Світ

  ▪   Ольга Ворожбит

Зброя ретвіта

Як конспірологічні теорії виходять за межі маргінальності в соціальних мережах та очорнюють інформаційний простір
Матеріал друкованого видання
№ 34 (614)
від 21 серпня

«Ми, певно, вручили в руки чотирирічній дитині заряджену зброю», — каже в нещодавньому інтерв’ю BuzzFeed.News розробник Кріс Везерел про кнопку ретвіта у Twitter. 10 років тому він очолював групу розробників цієї платформи, яка працювала над новою функцією. Швидкість, із якою з’явилася можливість поширювати інформацію завдяки кнопці ре­твіта, вражала. Це також привабило до мережі більше лідерів громадської думки, журналістів, політиків. 


Кожне досягнення, яке ставало реальним завдяки новим можливостям у мережі, ніби доводило: що цей крок в інформаційній революції необхідний, щоб показати, що «інформаційна людяність» спроможна перемогти інформаційне зло. В Україні щодо цього можна пригадати Twitter-шторми часів Євромайдану, які виводили українські хештеги у світові топи та доносили інформацію про тодішні події в країні до користувачів із найрізноманітніших куточків світу. 


Пізніше цю функцію, дещо її видозмінивши, запозичив і Facebook. Однак щось пішло не так або сталося те, чого не очікували розробники і Twitter, і Facebook. Як розповідає в інтерв’ю Везерел, уперше він подумав, що ця маленька кнопка в соціальній мережі може стати великою проблемою, у 2014-му. 

 

Читайте також: Герард Елзінга: «Україна є однією з країн, із якою ми ділимося більшою частиною своєї інформації»


Влітку того року завдяки хештегу #Gamergate можна було масово простежити мережеву поведінку, схожу на поведінку живого натовпу, коли одне токсичне, образливе й найчастіше фейкове повідомлення (у тому випадку щодо дівчат у секторі комп’ютерних ігор) ретвітили тисячі разів, що створювало своєрідний ефект кібербулінгу. Через масовість такого повідомлення «жертві» залишалося мало простору для протистояння. Американський блогер Енді Байо пізніше проаналізував дані повідом­лень із хештегом #Gamergate й порахував, що 69% усіх публікацій за ним були просто ретвітами.


Великим політичним полем бою у США Twitter став під час виборів 2016 року. Дослідники Александр Буве та Гернан Макс уважно проаналізували 171 млн твітів, опублікованих протягом п’яти місяців напередодні виборів, і у своєму дослідженні доводять, що 25% їх містили фейкову чи дуже викривлену інформацію.


Інше дослідження, яке проводив Університет Единбурга, прямо показує, що Гілларі Клінтон програла у Twitter-бою не останньою чергою через меншу кількість ретвітів її повідомлень. У межах своєї методології аналітики розділили повідомлення у Twitter на чотири групи: напади на Клінтон, напади на Трампа, підтримка Клінтон та підтримка Трампа. Так, більшість твітів (61,9% твітів і 58,6% ретвітів) була або на підтримку Трампа, або атакою на Клінтон. А на підтримку Клінтон знайшлося лише 32,7% твітів і 34,3% ретвітів (див. «Twitter-війна. Відправна точка»). 


Однак навіть ці дані не зрівняються з тим, чим став Twitter в американській політиці після обрання Дональда Трампа президентом у 2016-му та, власне, із кульмінацією минулого тижня після поширення інформації про суїцид одіозного американського мільярдера, засудженого за сексуальні злочини та розбещення неповнолітніх, Джеффрі Епштейна.

 


«Хто ж знав, що сьогодні Світовий кубок із дезінформації», — написав у своєму Twitter Джастін Гендрікс, дослідник соціальних медіа з Нью-Йорка. Він мав на увазі черговий фейк, який вирішив поширити президент США Дональд Трамп, але не тільки. Важливо, що американський президент не вигадав його сам, а просто зробив ретвіт допису комедіанта та його прихильника Терренса Вільямса. Твіт Вільямса — це підозра про те, що суїцид американського мільярдера насправді не суїцид, а вбивство. І підозра, зважаючи на два відповідні хештеги #ClintonBodyCount та #ClintonCrimeFamily, в актора лягає на сім’ю Клінтонів. Ну й відповідав Вільямс цим хештегом на інший популярний тоді #TrumpBodyCount. Додаючи ці хеш­теги, користувачі поширювали близьку за сенсом конспірологію, тільки з різними дійовими особами: «пощастило» і Дональду Трампу, і Біллу Клінтону, та й іншим знаменитостям нью-йоркської тусовки бути знайомими із сексуальним злочинцем Епштейном.


Мабуть, боротьба конспірологічних хештегів у Twitter країни, яку ми вважаємо світовим лідером, є квінтесенцією епохи постправди. Це не залишили поза увагою місцеві журналісти. 

 

Читайте також: Фаєрвол проти хакерів чи онлайн-цензор?


«Дуель хештегів та їхня супутня токсичність є свідченням нашої глибоко отруєної інформаційної екосистеми, такої, що створена для швидкості та призначена для винагороди за найзапальніші імпульси її найгірших дійових осіб», — пише оглядач The New York Times Чарлі Ворзел. Для нього, як і для інших, ця дуель показує, наскільки наше інформаційне поле стає некорисним через алгоритми в соціальних мережах. І поки що незрозуміло, навмисно чи ні президент найсильнішої держави світу стає їхнім чи то вдячним користувачем, чи то несвідомим заручником.


Ретвіт щодо смерті Епштейна — це зовсім не перше й точно не останнє повідомлення з недостовірною чи заангажованою інформацією на особистій сторінці американського президента. Він часто використовує конспірологію, щоб здобути собі більшу підтримку чи розгромити політичних супротивників і в повідомленнях у Twitter, і під час інтерв’ю. Упродовж передвиборчої кампанії-2016 він поширював інформацію про те, що батько його суперника по праймериз сенатора Теда Круза був пов’язаний із убивцею президента Джона Кеннеді. 


Уже цього року, як повідомляє The New York Times, він, зокрема, припускав, що суддю Антоніна Скалію, який помер уві сні 2016-го, також було вбито. В одному з інтерв’ю The Washington Post під час кампанії 2016 року Дональд Трамп ставив під питання суїцид одного з працівників Адміністрації Клінтона Вінса Фостера. Цікаво, що працівниця Адміністрації Трампа Лінн Петтон, поширивши в Instagram повідомлення про смерть Епштейна, підписала його «Hillary’d», додавши хештег #VinceFosterPartTwo, вочевидь, пов’язуючи суїцид мільярдера із суїцидом Вінса Фостера, щодо яких вона дотримується конспірологічних версій.

 

Читайте також: Інформаційна безпека


Дискурс конспірології з боку Трампа має одну мету — знищувати політичних суперників. У випадку зі смертю мільярдера Епштейна це сім’я Клінтонів. Але водночас Дональд Трамп підриває довіру до державних інститутів та механізмів, ніби наполягаючи, що існує якесь вище зло, яке виборець не може здолати сам звичними методами у своїй країні. Для того потрібні надможливості, а функції та алгоритми соціальних мереж полегшують йому завдання.
Дослідники вважають: якби не було можливості просто поширювати повідомлення іншої людини, то кількість фейкових чи токсичних ретвітів була б меншою. Адже навіть копіюючи та вставляючи чиєсь повідомлення, ви з більшою ймовірністю задумаєтеся над його вмістом. Саме так було до того, як 10 років тому почала працювати ця функція.


Тенденція до зростання конспірології є однією з ознак зменшення довіри до влади та уряду. Це часте явище у східних суспільствах. В Україні воно теж доволі поширене. Варто лише почитати коментарі під відео з вокалістом гурту «Скрябін», який загинув в автокатастрофі чотири роки тому, або заглянути на форуми, де рясніють дописи про сіоністську чи інші змови. Утім, ці речі залишаються маргінальним дискурсом. Коли ж він переходить від маргіналів до провідних ньюзмейкерів, то це загрожує всьому суспільству, а у випадку зі США — і всьому світу.


Найгірше, що медіа доводиться бути ретрансляторами цих теорій і часто переносити токсичність онлайн-спілкування з мережі в заголовки. Представники як глобальних медіа, так і соціальних мереж нині дедалі частіше кажуть про потребу переглянути деякі механізми поширення інформації в мережах (інтерв’ю одного з розробників Twitter — приклад цього). Однак часу для таких дій майже немає. 


До президентських виборів у США залишилося трохи більше ніж рік, а отже, новий етап токсичних меседжів не за горами. І ми можемо тільки уявляти, які червоні лінії інформаційної гігієни змусить користувачів перетнути кампанія-2020. 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.