“Білорусь — це країна, де націоналізм ХІХ століття запізнився, і лише у ХХІ столітті ми завершуємо процес формування білоруської нації, вписування її в європейський цивілізаційний контекст”, – стверджує в розмові письменник.
На думку Альгєрда Бахарєвіча, Білорусь потрібно вписувати в історичний контекст постколоніальної країни, адже два століття в статусі колонії Росії вплинули на сучасні характеристики держави більше, ніж Річ Посполита чи Велике князівство Литовське. Наразі Білорусь намагається залишити цю спадщину як пережиток минулого і йти власним шляхом.
“Нині в Білорусі діє фашистська диктатура. Не побоюся цього слова, бо йдеться про справжній фашизм. Від інших таких диктатур її відрізняє те, що режим Лукашенки не має певної ідеї, візії майбутнього. А у диктатури ідея таки має бути”, – пояснює Бахарєвіч.
В існуючого режиму провідною є ідея збереження особистої влади, що не йде в порівняння навіть з російським імперським баченням майбутнього. Однак диктатурі потрібна конкретна і більш глобальна ідея, переконаний письменник, а та, що її пропонує Лукашенка може об’єднати лише силові структури. Події, що зараз відбуваються в Білорусі не принесуть успіху, адже за ними немає надідеї.
Читайте також: Ігор Кизим: «Росіяни сприймають Білорусь як свою вотчину»
Головною задачею диктатора є недопущення руху суспільства до європейськості, адже це породить нову ідентичність серед білорусів. Цього режим допустити не може. “Лукашенка намагається зробити радянське минуле, Велику вітчизняну війну основою власної своєрідної ідентичності, але в Європі в наш час це вже не спрацьовує”, – стверджує письменник. Однак важливо якраз протидіяти цим маніпуляціям і нарешті припинити згадувати війну.
Важливу місію, за словами митця, зараз мають білоруські культура та література, які повинні виконувати “дві головні задачі: осмислити і зрозуміти, як так сталося, що ми дійшли до ситуації 2020-2021 років, як фашизм став у нас можливим, і створити візію майбутнього, думати про те, що з нами буде”.
Незважаючи на подальші успіхи, в Білорусі за всю історію з’явились надто непорушні зв’язки з Росією. Тому навіть за наявності протестів (які можливі лише якщо протести відбуватимуться в РФ), країна вже не стане “моноетнічною з однією національною мовою”, стверджує Бахарєвіч.
“Проєкт майбутньої Білорусі має включати всіх, і він неможливий без російської мови і культури. Так, це буде країна під біло-червоно-білим прапором і гербом “Погоня”, із любов’ю до Європи, але це буде переважно російськомовна країна, – розповів письменник.