20 березня українські позиції були атаковані терористами із застосуванням РСЗВ БМ-21 «Град» та артилерії. Уперше за доволі тривалий час такий обстріл стався просто серед білого дня, почавшись о 10-й ранку. Під прикриттям артобстрілів до укріплень сил АТО намагався прорватися взвод російсько-терористських сил, але напад було відбито. За офіційними повідомленнями штабу АТО, внаслідок цієї атаки загинули три українські бійці й дев’ять дістали поранення, що можна вважати везінням з огляду на щільність вогню та застосування «Градів». Відповідно до офіційного звіту СММ ОБСЄ лише 20 березня зафіксовано близько 1550 вибухів, до 90% яких було зосереджено в районі Маріуполя, поблизу Широкиного, Водяного, Гнутового та Лебединського. Для порівняння: на день раніше спостерігачі місії налічили їх тільки близько 200, до того ж без застосування РСЗВ.
Крім Маріупольського напрямку під вогнем регулярно опиняються й уже сумновідомі ділянки фронту, як-от Авдіївська промзона та шахта «Бутовка». Там до атак на українські позиції щоразу частіше долучаються танки, наразі поодинокі, бо їх масовому застосуванню не сприяє місцевість. Щодня тривають обстріли і з важкої артилерії, гранатометів та протитанкових ракет. Відносно спокійним є лише Луганський напрямок, де застосовують переважно стрілецьку зброю. Таке загострення, з одного боку, можна пов’язати з прибуттям до «ДНР» чергового «гуманітарного конвою» з РФ, а з другого — з переходом бойовиків до нової тактики зосередження зусиль на певних ділянках фронту як своєрідною відповіддю на «повзучий наступ» ЗСУ. Лінія зіткнення військ на Донбасі становить близько 430 км, тому ведення одночасних активних наступальних дій уздовж усього фронту потребує значної кількості особового складу, техніки та ресурсів. А з новим підходом можна здобути певні тактичні успіхи навіть відносно малими силами. Поки що ця тактика, як свідчать події поблизу Світлодарської дуги, Авдіївки, а тепер і на Маріупольському напрямку, не принесла успіхів «ДНР». Утім, розраховувати на припинення таких атак зарано: попереду справжня весна, поява «зеленки», а з нею і ДРГ противника.
Провокації на фронті мають допомогти
Москві впоратися й з іншим завданням — позбутись економічних санкцій. До червня залишилося трохи більше ніж два місяці, саме в цей час комітет постійних представників країн ЄС розглядатиме питання продовження штрафних заходів на наступні півроку. Тому за цей час Росії вкрай важливо встигнути показати Україну агресором, який порушує мінські домовленості. Аналогічні події вже відбувалися торік, тоді запеклі бої точилися в Мар’їнці та Авдіївці.
За вже звичним сценарієм посилення військової активності противника супроводжувалося активністю ЗМІ та блогерів. Дехто намагався поширити панічні настрої в соцмережах, перебільшуючи кількість загиблих бійців ЗСУ чи повідомляючи про втрати важливих позицій. Новою темою стало множення фейку щодо фенольного заводу в Торецьку, де нібито розміщені українські підрозділи, і це, мовляв, загрожує техногенною катастрофою. Не виключено, що з урахуванням і без того напруженої політичної ситуації такий симбіоз військових та інформаційних атак і надалі використовуватимуть для дестабілізації країни. Цей інструмент занадто ефективний у досягненні політичних та військових цілей, щоб від нього відмовилися проросійські сили в Україні та Кремль. Як привід може бути використана будь-яка актуальна тема, що здатна розділити українське суспільство: від мовного питання до кредитування МВФ. Тим більше що адекватної реакції на такі загострення у світі майже немає.
Читайте також: Війна Центру розмінування
Не видно поки що її і на дипломатичні трюки Росії з «листом Януковича» стосовно введення в Україну російських військ. Після смерті Віталія Чуркіна, який зачитував це послання на позачерговому засіданні РБ ООН у 2014 році, Кремль офіційно відхрестився від існування такого запиту біглого президента України. Водночас Держдума РФ ухвалила закони щодо визнання документів, виданих окупаційною владою ОРДіЛО, внесла законопроекти про надання преференцій мешканцям «ДНР-ЛНР» в отриманні російського громадянства та працевлаштуванні в Росії. Такі кроки свідчать про ігнорування Москвою мінських домовленостей і водночас — про ймовірне прискорення процесів повернення окупованого Донбасу назад до України (у такий спосіб Росія могла почати підготовку до збільшення кількості охочих покинути ОРДіЛО після приходу туди української влади).
Хоча в РФ і без цього вистачає проблем на міжнародній арені. Нещодавно в Гаазі закінчилися публічні слухання в Міжнародному суді ООН за позовом України до РФ. І хоча сподіватися на швидке вирішення проблеми занадто оптимістично, сам факт початку судової справи проти країни-агресора вже є позитивом: Росії стає щоразу важче вдавати із себе невинну сторону з благими намірами. Цікавим є і визнання факту постачання комплексу ППО, що, за твердженням російської сторони, є відповіддю на застосування Україною бойової авіації. У короткостроковій перспективі успіхом для України буде рішення суду щодо введення тимчасових обмежувальних заходів проти РФ. Таке рішення може бути ухвалене вже у квітні цього року. Проте, незважаючи на заяву прес-секретаря президента Росії Дмітрія Пєскова, що офіційний Кремль є учасником судового процесу, а тому готовий визнати його рішення, з реалізацією можуть бути проблеми. У Міжнародного суду немає важелів впливу для забезпечення належного виконання власних вироків, особливо щодо РФ, яка нехтує будь-якими правилами.
Читайте також: Дебальцівська статистика
Не менш прикрими для Кремля є й інші події: викриття схеми відмивання російських бюджетних грошей обсягом $22 млрд через Молдову та Велику Британію, звинувачення двох працівників ФСБ у хакерському зламі серверів компанії Yahoo! та проблеми в начебто проросійського президента Трампа. Останньому вже майже відкрито закинули державну зраду та зв’язки з РФ під час нещодавнього заслуховування директора ФБР США Джеймса Комі. Розкол американського суспільства на такому тлі неминучий, а це може зіграти на руку Росії, яка із задоволенням скористається «пожежею» на Капітолійському пагорбі. Може, саме тому нещодавно були озвучені пропозиції Москви залучити США до переговорів стосовно України в «нормандському форматі».