Здатність охранки окупантів улаштувати це не викликає сумніву, але українські силовики заперечили наявність у них такої оперативної інформації, а російські промовчали (лише Аксьонов висловився в тому дусі, що Чубарову, мовляв, «потрібен психіатр»). Сам Ільясов, не вдячний колишньому товаришу за вчасне попередження, заявив, що Чубаров та його однодумці «роблять усе можливе, щоб утягнути власний стражденний народ у відверте протистояння, метою котрого є роздмухати й розпалити полум’я громадянської війни». Краще б він не марнословив на тему війни, бо наврочив: у той самий день її Криму оголосили. Хоча й не Чубаров.
Кремлівські хулігани, мавпуючи «дорослі держави», нарешті догрались у «велику політику»: тепер «Ісламський халіфат» урочисто оголосив війну й Росії. У майстерно змонтованому HD-кліпі зі сценами відрізання голів та розстрілів медіа-продюсери «Халіфату» презентували нову пісню російською мовою з приспівом «Скоро, очень скоро кровь польется морем». Пообіцявши незабаром улаштувати в Росії все те, що показано в кліпі, «правовірні» проспівали ще й такий куплет:
И Кавказ вернем мы, править силам темным
Не оставим боле; будет нашим Крым!
И Урал вернется, кяфир затрясется,
В Татарстане править шариат хотим.
Отак. Висновки із цього випливають такі: по-перше, «Ісламська держава» визнає півострів російським, а по-друге, у світі з’явився ще один претендент на гасло «Крим наш». Нібито однієї терористичної держави нам тут було замало, що раптом із якогось пекла наповзає ще й друга!
Читайте також: «Не вір, не бійся, не проси»
Окупаційні органи одразу відреагували на «музичну листівку» з Близького Сходу та паризьке кровопролиття посиленням заходів безпеки в громадських закладах й аеропорту. Слідом за ними грізну боєготовність продемонстрували й усякі войовничі карлики: «аксьоновська самооборона» мобілізувала своїх алкоголіків у посилені вуличні патрулі, «донскіє казакі» з нагайками кинулися «охороняти» школи (авжеж, за дітьми, як відомо, ховатися легше!) тощо. Невідомо, чи пов’язані безпосередньо із цими подіями чутки про переведення на високу посаду в кримський главк ФСБ колишнього «міністра госбєзопасності ЛНР», але крок видається завбачливим: терористу з терористами домовитися буде легше. А «віце-прем’єр» Бальбек запевнив усіх, що Крим нападу не зазнає, бо підґрунтя для релігійного тероризму тут відсутнє через
«зважену» міжконфесійну політику окупаційного «уряду». Ой, якби і йому не наврочити…
Розвідданими про джихадистське підпілля в Криму я не володію, але як колись українська влада, так тепер російська настільки старанно намагається імітувати його наявність, що певний прошарок, готовий із квітами стрічати «воїнів ісламу» в Криму, вже, поза сумнівом, сформовано.
Саме цими днями в Севастополі відбувається суд над чотирма членами незареєстрованої ісламістської партії «Хізб ут-Тахрір», метою котрої є встановлення «Всесвітнього халіфату». На відміну від України в Росії та в низці інших держав вона вважається терористичною організацією і є забороненою. Колишня українська влада вела з «хізбутами» та ідеологічно близькими до них «салафітами» подвійну гру, штучно перетворюючи їх на вагому суспільну силу. З одного боку, «загроза ісламізму» через слово згадувалася в усіляких «експертних звітах з безпеки в Криму» (і, певно, додала чимало зірок на погони). А з другого — ісламістські громади створювались і діяли за негласного, але відчутного сприяння держави, адже «халіфатчики» вважалися цінною противагою ненависному Меджлісу. За цього сприяння вони рейдерським способом захоплювали в «меджлісівців» мечеті, перереєстровували на себе релігійні громади…
Читайте також: Скільки коштує Крим?
На певному етапі ситуація вийшла з-під контролю: кілька кримських ісламістів вирушили воювати в Сирію (лише Аллах знає, на чиєму боці). Але тут сталась окупація і все перевернулося: Росія цих провокаторів не потребувала (бо мала своїх), і «свідкам Халіфату» довелось або відрікатися від свого «хобі», або втікати із сім’ями на материк та осідати похмурими замкненими громадами в західноукраїнських селах. Але окупанти не спішать звітувати про перемогу, адже звинувачення в «ісламському екстремізмі» стало універсальною зброєю чекістів проти будь-якого кримського татарина незалежно від його прихильності до справи «Халіфату» (ось і нещодавно знову проводили «профілактичні рейди» мечетями). Недарма кримське крило Меджлісу висловило занепокоєння, що погрози «Ісламської держави» стануть насамперед приводом для поширення репресій.
А поки «Халіфат» добирається до Криму, євпаторійські школярі-слов’яни вигадали нову гру: зненацька кидають петарди під ноги перехожим із веселими криками: «Аллах акбар!!!» Зойки пенсіонерок, що, хапаючись за серце, осідають на тротуар, несамовито
веселять юних «терористів».