У квітні 2021 року Європейська Рада затвердила документ із так званими висновками щодо Індо-Тихоокеанської стратегії Європейського Союзу. У ньому прописано ключові напрями майбутньої стратегії, узгоджені та спільно випрацювані усіма 27 членами ЄС. Це був вчасний і довгоочікуваний крок Євросоюзу в розрізі його політики в регіоні, що поступово став центром розгортання основних геополітичних процесів.
Попри цінність і важливість документа, а також детальний аналіз затверджених висновків (див. Тиждень, № 18/2021), підбити остаточні підсумки було все-таки неможливо, адже той документ був радше «пробою води» й політичним сигналом іншим учасникам від ЄС про наміри та підготовку системно вступати в гру. А справжня стратегія мала з’явитися за пів року, тобто у вересні.
Здається, планування відбулося ідеально: 16 вересня Єврокомісія спільно з Високим представником ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозепом Боррелем презентували Joint Communication — спільну заяву, стратегію Європейського Союзу в Індо-Тихоокеанському регіоні (ІТР). Публікація цієї стратегії означає, що тепер на геополітичній мапі світу оформився ще один повноцінний актор у регіоні — ЄС.
Якими бачить ЄС свою роль і плани в цій новій і непростій грі ХХІ століття?
Насамперед, варто звернути увагу, як змінився тон стратегії, порівняно з попередніми висновками. У квітневій версії Євросоюз насамперед наголошував на баченні своєї ролі як балансуючого актора. Документ відбивав обережність і небажання надто активно перебирати на себе роль того, хто втручається, щоб кардинально змінювати ситуацію в певну сторону. Та й узагалі одна з цілей публікації попереднього документа — очікування на подальшу реакцію щодо оприлюднених заяв.
Читйате також: RAND: Що буде із позиціями США у Індо-Тихоокеанському регіоні після перемоги талібів
Вереснева фіналізована версія звучить уже впевнено, як чіткий план дій. Пояснює причини й необхідність взаємовигідної співпраці насамперед через взаємозалежність і потрібність учасників одне одному. Адже Брюссель — найбільший інвестор, головний партнер із програм розвитку та один з найбільших торгових партнерів в ІТР. Разом вони становлять понад 70% світової торгівлі товарами й послугами та понад 60% прямих іноземних інвестицій.
«Водночас нинішню динаміку в ІТР визначає зростання геополітичної конкуренції на додачу до наростання напруги в ланцюгах постачання, так само, як й у сфері технологій, політичній і безпековій». Це ті причини, чому ЄС вирішив долучитися, — так аргументують в офіційному документі.
Стратегія окреслює принципи, якими Євросоюз керуватиметься, коли налагоджуватиме свою залученість і підходи до взаємодії та співпраці з партнерами в регіоні.
Основний меседж полягає в тому, що Брюссель прагне налагоджувати партнерства й поглиблювати наявну співпрацю. Насамперед для того, щоб забезпечити порядок на основі рівних правил, відкрите й сприятливе середовище для торгівлі та інвестицій, а також підтримки сполученості регіону з ЄС. У цьому контексті ЄС виділяє сім основних царин, на які спрямовуватиме свої дії. Це: стале й інклюзивне процвітання; перехід на «зелену» енергетику; менеджмент океанів; цифрове управління й партнерства; сполученість (так звана connectivity); безпека й захист; людський вимір безпеки (забезпечення прав і свобод, гуманітарна допомога тощо). Тематично спектр співпраці та взаємодії покриває такий широкий діапазон сфер, що здається, наче включає все можливе: від клімату, освіти, технологій і інновацій, торгівлі, інвестицій і сполученості, кібербезпеки, здоров’я, менеджменту океанів, діалогу щодо нерозповсюдження ядерної зброї й аж до питань космосу.
ЄС має намір посилити свою морську присутність в ІТР, здійснювати більше спільних навчань і зупинок військових кораблів у портах партнерів, а також тренувань для боротьби з піратством і захист свободи судноплавства.
Що стосується безпосередньо альянсів, важливо, що в документі не тільки номінально, а й практично розгорнуто питання центральності АСЕАН у регіоні. QUAD згадано побіжно й лише раз, як одного з тих, хто там також є, а отже, його додали до загального списку для співпраці. Клімат, технологічна співпраця, вакцини — основні сфери кооперації з QUAD. Відведення ЄС цієї ролі для АСЕАН суттєво впливає на визначення регіональної архітектури й динаміки розвитку партнерств, що можна вважати правильним кроком зі стратегічного погляду. Це також дає певну відповідь на питання, яке останнім часом активно обговорювала закордонна експертна спільнота — чи не відбере QUAD центральність в АСЕАН, найстарішої багатосторонньої організації в регіоні, і чи не почне домінувати як об’єднання, особливо зважаючи на те, що його учасниками є чотири потужні економіки світу (США — 1 місце, Японія — 3 місце, Австралія — 13 місце, Індія — 6 місце у 2020 році). Хоча навіть самі країни АСЕАН регулярно висловлюють стурбованість щодо втрати центральної ролі через формування великої кількості й інших мінілатеральних союзів — нової тенденції в регіоні.
Питання, чому такий розвиток подій і небажаний, і поки що не надто ймовірний, заслуговує на окремий аргументований розгляд. Але одна з вагомих причин для цього — також і таке позиціонування АСЕАН та наголошення на його центральності різними акторами, зокрема й США, і ЄС.
Ситуація в Південному та Східному Китайському морях і Тайванській протоці безпосередньо впливає на європейську безпеку та процвітання ЄС. Про це говорять прямим текстом. ЄС просуватиме й розвиватиме торгівлю та інвестиційні відносини з Тайванем, а також співпрацюватиме з ним напряму — разом із Японією та Південною Кореєю — для диверсифікації ланцюгів постачання напівпровідників. Тайвань також перебуває серед тих, із ким працюватимуть у темах рибальства й захисту даних.
Не двояко звучить цього разу попередження про червоні лінії щодо Китаю. ЄС готовий співпрацювати в різноманітних напрямах задля загального блага, але в межах певних цінностей. Там, де Китай ці межі перетинатиме, ЄС захищатиме свої інтереси та протидіятиме, якщо виникатимуть фундаментальні суперечності, зокрема щодо прав людини. Принаймні так свідчить стратегія.
Попри тісні економічні зв’язки з Китаєм (КНР стала найбільшим торговим партнером ЄС у 2020 році), позиція Брюсселя щодо Пекіна однозначно стає жорсткішою. Принаймні гучніше звучить неприйнятність дій Піднебесної щодо порушення прав людини та застосування економічного впливу задля досягнення політичних цілей.
Читайте також: Die Welt: Китай хоче захопити НАТО зненацька
Майже одночасно з оприлюдненими заявами у стратегії, ЄС також анонсував запуск Global Gateway — схеми для боротьби з ініціативою Китаю «Один пояс, один шлях».
«Ми вміємо будувати дороги. Але яке це має значення, якщо вони опиняться між мідною шахтою, що належить Китаю, та портом, що належить Китаю. Тому маємо бути розумнішими, коли йдеться про такі інвестиції», — так озвучила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн нинішнє бачення ситуації ЄС щодо КНР.
Цю тенденцію важливо помітити й українській стороні, що останнім часом викликає стурбованість через відсутність реалістичного бачення ризиків залучення інвестицій Китаю та співпраці й економічної залежності від нього. Тим, хто ухвалює рішення, потрібно серйозніше починати думати про стратегію диверсифікації таких ризиків. А також відрефлексувати власний досвід як тренувальний прецедент, коли волевиявлення України щодо підтримки уйгурів у Раді ООН після шантажу з боку Китаю довелося поміняти на вакцини. Попри оголошений курс на вступ до НАТО і ЄС та відмову від позаблокового статусу, а також зважаючи на нинішню фактичну відсутність членства України в блоках, такий міопічний погляд на відносини з Китаєм може мати катастрофічні наслідки для нашої держави в майбутньому. Адже потрапити під вплив КНР легко, а позбутися його вкрай складно.
Загалом стратегія дещо дивує детальністю й амбіційністю, проте водночас ЄС не відходить від своєї «природи». Євросоюз завжди був нормотворчою силою. І в умовах посилення асертивності Китаю в регіоні у співвідношенні з його фактичною силою це саме та карта, яку хтось має розіграти. І ніхто не зробить це краще за Брюссель. На тлі відносин США й Китаю, що, за оцінками експертів, останніми роками досягли найгіршого стану за весь час, а також тенденції до їх загострення, телефонна розмова лідерів цих країн ніби трохи знизила градус напруги двох наддержав. А нещодавнє пом’якшення внутрішньої риторики в Пекіні щодо Вашингтона, яку відзначають експерти, викликало відчуття, нібито тепер протистояння може набути більш кооперативного характеру.
Але зважаючи на те, що ні амбіції Піднебесної, ні її агресивність у регіоні нікуди не зникли, це лише тимчасове явище, викликане певними причинами, зокрема внутрішніми. Тому потреба в активній балансувальній і пом’якшувальній силі, якою може бути ЄС, надзвичайно актуальна.
Для цього вже закладено підвалини, питання лише в тому, як самому Євросоюзу вдасться матеріалізувати задумане, зважаючи на ризик деяких розбіжностей, що можуть виникнути серед країн-учасниць, беручи до уваги їхні двосторонні відносини з Китаєм і вкрай розбалансовані — зі США. А несподівані й неочікувані кроки, як-от заснування AUKUS, тобто коли США разом з Великою Британією та Австралією започаткували нове партнерство в обхід Франції, уже викликали бурхливу реакцію. Наслідки такого ставлення Вашингтона до партнерів розійдуться як кола по воді й уже незабаром стануть помітними й для нас. А для ЄС створять нові завдання та виклики.