Світ

  ▪   Крістіан Пуч
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Погляд усередину диктатури

Фото: REUTERS
У Судані судять колишнього президента аль-Башира. Процес показує, як функціонує диктатура. Єдиним з німецьких медій у залі суду був Die Welt
Матеріал друкованого видання
№ 39 (619)
від 26 вересня

Рівно о десятій годині повалений суданський диктатор заходить до клітки, у якій його тепер показують щотижня. Це металева конструкція близько трьох метрів завдовжки й один метр завширшки. Місця всередині вистачає саме для одного офісного стільця та трьох солдатів, які заводять 75-річного підсудного, вбраного в традиційний білий одяг, до цього тісного простору.


Перед ним у залі суду в столиці Хартум із місць підводяться його прихильники. Вони зайняли близько половини із 128 стільців. «Аллагу акбар!», — вигукують вони до чоловіка, який упродовж трьох десятиліть насаджував у країні фундаменталістський іслам, —  «Бог великий!».


Кількома хвилинами раніше один із його численних адвокатів, ходячи від ряду до ряду, віддавав розпорядження про таке привітання. Жінки посилають аль-Баширу повітряні поцілунки, той привітно всміхається крізь ґрати й махає у відповідь, а телекамери транслюють усе наживо. Послання цієї постановки таке: дивіться, вони люблять його! Навіть у клітці.

 

Читайте також: Парадокси на мільярди доларів


Для значної більшості із 40 млн суданців не могло бути нічого віддаленішого від правди. Майже три десятиліття аль-Башир пригнічував будь-який опір, спираючись на армію, поліцію та бойовиків і виплачуючи їм за відданість 70% державного бюджету. Він убезпечував свою владу виборчими маніпуляціями, свавільними арештами й тортурами. Незважаючи на це, у квітні після багатомісячних протестів населення армія його повалила. Офіцери сподівалися, що новий військовий правитель урегулює ситуацію. Однак це не спрацювало. Мільйони громадян і далі виходили щодня на вулицю, блокували сидячими акціями протесту доїзди до штаб-квартири армії. Навіть бійня із понад сотнею загиблих, яку вчинили проурядові бойовики, не змусила їх відмовитися від мети — демократії.


Ось уже декілька тижнів у країни справді є надія досягти її. Цивільні та військові дійшли згоди про утворення спільної Суверенної ради, яка упродовж близько трьох років перехідного періоду повинна правити країною та підготувати вибори. Окрім того, спілка профспілок Sudanese Professionals Association (SPA), що очолила протести, дійшла згоди з новим прем’єр-міністром Абдаллою Гамдоком про міністрів, які до того часу мають стабілізувати економічно та політично занепалу країну. За поміркованість та авторитет SPA промовляє те, що вона з успіхом закликала незліченних прихильників революції триматися осторонь процесу проти аль-Башира, аби уникнути сутичок із його послідовниками. Жодного насильства в цій делікатній фазі.

 

Суди повні лояльних до АЛЬ-БАШИРА суддів


Нещодавно знову відбулися тисячні демонстрації за призначення незалежного керівника юстиції, яке відтягується вже чимало тижнів. Люди знають, що в судах, як і в значній частині адміністрації, повно лояльних до аль-Башира осіб.
Найгірші травми Судану — військові злочини колишнього правителя, насильство до демонстрантів упродовж останніх місяців при владі — на цьому процесі не опрацьовують. Мир надто свіжий, інституції надто слабкі, надто швидко можуть початися заворушення, кажуть одні. Як говорять критичні уми, шоу старої корумпованої юстиції, якій доручили організацію процесу. Урешті, аль-Башир призначив більшість суддів: лише торік їх були сотні. Процес очевидно може затягнутися — в надії, що до вироку становище в країні заспокоїться. Цілком можливо, що, як і в Південній Африці після закінчення апартеїду, опрацюванням злочинів минулого займеться Комісія правди.


Злочинці та жертви давали б там свідчення, а до ув’язнень за цього інструмента опрацювання доходить рідко. Отже, ця гра на час цілковито задовольняє як новий уряд, так і давніх союзників аль-Башира.


Багато людей у Судані сумніваються, що диктатора, відповідального за 300 тис. смертей у Дарфурі, колись передадуть Міжнародному трибуналові в Гаазі, який 2009 року вперше видав ордер на арешт чинного президента. Країна надто горда, як і раніше, надто критична до Заходу, з яким асоціюється Міжнародний суд.


Ні, спершу мова йде «лише» про майже €8 млн в перерахунку, які в євро, доларах та суданських фунтах знайшли в його резиденції під час повалення. Висунуто звинувачення в нелегальному отриманні іноземної валюти та володінні нею, а також у корупції. Порівняно з його іншими злочинами це дрібнички, але в часи правління аль-Башира суданців за такі провини страчували.

 


Демонстрація диктатора в клітці повинна насамперед сигналізувати населенню, що стару еліту притягають до відповідальності. Багато хто перед процесом не вірив, що аль-Башира взагалі ув’язнили: після повалення його не бачили кілька місяців. Згідно з повідомленнями військових, його утримують у в’язниці суворого режиму в Кобері, саме там, де він десятиліттями утримував і катував своїх критиків.


Процес дає унікальну змогу побачити, як функціонувала диктатура аль-Башира. Свідки його колишньої адміністрації описували, як у січні 2018-го надійшов особистий грошовий подарунок від саудівського кронпринца Мухаммада ібн Салмана в розмірі €22 млн. Суданські солдати на боці Саудівської Аравії поборювали в Ємені хуситських повстанців. У Судані, де економічна криза чимраз погіршувалася, зростав опір проти цього.


Свідчить Хатім Гассан Бахіт, колишній керівник офісу аль-Башира. «Мені зателефонував радник кронпринца з особливих питань, мовляв, у нас є особливе послання для президента. Троє чоловіків прибудуть за декілька днів. Вони навіть не покидали хартумського аеропорту, перебували ж усього дві години», — говорить Бахіт.

 

Читайте також: Die Welt: Жах у Ємені


Аль-Башир розпорядився приготувати частування для цієї делегації. Вона передала тоді мішки з євробанкнотами. «Я мав розписатися про отримання, — каже Бахіт, — потім доставив ці гроші президентові».


Аль-Башир сидить у своїй клітці та, як під час всіх слухань досі, мовчить. Він підкреслено невимушений, час від часу всміхається. Адвокати наголошують на його невинуватості: він не збагатився особисто, ці гроші, до прикладу, були витрачені на збіжжя та пальне, як стверджують вони.


І взагалі, не може бути, що ті троє в уніформах, які оточують його в клітці, мають лейтенантські звання. Їх підзахисному належить надати охоронців вищого рангу. І звільнення під заставу. Ці подання вже були відхилені кілька тижнів тому. Закінчивши свідчити, Бахіт махає рукою в бік аль-Башира, той махає у відповідь. Очевидно, що й далі існує взаємна лояльність, хоча один свідчив проти іншого.


Через кілька місяців після передачі грошей деспот звільнив цього керівника офісу, заставши його в інтимний момент з двома жінками. Окрім того, той мав із собою $100 тис. Звичного тоді за такі проступки покарання батогами він уникнув, а замість того лояльний соратник швидко отримав посаду в сфері культури із платнею, як у міністра. Після революції його відправили на пенсію.


Дражливим є використання таких грошових подарунків. Так, Таріґ Яґуб Ахмед, тодішній шеф побудованих спільно Росією та Іраном суданських підприємств із виробництва озброєнь, стверджував, що отримав від аль-Башира €1,2 млн. Разом із дорученням надати озброєння «сусідній країні».

 

Читайте також: Гібридна експансія Ірану


Один з адвокатів запитує, яка це країна? «Цього я не скажу», — відповідає Ахмед. Подейкують, що йдеться про Центральноафриканську Республіку, в якій після громадянської війни 2013–2014 років і далі панує повна нестабільність. Аль-Башир надав кошти без згоди парламенту: тепер за це йому теж можна було б висунути звинувачення. Найбільше, однак, він піклувався про військо, яке мусив утримувати на своєму боці. Садіґ Ісмаїл, колишній начальник офісу міністра оборони, повідомляє, що отримав €4,25 млн готівкою як «пожертву» для армії. Перерахунком він, на здивування судді, знехтував: «Я довіряю своїм людям».

 

Половина влади й далі у військових


Гроші «як частина військових інвестицій» були витрачені на будівництво лікарні. Вона належить кільком дуже наближеним до колишнього диктатора особам. У звітах міністерства фінансів про це немає нічого, як визнає він. Суддя відпускає цього свідка.


Тепер він керівник офісу генерала Абделя Фаттаха аль-Бурхана, голови Суверенної ради, найвищого органу перехідного уряду. Виникає запитання, як такий актор може мати високу посаду під час побудови «нового Судану»?
Демонстранти усвідомлюють, що половина влади в Раді й далі належить військовим. Таким чином, численні реформаторські сили досі не можуть самостійно вирішувати щодо жодного призначення. Залишається грати ва-банк. Шлях до демократії, попри вражаючу витримку населення, не долається сам собою.


Після чотирьох годин слухань аль-Башир помахами руки прощається зі своїми прихильниками. Розкаяння, як стає зрозуміло цього дня, від нього очікувати не слід. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.