Світ

  ▪   Філіпп Фріц
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Китайський напад на Європу

Фото: REUTERS
Китай наближається стримано, але з усією силою. На Сході є пояс країн у три тисячі кілометрів, тісно пов’язаних з Народною Республікою. Ці країни в генеральному плані Піднебесної грають іншу роль, аніж Німеччина чи Франція
Матеріал друкованого видання
№ 35 (615)
від 29 серпня

Це історія мов із часів холодної війни. Однак відбувається вона зараз, 2019 року. І протистоять не США і СРСР, а з’явився новий актор, який нарощує свій вплив по всьому світу — Китай.


Одного туманного січневого ранку підрозділ польської внутрішньої спецслужби ABW (Агентство внутрішньої безпеки) отримав доступ до варшавської квартири китайського бізнесмена Вана Веньцзіна. Службовці конфіскували його документи, забрали комп’ютер. Незабаром у польській столиці відбувся обшук офісу китайської технологічної компанії Huawei.

 

Менеджера Huawei Вана заарештовують, як і його знайомого Пйотра Дурбайла, громадянина Польщі й колишнього співробітника ABW. Польська влада звинувачує їх у шпигунстві. Обоє чоловіків опиняються в сумнозвісній варшавській слідчій тюрмі Бялоленки.


Там комуністичний режим утримував опозиціонерів у ті часи, коли Народна республіка була державою-сателітом Радянського Союзу. Це було давно. Сьогодні Польща член НАТО, ЄС і близький союзник та стратегічний партнер США, а отже, Вашингтона, який перебуває в стані торговельного конфлікту з Китаєм. Жорсткі дії Польщі стосовно Huawei американці похвалили відразу. Провідна держава Заходу місяцями намагається зменшити вплив китайського концерну в усьому світі.

 

Читайте також: Парадокси на мільярди доларів


Причина: Huawei пропонує різним країнам, включаючи Німеччину, розбудовувати їхні мережі 5G. США вважають це ключовою технологією, якою можна впливати так само, як підводними кабелями й глобальними торговельними шляхами.

 

Під носом у Берліна


Ідеться не менше, ніж про комунікацію, потоки даних і про те, хто матиме вирішальний вплив на творення завтрашнього світу. Справа Huawei ілюструє, як відповідальні за рішення у Вашингтоні реагують на те, що Китай не інтегрується в ліберальний порядок, домінований США. Інтереси великих держав особливо чітко проявляються в Польщі та Східній Європі, на периферії ЄС і під носом в Берліна, який ще не визначився, як хоче поводитись у цьому новому, більше не базованому на правилах, світі непроглядних конфліктів. Інші в цьому швидші.


Китай має майже не відомий у Німеччині стратегічний план для Східної Європи, який є частиною проекту нового Шовкового шляху. За його допомоги Піднебесна хоче остаточно стати світовою державою. У форматі із назвою «16+1» країна з 2012 року демонструє свої інтереси в регіоні. 16 країн Східної Європи, 11 з них члени ЄС, ведуть переговори з Пекіном (+1, власне, і є Китай) про економічну співпрацю. В квітні приєдналася Греція, тож тепер це 17+1 країна.


У генеральному плані КНР східні європейці грають відмінну від Німеччини чи Франції роль, де Пекін хоче купувати бренди й ноу-хау. В країнах, що входять до формату «17+1», інвестиціями в інфраструктуру він прагне здобути довготривалий політичний вплив, щоб відтіснити Вашингтон, Париж чи Берлін.

 

Читайте також: Китайський гамбіт


За минулі роки Китай вклав у регіон мільярди доларів, оголосив про масштабні інфраструктурні проекти. До прикладу: між Будапештом і Белградом КНР планує збудувати експрес-залізничне сполучення, у Румунії — атомну станцію. Телефонні мережі, дороги й мости: китайці приходять з купою грошей і готові витрачати їх там, де ЄС вважає інвестиції нерентабельними.


Польща як найбільша країна регіону досі отримувала найзначніші китайські інвестиції. Керівництво у Варшаві тривалий час було до цього прихильне, адже економіка країни переживає бум, минулого року вона зросла на гордих п’ять відсотків.

У генеральному плані КНР східні європейці грають відмінну від Німеччини чи Франції роль, де пекін хоче купувати бренди й ноу-хау. В країнах, що входять до формату «17+1», інвестиціями в інфраструктуру він прагне здобути довготривалий політичний вплив, щоб відтіснити Вашингтон, Париж чи Берлін


Окрім того, очевидно, що незабаром Польща більше не отримуватиме субвенцій з Брюсселя, а щонайпізніше 2027-го, згідно з прогнозом, країна перетвориться з нетто-отримувача на нетто-платника.


Тож якщо Польща хоче зростати й далі, вона повинна шукати інвесторів поза Європою. Та водночас країна боїться свого агресивного великого сусіда. Від часу незаконної анексії Росією у 2014 році українського півострова Крим Польща ще рішучіше робить ставку на США як гаранта безпеки.
У червні під час візиту польського президента Анджея Дуди до Білого дому Дональд Трамп оголосив, що перекине до Польщі ще тисячу солдатів. Дуда натомість пообіцяв придбати сучасні бойові літаки F-35. США як захист і найновіше американське військове обладнання — з одного боку, а з іншого — економічна співпраця з Китаєм: тривалий час складалося враження, що Польща може мати і те, й інше. Однак за правління Трампа США намагаються по всьому світу стримати вплив Китаю, на Сході Європи теж ставлять своїх союзників перед вибором: ми або вони. Інші країни регіону протистояння цих держав відчувають слабше: Угорщина Віктора Орбана й Чехія, хоч і члени НАТО, але не бачать у Москві небезпеки, а тому не прив’язуються до США. Ось так щораз більше ваги набуває Китай.

 

Читайте також: Лапа тигра. М'яка сила Китаю в Україні


В Угорщині з її лише шістьма мільйонами населення китайські інвестиції в деяких галузях перевищують інвестиції в Польщу. Минулого року угорський уряд не підписав документ ЄС, який засуджував ситуацію з правами людини в КНР.


Це лише один приклад перетворення китайського економічного впливу на політичний. Варшава таких сигналів наразі не посилає, адже для Польщі американсько-китайський конфлікт стає випробуванням на міцність.


«У принципі, ми вже вирішили, — говорить виданню Die Welt Яцек Бартосяк. — На користь США». Впливовий політичний радник і шеф Thinktanks Strategy and Future чекає перед Технічним військовим університетом у Бемово, районі Варшави. Великою територією всюди марширують чоловіки й жінки в уніформі.


Бартосяк тут усе знає й саме повернувся з наради генерального штабу польської армії. Він експерт із впливу Китаю та інтересів США в басейні Тихого океану.


Поведінку Польщі в справі Huawei і купівлю американського озброєння експерти вважають знаком твердої прихильності країни до США. «Якщо ми дозволимо Huawei будувати мережі, то про обмін таємною інформацією з США можна забути, — стверджує Бартосяк. — Як і про отримання систем комунікації».


Бартосяк має на увазі бойовий літак F-35 і проект «Вісла», базований на основі американської протиракетної системи Patriot. Досі це найдорожче придбання польської армії на близько €4 млрд, що супроводжувалося трансфером технологій. Це реакція Польщі на розміщені в російському ексклаві Калінінграда ракети.


Що це означає для польсько-китайських відносин, наразі невідомо. Але скорочення китайських інвестицій в Польщу простежується вже зараз, а на перспективу це може стати болючим.


У липні цього року китайська й польська сторони поспіхом зібралися у Варшаві на дводенний саміт. На чолі делегації КНР був міністр закордонних справ Ван Ї. Він буквально впадав за Польщею й агітував за співпрацю з Huawei, обіцяючи, що його країна імпортуватиме більше польських товарів.

 

Читайте також: Україна-Китай. Колоніальний дисбаланс

 

Раптом чоловіка звільнили під заставу


Це дуже втішило польського міністра закордонних справ Яцека Чапутовича, бо Китай стосовно Польщі має значний профіцит торгового балансу. Громадянина Польщі, ув’язненого за шпигунство на користь Китаю, випустили під заставу ще під час переговорів. Польські медіа розцінили це як нормалізацію польсько-китайських відносин. Складається враження, що Пекін не хоче викреслювати Польщу зі своєї східноєвропейської стратегії.


Китай, однак, гнучкий і без проблем може перенести масштабні проекти в інші країни формату «17+1». Так, нині мають розбудовувати вугільну електростанцію в Боснії й Герцеговині, себто в країні, яка не є членом ЄС.


Там Пекінові не треба перейматися впливом США й приписами з охорони довкілля. Проекти зазвичай фінансуються китайськими кредитами, половина працівників приїздить теж із Піднебесної. Країни Східної Європи, які не є членами ЄС, Пекін сприймає як трамплін в Євросоюз.


Радник Бартосяк вважає, що Європа у фазі драматичних владно-політичних трансформацій. Поведінка Німеччини вирішальна саме з погляду на Східну Європу. «Німці в питанні майбутнього Європи й загалом глобалізації мають золоту акцію», — вважає експерт.


Адже Берлін протистоїть американським претензіям на лідерство, а у ставленні до Росії та Китаю він не визначився. «Мені здається, що німці не розуміють, наскільки вони важливі. Для нас на Сході Європи це привід для хвилювання». 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.