Світ

  ▪   Томас Штраубгаар
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Проти технічних гігантів допоможе тільки держава

Федеральний уряд Німеччини за допомогою європейської хмарної мережі хоче позбутися залежності від Китаю та США. Розбудова ключових технологій інтернету коштує мільярди. Ринок може не впоратися
Матеріал друкованого видання
№ 45 (625)
від 7 листопада

Передовсім ідеться про безпеку, незалежність, суверенітет і самовизначення. «Ми, представники німецького федерального уряду, економіки та науки, прагнемо для Європи дієвої і конкурентоздатної, безпечної і гідної довіри інфраструктури даних» — так державні та приватні ініціатори обґрунтовували свій намір «створити наступне покоління мережево пов’язаної інфраструктури даних, яка задовольняла б найвищі запити цифрового суверенітету й сприяла б інноваціям».


Ідеться про Gaia X — європейську хмарну інфраструктуру, що має вберегти цей континент від конкуренції зі США в програмному та апаратному забезпеченні. Її назвали на честь материнського божества Геї, яку стародавні греки вважали уособленням Землі, що породжує й годує все живе на світі. Такими квітчастими словами говорять про проект спільної цифрової «екосистеми», відкритої для всіх, хто сповідує «європейські цінності». Не зовсім зрозуміло, однак, хто, з якими повноваженнями та на яких засадах має визначати ці «європейські цінності». Тому у фокусі нині перебувають «перевірені часом переваги Європи, розмаїття пропозицій, а також сильні та децентралізовані структури середнього класу». Проте згодом кота таки випускають із мішка: «Ми вважаємо, що для реалізації пов’язаної мережею інфраструктури даних потрібна центральна європейська організація, яка хоч і має бути відкритою для учасників ринку з-поза Європи, але тільки за умови, що вони поділяють наші цілі «суверенітету та доступності даних».

 

Читайте також: Від «ковбойської» економіки до економіки «космічного корабля»


Таким чином стає зрозуміло, що федеральному міністрові економіки Петеру Альтмайєру (ХДС) у випадку Gaia X ідеться про те, щоб Європа, зокрема Німеччина, могла успішно протистояти американським гігантам інтернету та китайським державним компаніям. Щоб, зберігаючи європейські позиції, залишатися конкурентоспроможними у світі й «забезпечити створення доданої вартості та зайнятість у Європі», там ладні, відходячи від чистого вчення про вільноринкову економіку, вдатися до державного капіталізму.

 

Чи повинна Європа, зокрема Німеччина, завдати удару у відповідь?


Gaia X має сприяти просуванню «нових, пов’язаних з інтенсивними дослідженнями та ризиками концептів». Відгороджені Європою, стимульовані та привілейовані державою інновації повинні протидіяти США та Китаю. Цим Gaia X провокує нову дискусію про те, чи діють у цифровій галузі та економіці даних нові закономірності, які скасовують старі премудрості індустріальної епохи. Так постає питання про неспроможність ринку в ключових технологіях інтернету, як-от Cloud Edge Computing, штучному інтелектові та квантових комп’ютерах. У такому разі для забезпечення загального добробуту приватних зусиль може виявитися недостатньо, а держава має робити значно більше, ніж її дотеперішня підтримка, можливо, навіть діючи на випередження. Це може статися тоді, коли створення технологій і розбудова мережі коштуватимуть мільярди, але для приватного інвестора цілковито відкритим залишатиметься питання про те, чи будуть для цього ринок та клієнти, а отже, подальші оплати від користувачів, які відіб’ють початкові інвестиції.


Так само постає питання, чи не сягнули ліберальні демократії та вільноринкові економіки критичної межі, а за найгіршого сценарію чи не настає їм кінець безповоротно й назавжди? Він можливий у тому разі, якщо американський Big Business із його приватними монополістами — світовими Big-Data-концернами, як-от Amazon, Microsoft, Google, та політичні системи, як-от китайська держава-наглядач, встановлять панування над даними, а отже, владу над людьми.
Чи не повинна Європа, зокрема Німеччина, саме з цієї причини завдати удару у відповідь власним рішенням, і не лише по інфраструктурі хмар або даних, щоб унезалежнитися від американських серверів та спокус китайських мережевих технологій для розбудови 5G? і саме тепер, поки не стало надто пізно, коли подолати відставання буде вже неможливо.

 

«Хто перший встав, того й капці»


Здається, що насправді є вагомі економічні підстави для «збільшення державного капіталізму» та «зменшення ринкової економіки» в галузі цифрової інфраструктури. Їх можна загально окреслити як «ефекти масштабу» та «переваги першопрохідників». Оскільки розробка та створення безпечної хмари даних, супершвидкісної технології 5G, самонавчальних алгоритмів, штучного інтелекту та квантових комп’ютерів потребують неймовірно багато грошей на дослідження, побудову повсюдної мережевої інфраструктури та кібербезпеку, то зазвичай є «природна» монополія.

 

Читайте також: Співбесіда з роботом


Це означає, що побудова й експлуатація інфраструктури загального використання та великої єдиної мережі дешевші, ніж створення багатьох систем, які працюють одночасно. У єдиного постачальника фіксовані витрати фінансуються лише один раз. А не багато разів, як у випадку з багатьма конкуруючими постачальниками. Вирішальна різниця полягає в тому, чи мільярд євро на розробку буде одноразово перекладено на 100 млн клієнтів, чи 10 разів на щоразу 10 млн клієнтів. «Природні» монополії можуть забезпечувати зростаючий попит, зменшуючи середні витрати, що вможливлює нижчі ціни та створює таку привабливість, до якої жоден новий конкурент навіть не наблизиться.

 

«Хто перший встав, того й капці». Так було з освоєнням земель у часи аграрних суспільств, із розподілом ділянок і прав на розробку в часи Золотої лихоманки, копалень, нафтових та газових полів. Те саме відбувається й із даними — найважливішою сировиною майбутнього, як стверджує Федеральне міністерство економіки. Замість того щоб ділити прибутки з акціонерами, першопрохідники можуть власним коштом фінансувати експансію та інвестувати в розширення, а завдяки більшому власному капіталу отримувати кредити на вигідніших умовах.

 

Авторитарні монополії без огляду на права


Це знову ж таки може забезпечити першопрохідникові недосяжні для конкуренції фінансові переваги. Той, хто приходить на ринок першим, завжди залишатиметься дешевшим від тих, хто з’являтиметься на ньому пізніше. Водночас першим напевно час від часу загрожують властиві початківцям помилки, але так само з повсякденного практичного досвіду можна навчитися спрощувати й покращувати, а отже, здешевлювати процеси. Те, що при цьому зважають передусім на власні інтереси, а не на загальне благо, не має дивувати.

 

На користь «збільшення ролі держави» та «зменшення ролі ринку» цілком очевидно свідчить не лише теорія, а й реальність. Світ діджиталізації та економіки даних у міцних руках монополістів. У США Big Business за допомогою Big Data максималізує прибутки власників коштом користувачів і принагідно не платить податки. Не дивно, що американські Big-Tech-гіганти — найдорожчі у світі компанії з величезним відривом від усіх інших. У своєму бестселері «The Entrepreneurial State» Маріана Маццукато скрупульозно доводить, що як Apple, так і Google повинні завдячувати своїм становищем монополістів початковим державним інвестиціям у фундаментальні дослідження та в розробку почасти військових технологій, таких як інтернет, GPS та штучний інтелект.

 

Читайте також: Магазин на колесах, роботи-офіціанти та розумне взуття

 

У Китаї авторитарні державні монополії, не дбаючи про приватну сферу населення та нехтуючи правами власності на патенти, торгові марки й виробничі технології, нестримно й без відповідного відшкодування копіюють захищене знання та неавторизовано його застосовують. А також довільно використовують приватні дані. Слід нагадати: 99 зі 100 найбільших підприємств, акціями яких торгують на біржах, перебувають переважно в державній власності.

 

Законодавство про конкуренцію замість державного підприємництва

 

Попри всі застереження щодо державного капіталізму та ймовірної небезпеки, що держава, яка є рушієм інновацій та інвестицій, неправомірно змусить європейських платників податків інвестувати у завідомо нежиттєздатні проекти, якими через їхню очевидну неприбутковість не цікавитимуться приватні інвестори, Gaia X може виявитися розумною ініціативою німецького Федерального міністерства економіки. Панування в кіберпросторі у XXI столітті може стати ключем до домінування в економіці та політиці. Він відкриватиме або закриватиме доступ в економіці та політиці, а також сприятиме або створюватиме загрози ринковим позиціям. Тому Європа справді не має права залишати ініціативу за США чи Китаєм.


Той, хто робитиме державу носієм ризиків за інновації, повинен задля мінімізації ризиків далі йти типовим для Європи шляхом і загалом, а не лише супроти США чи Китаю, руйнувати силу монополій передовсім законодавством про конкуренцію і тільки у виняткових випадках через державне підприємництво. Залежності та зловживання треба долати в правовий спосіб. Слід, спираючись на закон і суди, вимагати від американського Big Business та від китайського Big Brother суворого дотримання загальноприйнятих правил ринкової економіки, поваги до права власності та прав споживачів, захисту приватної сфери та приватних даних, а також сплати податків і зборів для фінансування публічної інфраструктури. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.