тим самим іменем).
Вартість вхідного квитка – $5, фотографування безплатне, до того ж при вході написано: «Фотографувати потрібно, і показати своїм не забудь!».
Гелена відома й тим, що тут з’явилася перша радіопрограма, яка транслювала мелодії блюзу в сусідні штати. Також у різний час тут співали відомі блюзові виконавці, світлини та особисті речі яких представлені в музеї.
Місто було культурним та комерційним центром регіону, і так тривало до середини ХХ століття. Тоді нічне життя, азартні ігри, музика приваблювали місцевих робітників із полів та лісопилень, а також матросів, судна яких зупинялися в порту. Попри те що сьогодні воно живе у спокійнішому ритмі, варто пройтися невеликими вуличками до гавані. Дорогою на кожному другому будинку можна помітити портрети виконавців блюзу та сцени з життя. Ці графіті – предмет гордості міста.
Стрит-артом відоме й інше місто біля Міссісіпі – Віксбург. Стіна вздовж річки, яка складається з 32 панелей, стала своєрідною книгою з картинок. На одній панелі намальований бунт працівників, на іншій – відомий у регіоні блюзовий виконавець, а всі разом розповідають про історичне значення міста і показують, яким мешканці бачать комерційне та культурне майбутнє свого регіону. Біля стіни немає охорони, тож підійти, доторкнутися до малюнків може будь-хто.
Для справжніх любителів блюзу створена так звана Дорога блюзу, своєрідна карта містечок штатів Міссісіпі, Луїзіана, Теннессі з найважливішими історичними місцями, що стосуються історії цього музичного жанру. Серед них Тупело, де народився Елвіс Преслі, та Берклер – батьківщина блюз-виконавця BB King. Загалом у списку близько 55 містечок.
Запитайте будь-кого з місцевих, де найкраще закінчувати подорож Півднем. Відповідь завжди одна: Новий Орлеан, штат Луїзіана. Попри те що багатьом місто відоме страшними наслідками урагану Катріна, найчастіше сюди приїздять саме по дух свободи, смачну їжу та хороший блюз. Центральна вулиця Бурбон-стрит знана своїми барами. На відміну від інших міст США, де пити алкогольні напої на вулиці заборонено, таке правило не стосується центральної вулиці Нового Орлеану. Якщо ж комусь удень якось не дуже затишно в барі, то цю проблему тут вирішили просто: замурували вікна так, щоб до залу не потрапляло світло, а музиканти готові грати блюз у будь-який час доби.