Улітку 2025 року в регіоні Сахелю й далі посилюється прямий контроль російського міноборони над силами РФ у регіоні. Йдеться про Малі, Ніґер, Буркіна-Фасо та Центральноафриканську Республіку, де при владі перебувають режими, які напряму підтримує РФ після військових переворотів. Раніше головним актором російського впливу була імперія, створена Пріґожиним. Зараз залишки колись могутньої ПВК «Вагнер» остаточно втрачають значення. Зокрема 6 червня в одному зі своїх афілійованих телеграм-каналів вагнерівці повідомили про вихід із Малі після трьох із половиною років перебування там. Відтепер центральним військовим представництвом став Африканський корпус — структура, що безпосередньо контролюється міністерством оборони Росії. Партнерство РФ із владою Малі тепер теж визнане на офіційному рівні. За приблизними оцінками, з середини грудня 2024 року до Малі поступово прибуло близько 1500 військовослужбовців Африканського корпусу, в тому числі колишні бійці «Вагнера». Розгортання цих сил викликає занепокоєння в країні через повільність цього процесу і потребу в чітких інструкціях від командування. На відміну від «Вагнера», який був здатний діяти швидко, Африканський корпус уникає повноцінної участі в зонах бойових дій із джихадистами.
«Росія не втрачає позицій, а навпаки, продовжує підтримувати Бамако, тепер на більш фундаментальному рівні», — йдеться в заяві Африканського корпусу. Окрім Африканського корпусу, «російські радники з питань безпеки втручаються туди, де діють найманці», повідомляє кореспондент Al Jazeera Ніколя Хак, який перебуває в сусідньому Сенегалі. Ульф Лессінг, керівник програми «Сахель» у німецькому фонді Конрада Аденауера, заявив Reuters, що, хоча «російська військова діяльність у Малі триватиме… акцент може зміститися на навчання й постачання обладнання, а не на боротьбу з джихадистами».
Водночас, за даними осінтерів, обмін повідомленнями в соціальних мережах на каналах телеграм свідчить, що 70–80 % особового складу Африканського корпусу є колишніми бійцями «Вагнера».
Африканські полонені
Одним із головних завдань Африканського корпусу стає не лише контроль над маріонетковими режимами, а й нарощення сили найманців, яких вербують для війни з Україною. Про це свідчить збільшення кількості зафіксованих випадків, коли в полон до українських Сил Оборони потрапляють представники цих країн чи їхніх сусідів. Переважно ті стверджують, що потрапили до російської армії випадково, однак дуже ймовірно, що це правда лише в частині випадків.
Наприкінці червня ЗСУ взяли в полон двох найманців із Камеруна на Сіверському напрямку, про що повідомляв 20-й окремий полк безпілотних систем. Полонені запевняли, що контракти з армією РФ їх змусили підписати силоміць. Вони переконували, що першопочатково прямували до Росії працювати на фабриках із виготовлення шампунів та вчитись стоматології. Зрештою камерунці Метугена Уна-на Жан Пафе й Анатоль Франк підписали контракти з російською армією, і їм пообіцяли винагороду у 1 млн 100 тисяч рублів. Полонені розповіли, що, окрім них, на цьому напрямку воюють вихідці з Китаю та Зімбабве.
Пряма цитата: «Це все було під примусом. Мені запропонували приєднатись до армії, потім забрали документи, речі й переодягли». В інтерв’ю африканські найманці розповіли, що їх разом з іншими чоловіками затримала міграційна служба, взяла в них відбитки пальців та інші аналізи й почала чинити тиск, щоби змусити підписати контракти з армією РФ. Після відмови вони опинились у камері, звідки їх «відвезли в армію». Однак наскільки можна довіряти таким свідченням — питання дискусійне.
Подібні інциденти були зафіксовані й раніше. Зокрема на початку травня ЗСУ взяли у полон кількох громадян Тоґо. А на початку липня бійці підрозділу «Легіон “Свобода Росії”» (у складі ГУР Міноборони, складається з росіян, які воюють на боці Києва — Ред.) під час штурмових дій на запорізькому напрямку взяли у полон іноземця Кехінде Олувагбемілеке. З’ясувалося, що першопочатково уродженець Нігерії був студентом московської Вищої школи економіки. Але його втягнули у війну проти України під приводом швидкого заробітку й безпечної служби.
Географія вербування розширюється. Це вже не лише нейтральні щодо РФ країни (як Камерун), але й відносно прозахідні, як Кенія. 17 вересня з’явилась інформація, що українські солдати захопили в полон громадянина Кенії, який служить у російській армії, в Харківській області на Вовчанському напрямку, про що повідомили у 57-ій мотопіхотній бригаді. Чоловік, який назвався Евансом і зазначив, що в цивільному житті був спортсменом, розповів, що подорожував до РФ як турист, і його обманом змусили вступити до російської армії. «Я опинився в Росії, не знаючи, що мене завербували до російської армії. Я ніколи раніше не служив», — сказав Еванс у відео, опублікованому бригадою. Боячись за своє життя, Еванс перейшов на бік українських військ, які дали йому їжу й воду. Він зазначив, що якби повернувся до російської армії, його одразу вбили б. Окрім того, чоловік сказав, що серед новобранців були й росіяни, білоруси, таджики, а також інші африканці.
Але питання правдивості цієї розповіді, особливо в частині про недобровільність поїздки на війну, залишається відкритим.
Дешева робоча сила
Для РФ Африка поступово стає і джерелом робочої сили, принаймні в чутливих секторах. Відбувається залучення дешевої робочої сили для потреб оборонних підприємств Росії, зокрема комплексу виробництва безпілотних систем у Алабузі (Татарстан). Раніше це була сфера діяльності центральноазійських заробітчан (зокрема вихідців із Киргизстану й Таджикистану). Однак з огляду на дедалі більше нагнітання ісламофобії й етнічних протиріч в РФ міграція робітників з колишніх республік СРСР поступово ускладнилась. До того ж на тлі російського шовінізму серед центральноазійських діаспор шириться радикальний джихадизм (прикладом чого були минулорічні теракти в московському «Крокус-Холі»). Вочевидь, використання праці російськомовних мусульман із сусідніх країн на оборонних заводах визнали небезпечним через побоювання терактів і впливу української розвідки. А от віддалені етнічно та культурно вихідці з Західної Африки, переважно жінки, здаються безпечнішим варіантом для російського ВПК.
Жінок вербують через соціальні мережі, посередників і лідерів думок, які працюють в африканських країнах. Частина робітниць збирає дрони, інші прибирають, працюють офіціантками чи операторками машин. Однак навіть партнери Росії й Китаю неприхильно ставляться до цих ініціатив щодо власних громадян. Зокрема уряд Південноафриканської Республіки в серпні почав розслідувати свідчення стосовно того, що російські фірми вербують молодих жінок через рекламу в тіктоці та інстаграмі під прикриттям співпраці в рамках БРІКС нібито для роботи в готельному бізнесі та на будівництві. Дослідження показують, що до 90 % із цих жінок натомість відправляють збирати дрони-камікадзе в Алабугу.