Берлінський МоМА, нью-йоркський Met
Розмови про побудову в Берліні Музею сучасного мистецтва (за аналогією з нью-йоркським Museum of Modern Art – МоМА – його називають «берлінським МоМА») ведуться роками, але цього тижня історія отримала новий поштовх. Для втілення задумів нарешті знайдено адекватний архітектурний проект, аж раптом постало питання, чи зможе Берлін дозволити його собі.
Спочатку міська влада кілька років шукала «правильний дизайн» для будівлі – це було надважливим моментом, оскільки споруду планується додати до архітектурного ансамблю району Культурфоруму – так називають культурний центр міста (район Тіргартен між Потсдамською площею та Ландвер-каналом). Культурфорум – це, без сумніву, «культове» місце, де вже розташовані Нова національна галерея, Державна бібліотека, Берлінська філармонія тощо. Новий музей має бути вписаний у міський пейзаж та органічно співіснувати з існуючими будівлями, в першу чергу – з філармонією.
Берлінська філармонія (проект архітектора Ганса Бернхарда Шаруна, відкрито у 1963 році)
Перший конкурс на найкращий проект переможця не дав, його шукали майже рік (конкурс завершився на початку 2016-го), але не знайшли: експерти казали, що умови були занадто складними та розмитими. Так чи інакше, жодна архітектурна пропозиція не задовольнила міську владу. У жовтні 2016 року завершився другий конкурс, переможцем було обрано архітектурне бюро зі Швейцарії, Herzog & de Meuron Architekten. Їхньою «фішкою» вважається мінімалізм та активне використання експериментальних матеріалів. Один з проектів цього бюро – Альянц Арена у Мюнхені, яка ззовні нагадує надувний човен, чиї стіни створені з прозорих ромбів.
Альянц Арена у Мюнхені (відкрита 2005 року)
Бюджет, який виділяє для проекту місто, становить 200 мільйонів євро. Далі починається типова європейська історія: минулого тижня місцеві архітектори, культурні та фінансові експерти відкрили петицію, в якій закликають уважніше розглянути проект, бо він, на їхню експертну думку, викликає додаткові запитання (на момент написання тексту підписів було більше 600 – з необхідних 1000). Петиція не спрямована проти проекту, вона вимагає додаткової інформації: наприклад, зображень проекту на сайті бюро. Експерти також закликають сконструювати в натуральний розмір модель майбутньої будівлі (існує така швейцарська технологія – Baugespann – яка дозволяє глядачеві уявити, як виглядатиме та чи інша споруда), щоб зрозуміти, чи дійсно проект Herzog & de Meuron органічно впишеться у простір Культурфоруму. Чи не найголовніше – питання грошей: петиція закликає оприлюднити фінансову документацію проекту через великі сумніви в тому, що €200 млн здатні будуть покрити всі потрібні витрати.
Читайте також: Канни-2017, «Відважне дівча» та коріння платана
Ще один музейний бренд днями викликав культурний резонанс – нью-йоркський Музей мистецтв Метрополітен, The Met, четвертий у світовому рейтингу за кількістю відвідувань, вперше у своїй історії оголосив про наміри ввести плату за вхід. Безкоштовно планують пропускати тепер тільки резидентів (поки невідомо, йдеться про мешканців міста Нью-Йорк – чи цілого штату); гроші покликані компенсувати серйозні фінансові проблеми музею, які виникли останнім часом.
Відомо, що 63% щорічної кількості відвідувачів музею становлять приїжджі з-поза меж штату, у 2016 році загальна кількість відвідувачів становила близько 7 мільйонів. The Met належить владі Нью-Йорка, функціонує наразі завдяки внескам спонсорів та пожертвам і частково завдяки підтримці держави. Так, Метрополітен отримує від міста $26 млн щорічно. Приблизно $39 млн було зібрано минулого року завдяки «запропонованим пожертвам» за відвідування (вже тривалий час відвідувачі можуть бачити біля стійки адміністратора табличку з написом «запропонована сума пожертви – $25»). Очевидно, що введення обов’язкової платні сформує регулярні щорічні надходження на рівні десятків мільйонів доларів.
Мерія та керівництво музею ще мають узгодити конкретну суму разового квитка та питання, хто матиме право на безкоштовне відвідування, резиденти міста чи штату. А от експерти та поціновувачі мистецтва вже висловили думку, що такий крок музею радикально змінить його імідж «дружнього до туристів» – і не на краще.
Африканські мотиви
Резонансним цього тижня стало рішення аукціону Sotheby’s провести перший у своїй історії Аукціон сучасного мистецтва Африки. Це рішення, на думку експертів, відповідає потужній тенденції останнього десятиріччя: зацікавленість міжнародної мистецької спільноти в африканських художниках досягло певної «точки кипіння». Вважається, що саме на цьому мистецькому ринку зараз відбувається найактивніший рух.
Читайте також: Арт-зсув: сучасне мистецтво домінує та виграє
Перший «африканский» аукціон Sotheby’s відбудеться в Лондоні 16 травня. Роботи всесвітньо відомих митців з Африки будуть вперше об’єднані за територіальним принципом, а не додані поодиноко до великих колекцій імпресіоністів чи просто «сучасних митців». Серед них – Ель Анацуї, Вільям Кентрідж та Ірма Штерн. Усього – 60 авторів з 14 країн континенту, в тому числі з ПАР, Гани, Малі, Нігерії, Ефіопії тощо. Роботи кількох з них вже близько десяти років ставлять мільйонні рекорди на аукціонах.
Робота художниці Ірми Штерн з ПАР «Два араби» була продана за рекордні $2,6 млн на аукціоні Strauss & Co у вересні 2011 року.
Наявність яскравої тенденції підкріплює заява інвестиційного магната та відомого колекціонера з Франції Жана Піґоцці про намір заснувати фонд сучасного африканського мистецтва. На підкріплення свого наміру наприкінці квітня Піґоцці відкрив у Парижі виставку робіт 15 художників зі своєї персональної колекції. Виставка називається «Мистецтво/Африка: Нова Майстерня». Тут, зокрема, представлені роботи одного з ведучих сучасних африканських митців, Ромуальда Хазуме. У 2007 році під час 12-ї виставки Документа в німецькому Касселі він отримав премію Арнольда Боде (засновника Документи) за інсталяцію «Мрія»: це була модель корабля, який перевозить мігрантів з Африки до Європи, зроблена з каністр для бензину. Хазуме має безліч інших робіт, виконаних з каністр, це – його візитівка.
Сумлінний продавець краденого
26 квітня, за 11 годин до початку аукціону Im Kinsky’s у Відні, продавцем була знята з продажу картина голландського художника XVII століття Бартоломеуса ван дер Гелста «Портрет чоловіка». Сталося це після серйозного резонансу, який спровокували ЗМІ (в тому числі The Guardian та The Washington post): як виявилося, картина була у 1945 році вкрадена нацистами у власників-євреїв, до того ж цей факт не був таємницею для аукціонного дому – у каталозі навіть була відповідна позначка.
Скріншот з сайту аукціонного дому до моменту зняття картини з торгів
Портрет початково належав Адольфу Шлоссу, підприємцю з Франції, власнику величезної колекції картин: він зібрав більше трьох сотень робіт фламандських та голландських художників, усі вони були вивезені до Німеччини під час Другої світової («Портрет чоловіка», за задумами, мав прикрашати Музей фюрера в австрійському Лінці), на сьогодні 162 картини повернулися до спадкоємців Шлосса, але лишаються ще 171. Якісь з них періодично з’являються на ринку.
Усе відбувається у легітимному полі: справа в тому, що австрійське законодавство передбачає існування такого феномену, як «сумлінний покупець». Так, суд з’ясував, що людина, яка виставила картину на торги, купила її 13 років тому в одного австрійського дилера. Той, у свою чергу, купив її за кілька років перед тим в іншого дилера у Мюнхені. Тож формально у продавця не було жодних підстав знімати з аукціону картину, яку оцінювали у $16,000-32,000. Але негативний суспільний резонанс (про цей інцидент дійсно дуже активно писали цього тижня) зробив свою справу: сумлінному продавцеві стало соромно.