Це не уривок з новітнього трилеру. Таким сюрпризом зустрічали 6-мільйонного туриста в Грузії. Урочисту вечерю прикрашену танцями відомого балету відкривав особисто прем’єр-міністр Георгій Квірикашвілі. Це він зустрічав машину з дорогим гостем. Страви для цієї вечері обирала вся країна, голосували заздалегідь на спеціальному сайті, щоб якнайкраще передати особливості національної кухні. 30-річний голландець Джеспер Блек, який просто їхав в гості до своїх друзів, а раптом став зіркою, розплакався від щастя.
Це лише невеликий епізод, який доволі непогано показує туристичну галузь «здорової людини». Коли вся країна налаштована на досягнення найкращого результату і може бути гідним прикладом для всіх пострадянських республік. В керівництва Грузії є розуміння того, куди вони рухаються в цій сфері, ухвалена національна туристична стратегія до 2025 року.Трохи незрозуміло для України, але розвиток туризму не зазнав змін після доволі різкої зміни політичного курсу верхівки. Є підтримка бізнесу, в країні створені дуже привабливі умови для іноземних інвесторів. Підтвердженням цьому є Батумі, місто за останні роки перетворилося майже повністю. Сучасні готелі, казино та розважальні центри – все заради задоволення дорогих гостей. Чого варта лише новітня набережна.5-ти зіркові готелі від світових брендів ростуть немов гриби після дощу. Є розуміння і серед простих мешканців, які намагаються зробити сервіс найкращим, а спогади найприємнішими.Тому не є дивом, як країна за рік приймає вдвічі більше туристів, ніж має населення.
Зарубіжні гості залишили за 2015 рік $1,9 млрд. Прибутки від туризму складають більше 60% від отриманих в галузі сервісу або майже 7% від національного ВВП. За даними міжнародних звітів, країна щороку покращує своє положення в світових туристичних рейтингах.Активно працюють внапрямках розвитку повітряного транспорту, туристичної інфраструктури, не забувають і про екологію. На кожному кроці грузини нагадують, що у них привітна, а головне абсолютно безпечна країна. Тим часом, ведеться активна інформаційна кампанія всіма каналами, яка має на меті популяризацію Грузії як райськогокуточку, що поєднує в собі унікальну природу, історичні пам’ятки та сучасний відпочинок. Згадана на початку акція – частина цих зусиль, для якої були задіяні місцеві та зарубіжні спеціалісти з піару.
Але є одне але. Частина території Грузії залишається окупованою. Не просто залишається – ця територія поступово розростається, немов ракова пухлина. Місцеві ЗМІ вже прозвали це «повзучою окупацією». Свіжа новина – на початку липня російські «миротворці» пересунули «кордон» на чергові 500 метрів в Горійському районі поблизу селищ Бершуеті та Собісі. Селяни не змогли отримати доступ до частини своїх вже засіяних полів. І це не перший випадок, таке трапляється періодично з 2008 року. Інше російське ноу-хау – «окупаційний комбайн». Минулого року наприкінці серпня на кордоні з окупованою частиною Грузії з’явився комбайн, який підприкриттям військових (були задіяні навіть гелікоптери!) зібрав врожай пшениці з прилеглих полів та втік назад до невизнаної «Південної Осетії». Реакції міжнародної спільноти на це свавілля немає.
Чиатйте також: Як Польща розвиває туризм
А ще більш цікаво – росіяни для грузин не тільки окупанти, але й бажані гості. Принаймні про це говорить офіційна статистика країни. Навіть у воєнний 2008 рік частка туристів з РФ складала 8% і не падала, а навпаки, майже щороку зростала. Наприклад, в 2016 році цей показник сягнуввже 16% від загальної кількості, це більше мільйона осіб, завдяки чому Росія стабільно займає місце в топ-п’ятірці країн. В крамницях можна відносно легко знайти російські товари, а рівень торгівлі між двома державами після торговельних війн та заборон повернувся на довоєнний рівень ще у 2013 році. В транспорті грає російський «блатняк», а по телебаченню можна знайти програми з Москви і всі ці нескінченні серіали про ментів-чекістів-смершевців. Залишається цікавою і водночас незрозумілою ситуація довкола Інгурської ГЕС – об’єкту, який фактично розділений «кордоном» з Абхазією та при цьому продовжує виробляти електроенергію на обидві боки конфлікту. Про п’ятиденну війну намагаються не говорити. Для місцевих ця тема незручна.Втрати серед військових та цивільного населення мінімальні, якщо порівнювати з війною на Донбасі. Тим, кого війна не торкнулася простіше робити вигляд, що нічого не відбулося, щоб не лякати шановних гостей.Що ж до грошей, то вони, звичайно, не пахнуть.