Світ

  ▪   Едуард Штайнер
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Сировина як зброя в новій холодній війні

Фото: REUTERS
Майже через 30 років після розпаду Радянського Союзу світ переживає нову версію холодної війни. США і Росія зіштовхуються на трьох ринках. На ринку нафти й газу відбувається перерозподіл сил із дуже відчутними для Європи наслідками
Матеріал друкованого видання
№ 33 (613)
від 15 серпня

Часом контрагенти бачили один одного з літаків. Як розповів у розмові з Die Welt інсайдер, то відлітали американці, у той час як сідали російські посланці, то навпаки. А якось данці приймали виключно американських представників. Однак нещодавно на переговори до Копенгагена начебто знову прилітала протилежна сторона зі Сходу, щоб таки обернути суперечку на власну користь.


Між Москвою і Вашингтоном триває запекла боротьба. А оскільки для протистояння теж потрібне конкретне місце, вибір упав на данську столицю. Данці тримають золоту акцію в питанні, чи можливо закінчити суперечливий російський балтійський газопровід «Північний потік-2». Якщо вони скажуть «так», із 1 січня 2020 року в Європу зможе надходити додатковий російський газ. Якщо відмовляться, на цьому ринку значно більше простору здобудуть американці, хоча Росія й залишиться найбільшим постачальником газу для європейців. 


Майже через 30 років після розпаду Радянського Союзу світ переживає нову версію холодної війни. Де-факто вона триває вже десятиліття, відколи економічно зміцніла Росія почала протистояти США у зовнішній та безпековій політиці. На відміну від холодної війни 1947–1989 років нинішня відбувається здебільшого на економічному рівні.

 

Читайте також: Виграшний штраф для Facebook, скорочення в Deutsche Bank та рекордне сповільнення Китаю


Раніше цього майже не було. СРСР із плановою економікою та капіталістичні Сполучені Штати змагалися передовсім на рівні систем та ідеологій. У гонці озброєнь чи космічних програмах, економіці чи техніці перевагу віддавали радше здобуткам у відповідних галузях, а не економічній силі. Тепер усе інакше. І не тому, що Росія стала настільки економічно потужною, як це здавалося в часи сировинного буму в нульових, а через втручання США в головний бізнес росіян. Менш як за десятиліття вони за допомогою суперечливої з погляду екології технології гідророзриву спромоглися стати помітним гравцем як на газовому, так і на нафтовому ринку, що дедалі більше впливає і на глобальний ринок.
Справжній прорив у газовій сфері стався торік: з 11,5% приросту видобутку (до 864 млрд м3) американці не лише досягли найвищого історичного показника, а й витіснили на друге місце довголітнього лідера — Росію. Крім того, у 2018-му Сполучені Штати вперше стали газовим нетто-експортером. І хоча перевага експорту над імпортом у 20 млрд кубі м3 і не надто велика, динаміка таки вражає.


Адже в той час як річний імпорт від початку року до сьогодні зменшився до 80 млрд м3, експорт із 2014-го по 2018-й збільшився у 2,5 разу — до 100 млрд м3. Зростання особливо помітне в експорті танкерами скрапленого газу (LNG): у 2018-му порівняно з 2017-м на 50%. Лише на терміналах, що будуються, експорт LNG можна буде наростити в 1,5 разу.


Щоправда, це не йде в жодне порівняння з 200,8 млрд м3 газу, які торік експортувала Росія. І все це в Європу та Туреччину, бо інших шляхів для експорту немає. Тоді як американського скрапленого газу починаючи з 2016-го Європа отримала лише 10 млрд м3.


Але Сполучені Штати дивляться в майбутнє з оптимізмом, знаючи, що з використанням технології гідророзриву видобуватимуть газу ще більше. І відповідно потребуватимуть для нього ринків збуту. Під приводом звільнення Європи від російської газової залежності вони не лише лобіюють свої інтереси в Данії, а ще й ухвалили санкційний закон проти операторів «Північного потоку-2» та їхніх інвесторів.

 

Читайте також: Допомогти Росії утримувати ОРДіЛО?

 

Енергетичні потуги зіштовхуються і в Китаї


Як нещодавно заявив в інтерв’ю Die Welt російський міністр енергетики Алєксандр Новак, Сполучені Штати бояться конкуренції з Росією. Це підтвердив і президент Американської торгової палати в Росії Алєксіс Родзянко.


Енергетичні потуги стикаються не лише в Європі, а й на великому китайському ринку. Хоча сьогодні там домінують LNG-гіганти Катар, Австралія та Малайзія, до справи поступово долучаються й Сполучені Штати. Однак унаслідок ескалації торгового протистояння між США та КНР Пекін непрямо сигналізував американцям, що це може піти на користь російським експортерам.


Уже після конфлікту Москви із Заходом через анексію Криму Пекін погодив будівництво газопроводу із Сибіру до Китаю. Окрім того, він ще й підвищив ввізні мита на американський LNG.


Що проблематичнішими ставатимуть американсько-китайські відносини, то агресивніше американці тиснутимуть на європейський ринок, прогнозують експерти. У I кварталі 2019 року це яскраво проявилося в Туреччині, де Сполучені Штати несподівано продали значні об’єми, тоді як імпорт газу з Росії зменшився на 43%.

 

Читайте також: Кінець «епохи бідності»?


Інтенсивний фрекінг у США змінив конкурентну ситуацію не лише в газовому секторі, а й у нафтовому. Міжнародне енергетичне агентство (ІЕА) говорить про початок нової ери. Зрештою, США стали найбільшим у світі виробником чорного золота, випередивши класичні країни-постачальники Саудівську Аравію та Росію. Наприкінці листопада 2018-го вони вперше з 1940-х експортували нафти більше, ніж імпортували. Протистояти обом конкурентам в експорті вони ще не можуть. Але якщо прогнози ІЕА справдяться, у наступні п’ять років США стануть найважливішим у світі експортером нафти.


Саудитів це дратує так само, як і росіян. Адже американці, нарощуючи видобуток нафти, уже сьогодні глобально знизили ціну. Це змусило Ер-Ріяд і Москву, традиційно аж ніяк не друзів, триматися спільно й зменшити видобуток. У такий спосіб вони проти волі США поки що стабілізували ціну. Та коли Сполучені Штати зроблять черговий крок, бо завдяки використанню кращих технологій видобуток стане ще дешевшим, ціна знову впаде, що, поза сумнівом, негативно позначиться на держбюджетах саудитів і росіян.


Саме Саудівська Аравія, традиційна союзниця США, опинилася в конкурентній боротьбі США та Росії між двох вогнів. Утім, Дональд Трамп, оминувши Конгрес, здійснив аж 22 поставки зброї саудитам на $7,2 млрд, тоді як росіяни витискали американців із турецького ринку.


Ринок зброї — третій ринок, на якому економічно зіштовхуються Вашингтон і Москва. Ця конкуренція, на відміну від нафтового й газового секторів, не нова. Але США і тут звужують росіянам поле для маневрів. Як повідомив у березні Стокгольмський інститут дослідження проблем миру (SIPRI), Сполучені Штати з 2014-го по 2018-й збільшили глобальний експорт зброї на цілих 29% порівняно з попередніми п’ятьма роками і вже сьогодні контролюють 36% світового ринку.
РФ із 21% ринку поки що на другому місці. Але, як пояснює SIPRI, вона зазнала збитків і втратила 17%. Посприяли цьому американські санкції проти російського військового сектору. Так само як у газовій конкуренції мають допомогти плановані санкції проти «Північного потоку-2». Адже про те, що всім політикам зрештою йдеться й про економічні переваги, казав якось ще президент Білл Клінтон: «It’s the economy, stupid». 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.