Катастрофа в Кабулі, відчай, хаос, бійня в аеропорту й масова евакуація всіх західних сил з Афганістану шокували світ. Усе це суттєво похитнуло довіру до президента Сполучених Штатів Джо Байдена, поставило під сумнів американське лідерство і віру союзників США в готовність Вашингтона підтримувати демократію по всьому світу.
Водночас події останнього місяця неабияк зашкодили уряду прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона. Вони показали, що, незважаючи на розмови британців про «особливі відносини» зі Сполученими Штатами, насправді це ілюзія. Сполучене Королівство було країною з другою за величиною військовою присутністю в Афганістані, що воювала проти «Талібану», і найнадійнішою серед союзників підтримкою США в операції. Однак Джонсон не спромігся ані переконати Байдена подовжити повітряне перекидання військ, ані допомогти європейським союзникам евакуювати всіх афганських перекладачів та асистентів, які працювали з європейськими силами протягом останніх 20 років.
Раптове падіння афганської влади сталося після односторонньої заяви Байдена про виведення американських військ до вересня. Він не обговорив це рішення заздалегідь із британським прем’єром Джонсоном, не було переговорів чи консультацій серед союзників, активно залучених із США у тривалу боротьбу проти талібів. Очевидно, меседж був такий: у питаннях, що вважаються визначальними для інтересів США, Вашингтон не має наміру радитись для ухвалення рішень. Солідарність НАТО зараз так само слабка, як і за президента Трампа.
Ошелешені подіями британці, звісно, накинулися з критикою на Джонсона. Не тільки опозиційна Лейбористська партія сварить його за брак лідерства й те, що він раніше не евакуював перекладачів та інших афганців, які допомагали Великій Британії. Обурюються генерали і солдати, які служили в Афганістані; матері й родини військовослужбовців, що загинули там. Зрозуміло, що вони вважають рішення США про виведення військ передчасним і погано спланованим. Колишній прем’єр-міністр Тоні Блер назвав рішення Байдена «ідіотичним». Але вони також наголошують, що Британія не спромоглася нічого вдіяти, щоб змінити це рішення, незважаючи на те що Джонсон скликав у Лондоні зустріч лідерів G7 і закликав Байдена подовжити повітряне перекидання військ. Без підтримки США жодна інша західна сила не змогла самотужки затриматися в Кабулі.
Читайте також: Жіль Доронсоро: «Нові санкції проти Афганістану були б більше помстою за приниження й поразку, ніж зразком раціональної політики»
Нині постає головне разюче питання: чи не було втручання британців в Афганістан марнуванням часу, колосальною політичною і стратегічною помилкою? Критики зазначають, що 2001 року після теракту 11 вересня в Нью-Йорку аналітики попереджали, що трясовина Афганістану затягне західні сили. У часи імперії Велика Британія воювала в трьох війнах проти Афганістану починаючи з 1840‑х років, коли британська армія, надіслана з Індії, полягла, намагаючись вийти з Кабула після трирічної місії; до Індії вдалося повернутися тільки одному пораненому солдату. Жодна західна чи російська армія ще ніколи не досягла довгочасної перемоги в Афганістані, у чому переконався і Радянський Союз, заплативши дорогою ціною у 1980-х роках.
Також постають питання про цілі війни. Вони змінилися. Спочатку метою було просто подолати «Аль-Каїду» і скинути талібський уряд, що укривав терористичне угруповання. Однак пізніше цілі розширилися: перебудувати й розвинути афганське суспільство, відправити вчителів і фахівців, підтримати освіту жінок, привести до влади демократичний уряд. У ретроспективі критики тепер кажуть, що це були ілюзорні цілі й Великій Британії не варто було намагатися змінити спосіб життя в далекій країні з зовсім іншою історією і суспільством.
Джонсон намагався запевнити ветеранів, що їхні зусилля й жертви не були марними; варто було спробувати принести свободу й освіту новому поколінню в Афганістані, сказав він. Однак його заява потонула в недолугому реагуванні його уряду на несподівану перемогу «Талібану». Міністр закордонних справ Великої Британії відпочивав на той час у Греції і, незважаючи на термінові дзвінки, щоб він повернувся і взяв на себе евакуацію з Кабула, відмовився переривати відпустку. Він також відмовився, попри прохання уряду, зателефонувати своєму афганському колезі, що потрапив у скрутне становище. Пізніше він вибачився, однак його легковажна поведінка сильно підірвала його авторитет і авторитет усього уряду.
Чита1те також: Розбір польотів: що відбувається із евакуацією українців з Афганістану
Водночас британських дипломатів з Кабула публічно розкритикував міністр оборони за те, що швидко втекли і не залишилися допомагати британським військам обробляти документи афганців, які намагалися виїхати. Ба гірше: дипломати, схоже, так поспішали, що не знищили великої кількості конфіденційних документів, де зафіксовано всі імена й контактні дані афганців, що працювали в посольстві або з британськими військами. Як наслідок, їхні життя тепер у небезпеці, адже таліби почали полювати і вбивати всіх афганців, підозрюваних у «колабораціонізмі» із західними силами.
Цей провал британської дипломатії за умов кризи в Афганістані засвідчив ще один факт, що шкодить уряду Джонсона: дедалі більша ізоляція Великої Британії від союзників і партнерів. Після Brexit Лондон має менше впливу в Європі й слабшу позицію в очах американців. Сполучене Королівство вже не зможе використовувати дипломатичний важіль впливу, який мало б забезпечувати членство в Раді безпеки ООН.
Звісно, навіть критики Джонсона не звинувачують його у падінні афганського уряду й провалі армії. Усі розуміють, що цей провал західної дипломатії експлуатуватиметься Росією і Китаєм, які тішаться, коли Захід принижений і збентежений. Співвітчизники прославляють сміливість британських солдатів. Загалом Королівські повітряні сили евакуювали з Кабульського аеропорту понад 15 тисяч власників британських паспортів й афганських союзників — значно більше, ніж очікувалося. Це було наймасштабніше повітряне перекидання військ після повоєнної Берлінської кризи. Афганські біженці, які прибули у Велику Британію, отримали теплий і співчутливий прийом, а зараз докладаються великі зусилля, щоб надати їм притулок, посттравматичну психологічну допомогу і знайти житло.
Читайте також: Боєць ГУР МО: Ми виходили із підконтрольного військовим аерпорту в саме місто Кабул. Там не було на кого розраховувати
Утім, є побоювання, що гостинність охолоне, особливо з огляду на те, що Захід готується до нової хвилі біженців, які намагатимуться тікати через кордон з Пакистаном. Джонсон пообіцяв «гори звернути», аби допомогти їм утекти. Та, якщо їм удасться, у Великій Британії їм можуть бути не раді, адже в країні наростає ворожість до мігрантів.
Нині головним випробуванням для уряду Джонсона стане відновлення зв’язків з Вашингтоном. Джонсон спробує показати народу, що союзник, від якого Велика Британія залежала більше, ніж будь-яка інша країна з часів Другої світової війни, лишається близьким союзником і не відвернеться від Лондона. Це буде нелегко, надто на тлі скрути Сполученого Королівства через економічні наслідки Brexit, що значно ускладнили торгівлю з Європою. Британії потрібно укласти нову торговельну угоду зі США. Та наразі у Вашингтоні всі зосереджені виключно на внутрішній політиці й політичних наслідках афганської катастрофи. Лондону буде тяжко пережити політичний струс, що насувається.