Світ

  ▪   InformNapalm

Огляд InformNapalm: танки Путіна та мовчання українського МЗС

Волонтери міжнародної спільноти InformNapalm провели публічний моніторинг активності МЗС України та звернули увагу на наративи прес-конференції Путіна

19 грудня 2019 року президент РФ Владімір Путін провів свою щорічну прес-конференцію, яка тривала майже 5 год. По суті, було сказано мало й він часто уникав прямої відповіді на запитання журналістів. Проте не раз коментував питання, пов’язані з Україною. Волонтери InformNapalm звернули увагу на деякі заяви лідера країни-агресора, які важливо прокоментувати з погляду фактів і наративів.

 

Немов обмовка за Фройдом прозвучала від Путіна теза про наміри написати статтю про… Гітлера: «Я хочу статтю написати, я її обов’язково опублікую (вже попросив колег підібрати документи з архіву), про те, як відбувався процес умиротворення Гітлера. Сталін не заплямував себе прямими контактами з Гітлером. А Велика Британія і Франція з ним зустрічалися й папірці підписали…». Можна лише уявити, який вінегрет у голові старого диктатора, якщо поряд із такими заявами лунають вимоги, щоб Україна в межах мінських перемовин почала прямий діалог із представниками невизнаних республік, тобто контрольованих Росією терористичних формувань «ДНР» і «ЛНР», яких Путін представляє «народними обранцями».

 

Підчас прес-конференції Путін робив і прямі концептуальні натяки про наміри продовжувати військову експансію. Він не раз торкнувся теми «української ідентичності», мовляв, її вигадали поляки тільки у XVIII столітті, а значну частину східних та причорноморських територій України назвав «исконно русскими землями». На це варто звернути увагу президентові України, який, мабуть, усе ще не полишає намірів «домовитися про мир» та «зійтися десь посередині».

 

Читайте також: Огляд InformNapalm: хто кого переграє?

 

Але в кожної медалі завжди є дві сторони. Волонтери InformNapalm звернули увагу й на іншу частину тез Путіна, які за бажання можливо взяти на озброєння. «Що запропонував Владімір Ілліч Лєнін? Він запропонував не федерацію, а конфедерацію. За його рішенням, етноси були прив’язані до конкретних територій і дістали право виходу зі складу Радянського Союзу. Але навіть території були нарізані так, що вони не завжди відповідали традиційним місцям проживання тих чи інших народів, тому відразу виникли больові точки. Вони й зараз між колишніми республіками є, і навіть всередині Російської Федерації 2 тис. таких точок», — заявив Владімір Путін на прес-конференції.

 

Танки Путіна

 

Український журналіст інформаційної агенції УНІАН Роман Цимбалюк, ставлячи своє запитання Владіміру Путіну, опосередковано натякнув: погіршення ставлення українців до росіян пов’язане з тим, що російські військові, танки й техніка є на Донбасі. «Якби українські танки були на Кубані, то ви, мабуть, теж трішечки змінили б до нас ставлення», — сказав він.

 

 

Коментуючи цю тезу, Путін перейшов на сміх та принизливі жарти: «Ви маєте на увазі 72-гі машини чи 34-ті?» (танки Т-72 чи Т-34). Сміх очільника Кремля зрозумілий, бо він добре знає, що крім старих радянських зразків техніки, яка була на озброєнні як у ЗС України, так і в ЗС РФ, на Донбас перекинуті й сучасні російські модифікації танків, яких не було в арсеналі української армії. У розслідуваннях міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm часто фігурували факти наявності на Донбасі з боку російських гібридних військ танків Т-72Б (зразка 1989-го), Т-72БА (зразка 1999-го), Т-72Б3 (зразка 2011-го), Т-72С1 (експортна модифікація, яка постачалася Росією до Ірану та Венесуели у 2011–2012 роках), а також Т-90А (зразка 2006-го). 

 

Звісно, щоб постійно говорити про «внутрішній конфлікт» і приховувати свою пряму агресію, військово-політичне керівництво РФ постачало на Донбас і старі радянські зразки озброєння (зняті зі складів зберігання російської армії). Серед них:

  • танк Т-64;
  • танк Т-72Б ранніх модифікацій;
  • бойова машина реактивної системи залпового вогню «Град» БМ-21;
  • самохідна артилерійська установка 2С1 «Гвоздика»;
  • зенітно-ракетний комплекс «Стріла-10»;
  • бойові машини піхоти БМП-1 і БМП-2;
  • багатоцільовий транспортер легкий броньований (БТ-ЛБ);
  • 122-мм буксирована гаубиця Д-30;
  • 152-мм гаубиця «Мста-Б»;
  • протитанкова гармата МТ-12 «Рапіра».

 

Але випробування нової російської техніки та зброї, систем РЕБ та БПЛА також не вдалося приховати й розчинити їхню присутність, видавши за військові «трофеї». За п’ять років волонтери InformNapalm встановили 50 таких зразків. Деякі типи техніки, які були виявлені волонтерами у 2014–2016-му, і зараз час від часу потрапляють у звіти СММ ОБСЄ. Це офіційні дані, які варто було б активніше використовувати на міжнародному рівні. Але схоже, що Міністерство закордонних справ України при новому керівництві уникає можливості «вжарити» агресора на високому дипломатичному рівні й привернути увагу міжнародних партнерів на факти агресії.

 

19 грудня до України вдерся вже 96-й окупаційний «гумконвой». Періодичність, із якою росіяни активізували демонстраційне порушення українського кордону, вражає. Бо тільки за останні півроку це вже десяте вторгнення. Для порівняння: із грудня 2018-го по липень 2019-го Росія не відправляла жодних «гумконвоїв», а тепер відправляє по два-три на місяць. Проте МЗС України чомусь досить мляво реагує на цю тенденцію, публічно наголошуючи через ноту протесту далеко не на кожному вторгненні росіян. І робить це здебільшого тоді, коли активісти та волонтери починають публічно критикувати пасивність дипломатів у цьому питанні.

 

Читайте також: Огляд InformNapalm: п’ятниця 13-те і великі військові маневри двох супротивників

 

Саме тому міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm видала публічне звернення до МЗС України з вимогою відповідної реакції. Тільки через 4 год після цього звернення та хвилі обурення від користувачів, які висловлювали в соцмережах своє невдоволення пасивністю міністерства, речниця МЗС України Катерина Зеленко у своєму Twіtter повідомила про відправлення Росії відповідної ноти протесту щодо «гумконвоїв».

 

Проте, це не єдина проблема, яку варто було б порушувати фаховим дипломатам. Схоже, що питання введення миротворчої місії ООН на Донбас, до якого поступово йшло попереднє керівництво України, нині повністю зняте з порядку денного. Володимир Зеленський під час прес-конференції після зустрічі в «нормандському форматі» заявив, що хоче розширення мандата спостережної місії ОБСЄ, щоб вона могла працювати 24 год на добу сім днів на тиждень для забезпечення контролю порушень розведення та режиму тиші. На цьому тлі волонтери InformNapalm і далі акцентують увагу на тому, що на високому дипломатичному рівні потрібно домагатися виведення зі складу СММ ОБСЄ на Донбасі спостерігачів — громадян Російської Федерації, країни-агресора, яка фактично є стороною конфлікту. І це не раз було визнано і в резолюціях ООН, і тоді, коли Міжнародний суд ООН у Гаазі визнав свою юрисдикцію у справі позову України проти Росії.

 

 

Такої думки дотримуються не тільки волонтери, а й професійні дипломати, які попередніми роками «вжарювали» РФ на міжнародних майданчиках. На цьому тижні колишня заступниця міністра МЗС України Олена Зеркаль в ефірі програми «Рандеву» з Яніною Соколовою фактично підтвердила актуальність питання, яке порушують волонтери InformNapalm.

 

Читайте також: Огляд InformNapalm: контрабанда для ЧФ РФ та третина «глухих обстрілів»

 

«Місія ОБСЄ складається з представників різних країн, зокрема й росіян, питання переговорів щодо мандата та складу місії відкрите, воно безпосередньо обговорюється і на майданчику ОБСЄ. Справді, Україні треба уважно спостерігати за тим, хто буде представлений в ОБСЄ, обмежувати кількість росіян і працювати з партнерами щодо збільшення кількості представників країн, яким ми довіряємо», — зазначила Олена Зеркаль.

 

Отже, Путін не збирається полишати Україну в спокої. Невдовзі можлива чергова спроба змусити керівництво держави піти на поступки й перетнути «червоні лінії». На цьому тлі викликає занепокоєння системна пасивність українського МЗС та послаблення позицій України на міжнародній арені. Потрібно активізувати як безпекові, так і дипломатичні ресурси для зміни ситуації. Крім того, навіть активна оборона не змусить агресора відступити, бо його стратегічне бачення — забрати якщо не всю Україну, то хоча б її східні та південні території. Але Росія має безліч внутрішніх регіональних проблем, які необхідно активізувати за допомогою м’якої сили. Не випадково Путін згадав про 2 тис. больових точок усередині Росії. Їх треба знаходити, вивчати й вправно по них натискати, щоб імперський Ґолем остаточно впав і розсипався на шматки.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.