Світ

  ▪   Ольга Ворожбит

Захід і Білорусь: Режим глибокої стурбованості 2.0

Фото: AP / Associated Press / East News
Як міжнародна спільнота відреагувала на протести у Білорусі?

«Жінки, що кидають виклик останньому диктатору Європи» напередодні виборів стали для західної преси певного роду новим романтичним образом Білорусі – країни, де авторитарна «стабільність» панує вже останні 26 років. Однак, як тільки вибори відбулися, і режим почав утискати протестувальників, ані світова преса, ані очільники більшості західних держав виявилися неготовими до такого розвитку подій. "Чого ви не побачите на обкладинках завтрашніх газет, так це масових демократичних протестів проти останнього диктатора Європи" написав 10 серпня у своєму  Twitter польський журналіст Якуб Крупа. Вони не з’явилися, за винятком Польщі та Литви, і ще через день. Для західних ЗМІ ситуація у Білорусі й справді виглядає якоюсь далекою. Якщо про жіноче опозиційне тріо писати було цікаво, то розбиратися у протестах, звірячій жорстокості АМАПу, та білоруській стратегії спротиву під силу виявилося далеко не всім. Навіть у вівторок після двох безпрецедентних ночей і першої жертви, СNN обійшовся лише коротким сюжетом.

 

 

У чомусь ця ситуація перегукується із реакцією на початок Євромайдану в Україні, однак самі протести складно порівнювати. До побиття студентів українські протестувальники мирно гуртувалися. Нічого особливого. Звичний для західного суспільства вуличний протест.  А білорусів масово б’ють та обстрілюють спецпризначенці, влада відібрала в народу базові права на мирні зібрання і вільне волевиявлення. Хоча слід відзначити, що ті західні експерти, які знають наш регіон, відреагували на дві пекельні білоруські ночі дуже швидко. І опублікували свої колонки із закликом ЄС до дії. А от він, як і годиться великій бюрократичній машині, не спішить з реакціями.

 

Читайте також: У Білорусі третю ніч тривали протести

 

Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравєцький вже у понеділок 10 серпня домагався у Брюсселю скликати надзвичайний саміт ЄС, але отримав відмову. Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Джозеп Боррель та секретар Європейської Комісії щодо питань розширення та сусідства Олівер Варгеї у той день оприлюднили спільну заяву, де засудили жорстокість до протестувальників, закликали випустити затриманих минулої ночі та поважати право на вільний протест. Томаш Бялецький із польської Gazeta Wyborcza вважає, що Боррелю не вдалося домовитися про спільний текст із усіма 27-ма країнами ЄС, що мало б, у випадку такої заяви, більшу вагу. А небажання публікувати спільне звернення може означати не надто позитивні новини для протестувальників у Білорусі: ЄС критикує Лукашенка за неправильний підрахунок голосів, жорстокість силовиків, але не готовий вживати щодо «останнього диктатора» якихось заходів. Власне ця неготовність і стала однією з причин того, що саміт ЄС, на якому вочевидь таки говоритимуть про Білорусь, не переноситимуть із кінця вересня на ближчий термін. І на поновлення санкцій до того часу за винятком якогось надзвичайного розвитку подій не слід чекати. Та й у вересні, як передбачають експерти, цього скоріш за все не буде. Хоча спільна заява Борреля від імені 27 членів ЄС щодо Білорусі таки з’явилася 11 серпня увечері, де прямо зазначалося, що вибори не були, ані вільними, ані чесними. Важливим пунктом у зверненні було можливе «вживання заходів» проти тих, хто відповідальний за «жорстокість, несправедливі арешти та фальсифікацію результатів виборів».

 

 

Мінський «чорний» санкційний список скасували не так давно –  в лютому 2016 року. Тоді Білорусь намагалася дещо дистанціюватися від російської позиції щодо України (хоч і не визнала Росію окупантом), а Аляксандр Лукашенка виявився люб’язним господарем важливих для України та ЄС перемовин по Донбасу. Для ЄС, шокованого на той час війною на Донбасі, такі дії були справді зручні. Європейські політики, не маючи утім ілюзій про розворот лукашенківського режиму убік демократії, звільнили його від більшості санкцій. В ЄС зараз не має підтримки ідеї відновлення санкцій, окрім того залишається питання, чи будуть вони ефективні та чи не спровокують режим ще більше «закритися» або ж глибше піти в орбіту Кремля. Дослідник та директор департаменту Центральносхідної Європи Американського Фонду Маршалла Йорґ Форбріґ вважає, що ЄС слід припинити гратися з режимом Лукашенки в геополітику та підтримати свої цінності та білоруське суспільство.

 

Читайте також: Застій 2.0

 

Схожої думки директор Ініціативи «Майбутня Європа» американського аналітичного центру «Атлантична Рада» Бенджамін Хаддад та публіцист Бен Джуда. У своїй колонці для Foreign Policy вони закликають ЄС дотримуватися власних «червоних ліній», не зважаючи на те, що основні гравці зараз розділені пошуком різних підходів до взаємодії з Росією та один з одним.  І справді Франція намагається розвинути нову стратегію співпраці з Росією, та й наразі її значно більше цікавить доля Лівану, а у Німеччини взагалі певне роздоріжжя: з одного боку в країні до останнього захищають Північний Потік – 2, з іншого боку двосторонні відносини на політичному рівні добряче зіпсовані убивством минулого року колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі у центрі Берліна. До цього злочину безпосередньо причетне ФСБ і очільники Німеччини вже заявляли про можливе посилення санкцій щодо Росії у зв’язку з цим. 11 серпня міністр закордонних справ Гайко Маас перебував з візитом в Росії, де говорив і про Білорусь, але ключові теми, з якими він туди поїхав – це вбивство Залімхана Хангошвілі та кібератаки російських хакерів на німецькі урядові структури. Тому білоруські протести для цих європейських «локомотивів» виглядають геть невчасними, що з іншого боку може створити «центр керування» дещо східніше. Хоча на прес-конференції за результатами зустрічі із міністром закордонних справ Росії Сєргєєм Лавровим, Гайко Маас заявив, що з огляду на події в Білорусі, ЄС таки слід подумати про відновлення санкцій щодо  Мінська.

 

Найперша реакція серед європейських лідерів, що з’явилася, як тільки стало зрозуміло, що поствиборча ніч не буде спокійною, а чесних результатів виборів, цей режим не повідомить, була у вигляді спільної заяви президентів Польщі та Литви. Анджей Дуда та Гітанас Науседа закликали білоруську владу «поважати  основні демократичні свободи». Окрім того, саме ці дві країни і виступають нині локомотивами та фактично «спікерами» білоруського суспільства. В ефірі BBC, 11 серпня, ситуацію у Білорусі коментував, а не котрийсь із представників опозиції, а міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус. Хоча раніш британський мовник брав також коментар у Андрея Саннікава – білоруського опозиціонера, що нині змушений жити в екзилі у Польщі. Саме литовські та польські політики найбільше «штовхають» віз ЄС у нинішній ситуації. В принципі таке було й в часи Євромайдану. Але нинішня ситуація також вимагає дій і з боку України.

 

 

Позиція Києва в контексті висловлювань нинішнього керівництва Білорусі та опозиції (коли основна опозиційна кандидатка вважає Крим «фактично російським») вимагає особливої гнучкості і своєчасності. І саме партнерство із регіональними лідерами, а разом з тим, як і ми, також сусідами Білорусі, було б хорошим кроком. 28 липня у польському Любліні була підписана угода про співпрацю Польщі, Литви та України, яка отримала назву Люблінського трикутника. Міністри закордонних справ Польщі Яцек Чапутович, Литви Лінас Лінкявічюс та України Дмитро Кулеба, які й оголосили про початок такої ініціативи, окреслили як основні цілі об’єднання підтримку європейських та євроатлантичних прагнень України та розвиток Східного партнерства. За такого бачення, власне нинішня ситуація у Білорусі – це своєрідний тест для цієї ініціативи і перші кроки, що показують її життєздатність, вже зробили. 10 серпня увечері з’явилася спільна заява міністрів закордонних справ країн Люблінського трикутника щодо ситуації у Білорусі. У цій заяві були артикульовані важливі позиції щодо ситуації у сусідній країні, як наприклад, заклик до влади утриматися від застосування сили та звільнити затриманих протестувальників. Цього не було у заяві президента Володимира Зеленського, оприлюдненій 10 серпня вранці. Світові лідери у ті ж ранкові години вже реагували на події поствиборчої ночі у Білорусі та засуджували прояви жорстокості щодо протестувальників, а президент Зеленський все ще закликав до толерантності. Власне артикуляція спільної позиції трьох країн-сусідів і дає змогу Україні послуговуватися більш жорсткою риторикою.

 

Читайте також: Білорусь: війна за ідентичність

 

Нинішні протести у Білорусі у західній пресі дехто називає ще одним «серпневим сюрпризом»  - найпершим таким сюрпризом був напад Росії на Грузію у 2008 році – ще один головний біль для стомлених західних демократій. Однак «вчасних» революцій не буває. Тому діяти треба разом, окресливши свої цінності, інтереси та «червоні лінії». Якщо ж старі західні демократії таки залишаться зайнятими своїми проблемами, то нинішні події можуть стати тестом для зміцнення регіонального партнерства, зокрема в поміж країнами Центрально-Східної Європи та Балтії. Можливо, за підтримки США, де нинішня адміністрація робить наголос на підтримці саме цього регіону. 11 серпня Держсекретар Майкл Помпео прилетів до Чехії. Серед країн, які він відвідає під час цього свого турне, буде і Польща. Попри те, що поки реакція Вашингтона на події в Білорусі виглядає дуже розмитою, вочевидь, під час зустрічі у Варшаві будуть зроблені якісь важливі повідомлення.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.