«Війна в Україні довела, що епоха індустріальних воєн все ще триває», – пише у своєму коментарі для аналітичного центру RUSI Алекс Вершинін, колишній американський військовий із понад десятирічним досвідом служби на передовій у Кореї, Іраку та Афганістані. Експерт пояснює, що з огляду на масове використання військової техніки, транспортних засобів та боєприпасів необхідна великомасштабна промислова база для поповнення. Для України це завдання ускладнюють російські можливості атакувати військові обʼєкти, склади та залізничну інфраструктура глибоко всередині країни. Російська армія також постраждала від українських транскордонних атак і диверсій, але в менших масштабах. «Темпи споживання боєприпасів та техніки в Україні можна підтримувати лише за рахунок масштабної промислової бази. Ця реальність має стати конкретним попередженням для західних країн, які скоротили військово-промисловий потенціал і пожертвували масштабами та ефективністю заради результативності. Ця стратегія спирається на помилкові припущення щодо майбутнього воєн, і на неї вплинули як бюрократична культура в західних урядах, так і спадок конфліктів низької інтенсивності. Зараз Захід може не мати промислових можливостей для ведення великомасштабної війни. Якщо уряд США планує знову стати арсеналом демократії, то існуючі можливості військово-промислової бази США та основні припущення, які керували її розвитком, потребують перегляду», – пише експерт на сторінці аналітичного центру RUSI.
Перемога у довготривалій війні між близькими за потужністю країнами буде на боці тієї, яка має сильнішу промислову базу. Країна повинна або мати виробничі потужності для створення величезної кількості боєприпасів, або мати інші виробничі галузі, які можна швидко перевести на виробництво боєприпасів. На жаль, на Заході, як пише Вершинін, немає ані першого, ані другого. «Зараз США скорочують свої запаси артилерійських боєприпасів. У 2020 році закупівлі артилерійських боєприпасів скоротилися на 36% до $425 млрд. У 2022 році планується скоротити витрати на 155-мм артилерійські снаряди до $174 млн», – пише експерт, — «Коротше кажучи, виготовленої упродовж року артилерії США в кращому випадку вистачить лише на період від 10 днів до двох тижнів бойових дій в Україні».
США не єдина країна, що зіткнулася із таким викликом. У минулорічній грі-симуляції війни за участі США, Франції та Сполученого Королівства, британці вичерпали національні запаси найважливіших боєприпасів усього за вісім днів.
Читайте також: Мовою цифр. Хто та скільки озброєння передає Україні
Така ситуація не лише із артилерією. ПТРК «Джавелін» та ПЗРК «Стінґер» у тому ж човні. США відправили в Україну 7000 ракет до джавелінів – приблизно третину своїх запасів – і попереду ще більше поставок. Корпорація Lockheed Martin виробляє близько 2100 ракет на рік, хоча ця цифра може зрости до 4000 за кілька років. Україна стверджує, що використовує близько 500 ракет до джавелінів щодня.
Витрати на крилаті та балістичні ракети настільки ж великі. Росіяни від початку широкомасштабного вторгнення випустили від 1100 до 2100 ракет. Зараз США щорічно закуповують 110 крилатих ракет PRISM, 500 ракет JASSM і 60 крилатих ракет «Томагавк», а це означає, що за три місяці бойових дій Росія використала у чотири рази більше річного виробництва ракет у США. «Російські темпи виробництва можна лише оцінити. Москва розпочала виробництво ракет у 2015 році початково в обмеженій кількості. У 2016 році обсяг виробництва оцінювався в 47 ракет. Це означає, що у них було лише п’ять-шість років повномасштабного виробництва», – зазначає Вершинін.
На разі не відомо, яка кількість ракет була в наявності у російських військових на початку 2022 року, але, як пише експерт, враховуючи витрати та вимогу утримувати значні запаси на випадок війни з НАТО, навряд чи росіяни за це хвилюються. Натомість їх, схоже, вистачає, щоб використовувати крилаті ракети оперативного рівня для тактичних цілей. «Припущення про 4000 крилатих і балістичних ракет у Росії не є безпідставним. Це виробництво, ймовірно, збільшиться, незважаючи на санкції Заходу. У квітні компанія ОДК «Сатурн», яка виробляє двигуни до ракет «Калібр», оголосила про додаткові 500 вакансій. Це говорить про те, що навіть у цій сфері Захід має лише паритет з Росією», – підсумовує експерт RUSI.
Така ситуація у військово-промисловому комплексі сталася, на думку автора, через два помилкові припущення. Перше полягало в тому, що високоточна зброя зменшить загальне споживання боєприпасів, вимагаючи лише одного раунду для знищення цілі: «Війна в Україні ставить під сумнів це припущення. Багато «тупих» систем непрямого вогню досягають високої точності без точного наведення, і все одно загальне споживання боєприпасів є величезним».
Друге помилкове припущення полягає в тому, що промисловість можна згортати і розгортати за бажанням. Це спосіб мислення інкорпорований із бізнес-сектора. Справді у цивільних галузях можна збільшувати чи зменшувати свої замовлення. Виробник рідко страждає катастрофічно від падіння замовлень, оскільки зазвичай є кілька клієнтів. «На жаль, для військових закупівель це не працює. У США є лише один замовник артилерійських снарядів – військові. Як тільки замовлення припиняються, виробник повинен закрити виробничі лінії, щоб скоротити витрати і мати можливість залишитися в бізнесі. Малі підприємства можуть повністю закритися. Створення нових потужностей є дуже складним завданням, особливо тому, що залишилося так мало виробничих потужностей, з яких можна залучити кваліфікованих працівників. Це особливо складно, оскільки багато старих систем виробництва озброєння є трудомісткими до такої міри, що їх практично будують вручну, і для навчання нової робочої сили потрібно багато часу. Проблеми з ланцюгом поставок також є проблематичними, оскільки субкомпоненти можуть виготовлятися субпідрядником, який або виходить із діяльності, втративши замовлення чи переобладнання для інших клієнтів, або покладається на запчастини з-за кордону, можливо, із ворожої країни», – пише експерт RUSI.
Окрім того є загальні показники споживання боєприпасів. Уряд США, за словами експерта, завжди занижував цю цифру. А кількість заводів, що виробляють стрілецьку зброю, з часів війни у Вʼєтнамі скоротилася з пʼяти до одного. «Це було кричущим у розпал війни в Іраку, коли у США почали закінчуватися боєприпаси для стрілецької зброї, що змусило уряд США купувати британські та ізраїльські боєприпаси на початковому етапі війни. У якийсь момент США довелося зануритися в запаси часів Другої світової війни та війни В’єтнамі, щоб задовільнити запити. Багато в чому це було результатом неправильних припущень про те, наскільки ефективними будуть війська США», – пише Вершинін. На щастя завдяки культурі володіння зброєю у США, промисловість боєприпасів для стрілецької зброї має і цивільний компонент у США. Однак коли йдеться про ракети для джавелінів та стінґерів, то ситуація зовсім інша.
«Війна в Україні демонструє, що протистояння між рівними чи близькими до рівних супротивниками вимагає існування технічно розвиненого, масового, промислового виробництва. Наступаючи Росія використовує боєприпаси у темпах, які значно перевищують прогнози США та виробництво боєприпасів. Щоб Сполучені Штати могли діяти як арсенал демократії для захисту України, необхідно переглянути те, як і в яких масштабах США організовують свою промислову базу. Ця ситуація є особливо критичною, оскільки за російським вторгненням стоїть світова виробнича столиця – Китай. Оскільки США починають витрачати все більше і більше своїх запасів, щоб підтримувати Україну у війні, перед Китаєм ще постане питання суттєвої військової допомоги Росії. Захід має припускати, що Китай не дозволить розгромити Росію, особливо через брак боєприпасів. Якщо конкуренція між автократією та демократією дійсно перейшла у військову фазу, то арсенал демократії повинен спочатку радикально покращити свій підхід до виробництва матеріальних засобів у воєнний час», – підсумовує експерт.