Чи є спосіб, в який Україна могла б допомогти ЄС розвивати енергетичну безпеку, окрім того, аби бути транзитною країною?
ЄС продовжує активно працювати над єдиним ринком енергоносіїв, який би базувався на взаємопов’язаних правилах. Але гравець, який найбільш часто використовує правила ЄС для власної вигоди —це не якась європейська компанія, це Нафтогаз. Активно користуючись реверсними потоками, Україна майже не використовує російський газ. Отже, Україна використовує ЄС, щоб допомогти собі. Але чи Україна може допомогти ЄС? Мій аргумент: звичайно, і не тільки в якості транзитної країни.
Давайте подивимося на карту. В даний час євразійський газ проходить через Україну до Болгарії Румунії, Туреччини. Можна було би організувати транспортування газу з Європи в вашу мережу, а потім створити зворотний потік його в газопровідну мережу Балкан. Звісно, є питання щодо пропускної здатності, будівництва та модернізації газопроводів, диктату Газпрому… Але потенціал значний. Інший вимір — приміщення для зберігання енергоносіїв. Складські приміщення в Західній Україні мають обсяг близько 32 млрд кубометрів, і вони можуть бути модернізовані, аби вміщувати до 50 млрд кубометрів. Це б значно поліпшилошанси вашої держави статицентром торгівлі енергоносіями, особливо якщо б ви лібералізували енергетичний ринок і не використовували російський газ. Потенційно Україна могла б ефективно не тільки забезпечити власні потреби, але також стати головним посередником у зберіганні газу для Центрально-Східної Європи, і навіть бути його експортером. Тому, по суті , Київ став би головним торговим центром, що встановлював би ціни на російський газ для всього регіону. Це би дуже засмутило Росію.
Читайте також: У кого вчитися
Але корупція стоїть на шляху реалізації цього плану. Одна з речей , про корупцію, якої я не розумію, це те, що корумповані українські бізнесмени заробили би більше грошей , якби ринок був більш ліберальним. Якщо ти працюєш у відкритій і прозорій системі, вартість компанії сягає небес, і прибутки значно більші.
Чи варто Україні розвивати альтернативні джерела енергії?
Є багато цікавих варіантів того, що Україна могла б зробити. Головне — не робити помилки, які зробили в Європі. У ЄС з великим ентузіазмом ставляться до відновлюваних джерел енергії, і тому ми створили систему ціноутворення, у якій забагато державних субсидій. З огляду на той факт, що Україна не має багато грошей прямо зараз, це, мабуть, не варіант. Ви повинні натомість зосередитися на енергоефективності. Це набагато дешевше, ніж розвивати альтернативні джерела енергії.
ЄС розробляє проект Європейського Енергетичного Союзу— і це може бути вирішенням проблеми енергетичної безпеки. Чи є сили всередині ЄС, які виступають проти цього проекту?
Офіційно дуже мало людей проти цього проекту в рамках самого ЄС. Очевидно, що деяким енергетичним компаніям він не подобається, тому що розвиває ринкову інтеграцію, взаємозв’язок між мережами, забезпечує безпеку поставок. Існує Газпром, всі знають про Газпром в Україні. Але у кожній з європейських країн є власний міні-Газпром. Ці компанії традиційно були інтегровані в економічну систему, щоб забезпечити постачання енергоносіїв — тому вони мають домінуючі позиції, яким, власне, і загрожує інтеграція. Таким чином, ці компанії в цілому виступають проти, аледля таких випадків і створена Прокуратура Європейського Союзу — вони змушені прийняти правила Союзу.
Читайте також: Державна підтримка та золоті батони
З іншого боку, в Центрально-Східній Європі є багато країн, які говорять: «Росіяни жахливі». А росіяни можуть бути жахливими, а може і не бути, але проблема не вних. Компанії в цих країнах просто використовувати російську загрозу як привід, щоб захистити своє домінуюче становище. Ніби-то вони не можуть будувати газопроводи черезпроблеми з Росією і Газпромом, контракти тощо. Але реальність така , що у них є дуже хороші угоди з Газпромом, і вони хочуть їх зберегти. Один з прикладів: ЄС запропонував Болгарії багато грошей для створення нових газопроводів для реверсного потоку, але дуже мало грошей було прийнято, і жоден із запланованих проектів не було реалізовано.
———————————————
Професор Алан Райлі — англійський політичний мислитель,міжнародний експерт з питань енергетики і конкуренції, професор права Міського університету Лондона, старший науковий співробітник Глобального енергетичного центру Atlantic Council. Крім того, він є асоційованим старшим науковим співробітником Інституту державного управління, і є постійним коментаторомWall Street Journal, NewYorkTimes і Financial Times.