Між суспільством та культурою завжди існував бар’єр, але її не обмежували настільки, щоб вона перестала розвиватись, вважає письменник. Важливо говорити про білоруську культуру в межах самої Білорусі, адже наразі новини доходять лише до тих, хто спеціалізовано цікавиться оновленнями на незалежних каналах.
“Білорусь протягом десятиліть мала чіткий поділ на офіційні та неофіційні культуру й медіа. Фактично будь-який білоруський автор — будь-хто, хто займається культурою чи мистецтвом, літературою, — з самого початку мусив обрати, на якому він боці, та розуміти, що його чекає”, – пояснив Бахарєвіч. За варіанту співпраці з державою діячам культури дають можливість розвиватись, за протилежного сценарію публічності неможливо досягти, однак у незалежному просторі культура живіша.
“Ці дві течії в білоруській культурі практично не перетиналися, оскілки довгий час держава створювала штучний бар’єр, коли більшість білоруського суспільства і гадки не мала ні про яких білоруських письменників, їхні книжки, премії, закордонну діяльність, великі фестивалі тощо”, – пояснює письменник.За його словами, у серпні 2020 року бар’єр зруйнували національоюа революцією: “Нарешті ці події можна називати революцією, а не просто протестами”.
Читайте також: Білорусь: війна за ідентичність
Тільки зараз режим Лукашенки зрозумів, що незалежна культура – світоглядна альтернатива, яка становить небезпеку. Вона наростає завдяки популяризації цього сектору серед все широї громадськості. Національне піднесення активізувало і білоруську діаспору, розповів Альгєрд Бахарєвіч.
“Ми з Юлією Цімафєєвою нині живемо в Граці, закордоном. Все наше життя перетворилося на низку онлайн-виступів, інтерв’ю…В цьому плані тепер можна сказати, що білоруські література та культура почали створювати певний образ Білорусі в світі, відкривати її не тільки самій собі, а й закордонню”, – зазначив митець.