Її дотримується більшість економічних шкіл. Головні доводи: технології, що використовуються в сільському господарстві, ніколи не дадуть такої продуктивності, яку дають технології промисловості; ресурси аграрного сектору обмежені, адже обмежена площа сільгоспугідь; продуктивність аграрного сектору дуже залежить від погодних умов та якості землі.
Ще недавно посперечатися з цими твердженнями було важко. Однак останнім часом розвиток сучасних технологій вивів аграрний сектор на новий рівень. Інновації, автоматизація та комп’ютеризація не лише зробили революцію в промисловості, а й дали змогу аграріям досягти небачених раніше показників. Якість ґрунту та клімат, які раніше були визначальними факторами для виробників сільгосппродукції, тепер не мають вирішального значення. Людство навчилося долати ці перешкоди й домагатися в сільському господарстві такого зростання продуктивності, яке можна порівняти з промисловими галузями. Давні правила більше не актуальні.
У XXI столітті рекорди за обсягами виробництва та експорту сільськогосподарської продукції ставлять держави, що не володіють великими земельними ресурсами. Навпаки, рекордсменами є карликові країни, які, здавалося, спочатку перебували в менш вигідному становищі порівняно зі своїми конкурентами.
Читайте також: Фермери vs агрохолдинги
За прикладами далеко ходити не потрібно. Одним із найефективніших виробників аграрної продукції в сучасному світі є Нідерланди, відомі своїми скромними розмірами. У 2015-му ця держава експортувала сільськогосподарської продукції на €82,4 млрд! Це майже удвічі більше, ніж увесь український експорт торік, який становив близько $45 млрд.
Мало в кого повернеться язик назвати Нідерланди аграрною країною. Однак якщо порівнювати її показники в абсолютних цифрах із показниками України, то виходить, що вони набагато більш аграрна країна, ніж ми. Тільки овочів у 2015 році Нідерланди експортували на €6,2 млрд, фруктів — майже на €5 млрд. І це при тому, що за площею вони порівнянні з Одеською областю! Лишається тільки здогадуватися, скільки змогла б заробити на експорті сільгосппродукції Україна, якби мала таку саму продуктивність. За приблизними підрахунками, це були б сотні мільярдів доларів.
Таких показників Нідерландам вдалося домогтися завдяки широкому використанню нових технологій у сільському господарстві. Агропромисловий комплекс став справжнім інкубатором різноманітних інновацій. Останніми роками Нідерланди експортують не тільки сільгосппродукцію, а й дедалі більше високоякісних сільськогосподарських матеріалів, ноу-хау та технологій. До цього переліку входять сільгоспмашини, добрива, спеціальні системи контролю клімату, матеріали для енергоефективних теплиць.
Певна річ, сільське господарство Нідерландів мало нагадує українське. Європейці навчилися обходитися практично без землі. Рослини часто вирощують методом гідропоніки у спеціальному живильному субстраті, до якого підведена автоматизована система крапельного поливу. При цьому в теплицях витягується максимальна вигода з кожного квадратного метра: рослини там розташовуються на спеціальних стелажах у кілька ярусів.
Ще більше вражають успіхи Ізраїлю, який також славиться своїм високотехнологічним сільським господарством. Мабуть, саме ця країна якнайкраще демонструє можливості людини, що навчилася перетворювати на сади навіть пустелю. Здавалося, ізраїльський клімат робить рослинництво справою витратною та безнадійною. І все ж таки нові технології дали ізраїльтянам змогу заробляти на врожаї, навіть практично не маючи придатної для цього землі.
Читайте також: Модерний куркуль
Більш як половину території маленького Ізраїлю займає пустеля, а для ведення сільського господарства придатні лише близько 20% землі. Однак цей факт не заважає Ізраїлю не тільки забезпечувати власні потреби в аграрній продукції, а й щороку заробляти мільярди доларів на її експорті. Причому дохід від продажу за кордон сільськогосподарських інновацій навіть перевищує дохід від реалізації продукції. На продажу аграрних технологій Ізраїль заробляє більш ніж $4 млрд щороку. Сільське господарство в цій країні майже цілковито автоматизоване. Ростом рослин керують комп’ютери, а використання ручної праці зводиться до мінімуму.
Такий аграрний сектор цілком може бути драйвером економічного розвитку, забезпечувати високий рівень припливу валюти в країну, а також стати живильним середовищем для малого та середнього бізнесу. Навіть відносно невелике фермерське господарство сьогодні за умови застосування сучасних технологій може стати джерелом значного прибутку. Наприклад, не так давно «Радіо Свобода» випустило сюжет про двох українських фермерів, які взялися вирощувати полуницю із застосуванням сучасних технологій. В інтерв’ю журналістам підприємці розповіли, що зайнятися таким бізнесом їх надихнув досвід Нідерландів та Ізраїлю.
Найцікавішим у цій історії було те, що один із фермерів насправді був програмістом і сам розробив програмне забезпечення для догляду за рослинами. Управління своєю інноваційної фермою підприємці здійснюють через звичайний мобільний телефон і ноутбук.
Читайте також: Ринок землі: украдена рента
Утім, такі приклади в Україні поки поодинокі. На сьогодні сільське господарство нашої країни все ще перебуває в архаїчному стані й має вкрай низьку продуктивність. Селяни, що орють землю з допомогою коней і пересуваються на возах, — все ще звична картина, яку можна побачити в усіх регіонах України.
Успіхи наших аграріїв вражають тільки у випадку, якщо їх зіставляти з українськими показниками минулих років. Порівняно з європейськими досягненнями вони поки що більш ніж скромні. Втім, є і суттєвий позитив. Вітчизняний аграрний сектор має величезний потенціал для зростання. А це означає, що головні перемоги аграріїв ще попереду.