Зікора Антон журналіст

Альтернатива «блакитному»

ut.net.ua
16 Січня 2009, 00:00

 

Навіть із першого погляду видно: нова українсько-російська «газова війна» ведеться з якимсь особливим оз­лобленням. У минулі роки було так: Газпром називав свої ціни на «блакитне паливо», Україна – свої. Це викликало запеклі суперечки і взаємні докори, але, як правило, ця катавасія припинялася з настанням нового року. Сьогодні все не так: я пишу ці рядки 14 січня, а кінця газовому конфліктові поки навіть не видно. Що ж робити, якщо Росія і справді відключить газ, хай не цього, але наступного року – чи є в нас альтернативні джерела енергії? Таке питання ставимо ми сьогодні, а водночас згадуємо найбільш яскраві цитати щодо газу та інших енергоносіїв.  
 
«У зв’язку з відмовою України від пропозиції про пільгові умови постачання газу в 2009 році за ціною $250 ­за тисячу кубометрів Газпром здійснюватиме постачання газу в Україну з січня місяця за ринковою європейською ціною $418 за тисячу кубометрів», – казав на початку нової «газової війни» Алєксєй Міллєр, голова Газпрому.
 
Кузьма Федченко, один із засновників і експерт ВГО «Інститут стабільного розвитку», каже, що новий вид палива в природі, звичайно, є: «Це так званий гелій-3, який мож­­на використовувати як паливо для ­термоядерних електростанцій. Це допоможе вирішити енергетичні проблеми. А загалом альтернатива газу та нафті є, і вона була завжди. Досить пригадати, що перше авто було електромобілем. А 1931 року, на одній із виставок, великий винахідник Нікола Тесла зняв бензиновий двигун із нового автомобіля фірми Pierce-Arrow. Він поставив замість нього електромотор змінного струму потужністю 80 кінських сил без будь-яких традицій­­но відомих зовнішніх джерел живлення. Машина їздила так тиждень.… А XX сторіччя ознаменувалося запеклими війнами за нафту».
 
«…Я хочу заявити: енергетична проблема вирішена. Поставлене завдання розробники виконали. Вони розробили абсолютно новий вид електростанцій – геліоаеробарічні теплоелектростанції, які проводитимуть електрику не шляхом спалювання природних ресурсів, а шляхом використання поновлюваних ресурсів – сонячної радіації та енергії вітру», – Наталія Вітренко, прогресивна соціалістка (сказано на партійному з’їзді).
 
Жарти жартами, але пошуки й методи використання альтернативних енергоносіїв ведуть і в сучасній Україні. Євген Жмур, менеджер із біопалива, каже: «Слід визнати: українські політики не були готові до такого становища, в якому ми зараз перебуваємо. Про альтернативу не думав ані перший президент Леонід Кравчук, не думали й інші, ті, хто був після нього. Зате, наприклад, Молдова, в якої нічого немає, дуже активно веде розробки альтернативної енергії, зокрема, біопалива. До речі, в Аргентині є нафта, але країна прагне перейти на біопаливо, яке робить навіть із кокосів».
 
«В Україні є команда вчених, яка розробила технологію виробництва біопалива зі спеціального типу водоростей. Це водорості, які ростуть у трубах і навіть не торкаються землі», – Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України (в розмові з жителями Троєщини, Київ).
 
«У нас є організація, яка розробляє біопаливо, але не для України, а для Нової Зеландії», – каже Жмур. «Я очолюю групу, яка займається змішуванням компонентів біопалива, – спирту й бензину. Й уже сьогодні ми можемо зробити промисловий змішувач, який можна встановити і на комбайні, й на тракторі. Відомо, що для створення біопалива потрібний майже стовідсотковий спирт, а в нас лише один спиртозавод може це робити. Наше ноу-хау дозволяє робити біопаливо зі звичайного спирту». – «Юлія Тимошенко говорила, що біопаливо можна добувати навіть із водоростей». – «Біопаливо можна добувати з чого завгодно».
 
«При переході на ринкові відносини в галузі постачань газу в Україну ціна з 1 січня 2009 року може скласти понад 400 доларів», – Алєксєй Міллєр (упродовж «газової війни»).
 
В Інтернеті є сайти, присвячені нетрадиційним видам енергії, такі, як цей //www.macmep.ru/ або цей //www.glubinnaya.info/. Тут безліч інформації, яка вказує на те, що альтернатива є. Наприклад, ось тут (//www.macmep.ru/testatika/testatika.htm/) стаття про машину Тестатика, котра належить одній із ре­лігійних громад у Швейцарії. Це генератор енергії, створений у середині минулого сторіччя. Він не споживає зовнішніх джерел. Тестатика поставляє електрику понад 30 років у обсязі, що перекриває потреби всієї громади, включаючи і виробничі майстерні, розташовані там же. По суті, це вічний двигун. За допомогою мідного кабелю завдовжки десять метрів, пари консервних бляшанок, простих соленоїдів (підковоподібних магнітів) ви теж можете зробити подібний пристрій. Якщо добре полазити в Інтернеті, можна знайти багато альтернативних способів добути енергію. Природно, науковці на це саркастично сміються й крутять пальцем біля скроні. «Альтернативники» сприймають це як належне.
 
Уперед, на Місяць!
 
«Сподіватимемося, що пропозиція щодо ціни газу для України в $450 найближчим часом поверне «Нафтогаз України» за стіл переговорів», – Алєксєй Міллєр (у розпал «газової війни»).
 
Два роки тому на виставці вітчизняних винахідників і раціоналізаторів, що проходила в Українському домі, мені вдалося спілку­ватися з багатьма «аль­тер­­нативниками». Один із них сказав буквально таке: «Я знав кількох ­людей, які після оприлюднення своїх винаходів просто зникали безвісти». Але, швидше за все, «альтернативники» не зникають, а ходять редакціями різних видань зі своїми оригінальними ідеями, з портфелями, наповненими рукописами. Якось я працював в одній газеті, то до мене протягом одного дня прийшли аж три такі чоловіки. Аркуші з їхньою творчістю прикрашали наші стіни.
 
«Шантаж Росії розрахований на те, щоб звинуватити Україну в крадіжці газу і дискредитувати Україну в очах Європи», – Дмитро Павличко, поет, майже дисидент (у хвилю натхнення).
 
Кузьма Федченко каже, що енергетична проблема – це проблема суспільної свідомості. Її можна вирішити, створивши світову спільноту, до якої можуть на рівних правах входити держави, корпорації, підприємства, звичайні громадяни. Останнє, зокрема, стосується добування того ж гелію-3, газу завтрашнього дня. Адже він є на Місяці.
 
«До цих газових, пробачте, вонючих газових схем ніколи ні я, ні моя сім’я не мали ніякого відношення», – Віктор Ющенко, президент України (дещо розгнівано).