Світ

  ▪   Володимир Заблоцький

Забезпечити перемогу у великій війні

Фото: www.army.mil
Як змінюється стратегія розбудови армії в США
Матеріал друкованого видання
№ 15 (595)
від 10 квітня

Американська армія впроваджує нову стратегію, відому як Армія-2028. Вона має на меті досягнення технологічної переваги над потенційним противником (противниками) США й таким чином забезпечення перемоги в пов­номасштабному збройному конфлікті або ж у великій війні. 


Тривалий час після закінчення холодної війни Збройні сили США зберігали потенціал на рівні 2MRC (Major Regional Contingency), що давав їм змогу брати участь одночасно у двох регіональних війнах. Це гарантувало підтримання стабільності у ключових для США та союзників регіонах світу. Проте вже 2012-го формат 2MRC було замінено на 1.5MRC («півтори війни»), який передбачав перемогу над одним супротивником поряд із обороною перед діями іншого (з одночасним послабленням його ударами сил ВМС і ВПС США).

 

Читайте також: Геополітичне перехрестя цивілізацій


Утім, останні стрімкі зміни геополітичної ситуації, скорочення Збройних сил США та зменшення американського бюджету викликають сумнів у здатності Америки підтримувати сьогодні навіть свій проголошений формат безпеки 1.5MRC, тоді як поточні події у світі вказують на потребу впровадження нового формату 3MRC.

 

У чому виклик сьогодення


Армія Сполучених Штатів стикається нині з великою кількістю проблем окрім уже зазначених вище (притаманних ЗС США загалом), що виникають із участі американських військовиків у різних локальних збройних конфліктах. Не варто забувати, що абсолютну більшість озброєнь та військової техніки (ОВТ), якими забезпечені сухопутні війська, було створено ще 30 років тому. Вони лише проходять модернізацію, тоді як постала необхідність повної заміни на зразки нового покоління, яких наразі бракує. 

 

Читайте також: Головна ударна сила Путіна


Суттєвою проблемою було виділення великих кош­тів на програми, що завершилися безрезультатно (за винятком певних елементів, які використали під час модернізації наявних систем). Це такі як Перспективні бойові системи (Future Combat Systems — FCS), самохідна гаубиця Crusader або вертоліт RAH-66 Comanche.


Сьогодні актуальним залишається утримання американською армією технологічної та оперативно-тактичної переваги. Особливо у світлі зростання військових можливостей потенційних противників Сполучених Штатів і прагнення з їхнього боку змінити політичний та економічний порядок денний.

Командування армії США також вбачає термінову потребу посилення власних можливостей у сфері РЕБ і кіберпросторі. Зокрема, операції в останньому можна здійснювати навіть без оголошення реальної війни або конфлікту


Досі перевагою ЗС США була здатність швидкого перекидання та розміщення власних військових контингентів у будь-якому регіоні світу й створення ефективної системи стримування в усіх сферах бойової діяльності. Нині американська армія має значні витрати й неспроможна вести війну одразу на два фронти (Росія і Китай), та й у випадку конфліктів із меншими країнами це становитиме для Вашингтона неабиякі проблеми. Адже ситуація потребуватиме одночасного підтримання балансу сил у решті регіонів світу, щоб запобігти можливості використання противником факту відволікання ЗС США на власну користь.


Нова армійська стратегія Сполучених Штатів передбачає випередження подій і досягнення до 2028-го повного оновлення бойового потенціалу таким чином, щоб, як і в минулому (після війни у В’єтнамі), зберігати здатність перемагати будь-якого противника в конфліктах будь-якої інтенсивності. До того ж армія США має надалі зберігати можливість стримання інших потенційних «вогнищ» конфліктів або ж спроб здійснення нелегальних воєнних операцій. Досягнення зазначеної мети передбачає повну заміну зразків ОВТ, удосконалення системи навчання та бойової підготовки особового складу, мотивації та оснащення. Армія має бути чисельно великою, особливо в тих сферах, де є відоме відставання від викликів часу.

 

RQ-4 Global Hawk — стратегічний розвідувальний безпілотний літальний апарат (БПЛА)


Провідними будуть шість таких позицій модернізації армії: вогневі системи далекої дії, високоточні засоби ураження, бойові машини нового покоління і вертольоти (зокрема, БПЛА), системи індивідуального захисту та системи ППО-ПРО. 

 

Основи нової стратегії


Основи нової стратегії, визначені міністром оборони та начальником штабу армії США, мають гарантувати військовим силам країни такий технічний рівень, щоб вони були спроможні ефективно виконувати покладені на них завдання протягом наступних десяти років. Головні напрями змін покликані забезпечити високу готовність, технічну модернізацію, реформу системи управління та бойової підготовки, а також міжнародну співпрацю в межах союзів і партнерств.

 

Основних цілей визначено п’ять:
1. Кількісний склад: чисельність операційних військ — понад 500 тис. солдатів та офіцерів, збільшення кількості резервних структур та особового складу Нацгвардії.
2. Організація: забезпечення 100-відсоткової комплектації відповідних частин і підрозділів необхідними новітніми системами ОВТ.
3. Можливості: концентрація на широкомасштабних конфліктах великої інтенсивності з акцентом на бойових діях в урбанізованому середовищі та умовах потужної протидії засобам радіоелектронної боротьби (РЕБ) і розвідки поля бою.
4. Закупівлі: нова система закупівлі та експлуатації ОВТ і проведення їхньої модернізації.
5. Командування/контроль: підготовка лідерів, здатних вирішувати різноманітні питання — від оперативно-тактичного до стратегічного рівнів.

 

Крім того, нова стратегія передбачає поступове впровадження щораз більшої кількості наземних і повітряних безпілотних систем, широку взаємодію на полі бою різних бойових платформ, цілком нову тактику бою (засновану на новітній військовій доктрині) та зосередження уваги на військовиках, які мають видатні здібності.

 

Читайте також: Нові полюси холодної війни


Очевидно, реалізація всього зазначеного здійснюватиметься поетапно, натомість основою є тривале зобов’язання дбати про життя та здоров’я людей і фінансування запланованих змін. 

 

Специфіка обраних змін 


Розробка нової стратегії  американської армії заснована на таких базових безпекових документах, як Стратегія національної безпеки США, Стратегія національної оборони та Національна військова стратегія. З огляду на зазначене провідна місія американської армії залишається незмінною — гарантування перемоги у війні завдяки високій боєздатності, швидкій реакції на актуальні загрози й тривалому домінуванню в наземних операціях проти кожного з потенційних противників. 


Натомість Армія-2028 буде здатна до оперативної передислокації, участі в конфлікті високої інтенсивності та подолання будь-якого супротивника в будь-який час і в будь-якому місці. Вона перемагатиме в операціях, що здійснюватимуться в багатоплощинному просторі, і водночас зберігатиме повну спроможність забезпечувати ефективне стримування та здійснення нерегулярних операцій. 


Основні напрями, що мають це забезпечувати: пошук нових зброярських технологій, інвестиції у військових і цілком нова тактика ведення бою (що, зокрема, буде наслідком впровадження систем ОВТ нового покоління).

 

Серед ключових елементів нової американської стратегії Армія-2028 варто визначити такі: 
1. Маневр, бій і перемога: військо надалі зберігатиме свій експедиційний, з огляду на географічне розташування США, характер. Тобто всі частини, окрім підготовки до оборони власне американської території, зберігатимуть високі можливості перекидання на великі відстані до будь-якого регіону світу.
2. Взаємодія: армія воюватиме разом із силами союзників. Її доктрина, тактика та наявне оснащення мають бути сумісними з тим, що є на озброєнні в союзних армій.
3. Багатоплощинне поле бою: армія воюватиме не лише на землі, а й у повітрі, на морі, у кіберпросторі та в електромагнітному просторі (РЕБ).
4. Висока інтенсивність конфлікту — здатність до виконання оперативно-тактичних завдань, що реалізуються на рівні посиленої дивізії або корпусу.
5. Оборона/стримання — збереження високих спроможностей щодо стримання потенційного противника в поєднанні з високою мобільністю та взаємодією із союзниками.
6. Нерегулярні акції — здатність до виконання спеціальних операцій, зокрема антитерористичних, нав­чальних, дорадчих і допоміжних.
7. Модернізація — впровадження до експлуатації бойових систем нового покоління, зокрема роботів або — у ширшому контексті — штучного інтелекту для контролю над ними й у системах управління і трансляції інформації.
8. Якість управління — опікування особовим складом, виховання лідерів нового типу з високими особистими якостями оперативно-тактичного рівня.

 

Також змінено формулювання стратегічного середовища ведення бойових дій як такого, що є багатоплощинним і часопросторовим, до складу якого включено також кіберпростір. Щоправда, наразі бракує схожого визначення космічного простору, який поступово також перетворюється на арену для змагань великих держав.

 

Читайте також: Сила і слабкість російського військового флоту


Натомість унаслідок такого значного розширення бойового середовища час для реакцій/ухвалення рішень на різні загрози також помітно зменшився. Особливо там, де людину замінили машини, відбулася автоматизація процесу управління та передачі даних і використовується штучний інтелект. Отже, в армії США вбачають цінність часового фактора в ефективному впровадженні систем, що полегшать людині ухвалення рішень і пришвидшать її реакцію. Пожвавлення темпів до того ж дасть змогу випередити противника й завдати йому рішучої поразки ще до того, як він устигне реалізувати власні наміри.

 

Своєю чергою, оперативне середовище визначається як украй динамічне та складне, що залучає до багатоплощинного простору значні сили. Нова стратегія також окреслює поточні загрози та відповідні міжнародні структури, що можуть залучатися до їхнього подолання. 


Світові інституції, створені для гарантування стабільності та безпеки, нині не працюють. Натомість вибудовуються альтернативні економічні та безпекові структури, можливості та сфера впливу яких поступово зростають, забезпечуючи своїм авторам реалізацію власних політико-економічних інтересів і водночас підриваючи порядок, що існував раніше.


Ключовими визнаються загрози з боку Китаю та Росії (а також інших країн), що останніми роками помітно зменшили попередні диспропорції та відставання у військовій сфері порівняно з Америкою. Зокрема, це стосується новітніх сфер бойових дій, нового покоління ОВТ і засобів боротьби загалом. 

 

Читайте також: Поповнення арсеналу. Яким буде нове озброєння ЗСУ у 2019-му


Командування армії США також вбачає термінову потребу посилення власних можливостей у сфері РЕБ і кіберпросторі. Зокрема, операції в останньому можна здійснювати навіть без оголошення реальної війни або конфлікту. Здається, американські військові визначили власні недоліки у сфері РЕБ і необхідність посилення можливостей у цьому напрямі за допомогою ще просунутіших систем перешкод і протидії.


Як інші загрози розглядаються такі країни, як Північна Корея та Іран, що використовують ядерну зброю як «страшилку» для залякування світу; вони не тільки дестабілізують свої регіони, а й впливають на світову політику загалом. Крім того, є низка країн, які підтримують тероризм або інші неформальні збройні організації, а також країни, що активно діють у кіберпросторі або ведуть інформаційні (дезінформаційні) війни. 


Особливою формою загроз є такі, що генеруються самими людьми (злочинні організації, хакери, ЗМІ тощо), які свідомо або несвідомо впливають на суспільства, впроваджуючи там хаос, невпевненість і взаємну ворожнечу. Тероризм, як зазначається в новій стратегії, залишатиметься тривалою загрозою, що підживлюється ідеологією та нестабільними економічними або політичними структурами. Наслідками цього можуть бути навіть розпади держав, внутрішні конфлікти або неконтрольована міграція. А це змушує багато країн до вибору, наприклад, між видатками на оборону або внутрішню безпеку. 


Привертає увагу та обставина, що мало уваги приділяється загрозам, пов’язаним із масовою міграцією населення з районів бойових дій, природним лихом, посухою, безробіттям. Останні проблеми є наслідком швидкого погіршення екології та навколишнього середовища, що, своєю чергою, здатні призвести до нових конфліктів.

 

Нове покоління. У ЗС США доволі гостро постала проблема створення новітніх зразків ОВТ замість постійної модернізації наявних


Наступну проблему для США становить брак упевненості щодо подальшої поведінки таких держав, як союзний Ізраїль, Тайвань, Пакистан, Туреччина та Саудівська Аравія. Навіть самі відносини з відповідними країнами Близького Сходу та ЄС у майбутньому залишаються великим невідомим.


Автори розраховують, що нова стратегія дістане широку підтримку як політиків обох провідних партій, так і простих громадян США. У протилежному випадку є загроза виникнення пертурбацій у сталому фінансуванні необхідних змін. Також передбачається, що до 2028 року не відбудеться значного зростання витрат на поточні операції або реакцію на світові кризові явища загалом. Експерти вважають останні припущення надто оптимістичними, а військові, на їхню думку, у своїх оцінках не до кінця беруть до уваги можливість стрімкої зміни військово-політичної ситуації, як ми це вже бачили у 2008-му та 2014-му.

 

Якою буде US Army у 2028 році


Провідним завданням, яке передбачається реалізувати до 2022-го, є відтворення високої боєготовності американської армії та завершення її модернізації відповідно до зазначених вище пріоритетів. Після 2022 року передбачається етап, коли нові технології дадуть змогу ширше впроваджувати на озброєння робототехніку та штучний інтелект. Однак не все, на жаль, відповідає планам.


Уже відомо, що бойову машину нового покоління (Next Generation Combat Vehicle — NGCV) не буде впроваджено раніше ніж 2035-го. Це означає, що надалі будуть модернізуватися наявні аналоги машин, а це, своєю чергою, ставить під сумнів можливість отримання технічної переваги відповідно до вимог нової стратегії. Натомість уже найближчим часом слід очікувати початку випробувань  дистанційно керованих, автономних і напівавтономних бойових роботів нового покоління. 

 

Читайте також: Флот Країни Великого Дракона


Несподіванкою, як вважають експерти, є брак у стратегії навіть згадки про лазерні системи й електромагнітні гармати. Щоправда, не можна виключати, що про них не йдеться в розділі щодо високоточних засобів ураження та засобів далекої дальності дії. Адже відомо: у США активно розробляють і вже навіть тестують лазерні бойові системи нового покоління як універсальний засіб ППО-ПРО та боротьби з БПЛА (поряд із раніше представленими системами типу C-RAM). Крім того, тривають роботи над створенням електромагнітної гармати для мобільних наземних платформ. Системи ППО-ПРО мають бути мобільнішими й ефективнішими в боротьбі з повітряними цілями, зокрема БПЛА.


Армійці мають отримати нову зброю та особисте спорядження, сучасні засоби захисту й передачі даних, водночас буде впроваджено нову систему підготовки фахівців. Впровадження нових систем ОВТ покликане зумовити зміни в нинішніх структурах і створення нових. Має відбутися інтеграція та збільшення мобільності наявного інформаційного обладнання (структура та програмне забезпечення), яке, як очікується, буде стійким до впливу перешкод і кібератак. 


До 2020 року мають бути досягнуті заплановані показники щодо штатної чисельності війська (понад 500 тис. у складі оперативних сил) та впроваджені нові процедури, пов’язані із взаємодією на полі бою із силами союзників. Водночас виховання та підготовка «нових лідерів» створять умови для оптимальної організації системи модернізації і впровадження потрібних для армії змін. Це відповідатиме необхідності протистояння наявним і перспективним світовим ризикам, адекватній оцінці прямих та опосередкованих результатів реформ тощо. 


Виникне потреба залучення до військової служби нових кандидатів, особливо на офіцерські посади, що створить якісно новий кадровий резерв. Заплановано перегляд наявної системи набору на військову службу: очікується, що робота відбуватиметься в напрямку збільшення мотивації до служби, а на роль лідерів відбиратимуться видатні особистості й частини. Сама система кадрового розвитку, можливо, буде реформована вже до вересня 2019-го.
Також є ціль до 2022 року досягнути високого рівня готовності до зрівноваженого генерування сил у відповідь на актуальні загрози, а також здатності американських військ до розміщення коли завгодно в будь-якому регіоні планети. Це потребуватиме високого рівня комплектування, відповідної підготовки військ, а також високої надійності наявних систем ОВТ. Передбачається, що буде збережено щонайменше 90-відсотковий показник готовності наземної і 80-відсотковий повітряної техніки.

 

Читайте також: Що показала виставка «Зброя та безпека-2018»


У 2020-му буде створено шість нових бригад сприяння Силам безпеки (Security Force Assistance Brigades — SFAB) i відповідне командування (Security Force Assistance Command). Продовжиться практична перевірка експериментального підрозділу Багатодоменна група (Multi Domain Task Force), яка може допомогти у відпрацюванні оптимальної структури та концепції використання армії США у майбутньому.


Вишкіл війська значною мірою матиме на меті відпрацювання завдань і досвіду, які можуть знадобитися під час можливого конфлікту високої інтенсивності з акцентом на бойових діях в урбанізованому середовищі в умовах застосування РЕБ і використання ОВТ нового покоління. До того ж він має бути реалістичнішим, ніж сьогодні, через впровадження нового режиму та спеціальних тестів (зокрема, на перевірку відповідності фізичного стану вояків).


Дуже корисним для освіти стане синтетичне навчальне середовище, яке інтегрує віртуальну та конструктивну системи стимуляційної підтримки цього процесу в спільну платформу. Будуть створені мережі симуляції одного рівня та багаторівневі (зокрема, із використанням конструктивної, віртуальної та очевидної симуляції як окремо, так і разом) і центральне управління рознесеними системами навчання й тренінгу.


Своєю чергою, на підтримку процесу вишколу та навчання особового складу в умовах швидкого розгортання військ мають бути створені відповідні запаси ОВТ, технічних засобів, експлуатаційних матеріалів та амуніції. Також передбачається суттєва розбудова й посилення підрозділів логістичного забезпечення, жандармерії, інженерних частин, завдання яких дбати про охорону, високу маневреність, дислокацію та підтримку бойових підрозділів армії. Водночас з огляду на чисельні зміни планується утворити спеціальну структуру, що відповідатиме за розвиток концепції використання армії США, пристосування її до запланованих змін, визначення напрямів подальшої модернізації тощо. 


Уже сьогодні армія США допускає можливість впровадження нових спеціальних платформ за умов 85–90-відсоткової відповідності виставленим правилам (на відміну від попередньої практики, тобто 100%), що впорядковує та пришвидшує процес прийняття на озброєння. Утім, наслідком цього є ризик виникнення суто експлуатаційних проблем уже після впровадження нових систем ОВТ на озброєння. Тож тісна співпраця війська з промисловістю має зменшити такий ризик до мінімуму. 


Із метою економії часу та коштів поступово обмежуватимуться зайві навчання, інспекції та інші наявні вимоги, які не привносять нічого нового, але дуже сповільнюють швидкість досягнення потрібного рівня боєздатності війська.

 

Передбачається впорядкування процесів використання видатків на військо, виконання бюджету, оцінки управління контрактами, впровадження реформи у сфері охорони здоров’я військових і відповідного аудиту із зазначених питань.
Армія США будуватиметься також із урахуванням необхідності збереження високої сумісності з арміями союзників на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях. Буде продовжено реалізацію програм співпраці в частині гарантування безпеки в різних країнах, що дасть змогу зміцнити наявні союзи та партнерства. Крім того, триватиме пошук нових стратегічних партнерів, зокрема під час змін в оперативному та стратегічному середовищах.
Утім, на думку експертів, такий підхід до забезпечення інтероперабельності американського війська із союзниками означатиме не що інше, як пристосування останніх до американських потреб, тобто норм і стандартів. Для багатьох малих країн (зокрема, і України в перспективі) це може бути надто складним завданням.

 

Читайте також: Нова якість старої зброї


Передбачається збільшити кількість двосторонніх і багатосторонніх навчань за участю армій союзних і партнерських країн поряд із впровадженням програм обміну. Крім того, проводитимуться зустрічі вищих командувачів та очільників командувань тактичного й оперативно-тактичного рівнів, обмін досвідом, кадрами, конференції, семінари тощо.


Нова концепція багатодоменної операції (Multi Domain Operation — MDO) становитиме основу функціювання армії та поступово робитиме наземні сили  ефективнішими, здатними до протистояння та переможної війни над будь-яким супротивником. Презентація програми MDO 2.0 запланована на жовтень 2019 року, а процес її впровадження — на початок 2020-го. 

 

Співпраця із союзниками


Реалізація нових завдань матиме наслідком готовність американської армії до відповідного розміщення, провадження бойових дій і гарантування перемоги у війні з будь-яким супротивником у багатоплощинному (багатодоменному) просторі й у конфліктах високої інтенсивності вже до 2028 року. Водночас наземні війська зберігатимуть здатність ведення нерегулярних бойових дій і стримування в будь-якому регіоні світу та в будь-який час. 


Звісно, усе зазначене наразі є лише планами, а вже час покаже, чи реальне їхнє виконання. Припущення, які автори стратегії висловлюють щодо основи нового документа, не передбачають істотного зростання американського потенціалу порівняно з наявним у межах стандарту 1.5MRC. Здається, американці добре розуміють загрозу поступової втрати ними військової і технологічної переваги у світі з усіма небажаними для США наслідками. 

 

Читайте також: Нові іграшки «бога війни»


Отже, одним із пріоритетів буде щораз більше впровадження на озброєння безпілотних і роботизованих систем наземного та повітряного базування, автоматизація процесів управління та передачі даних, елементів штучного інтелекту в тих або інших сферах. Нові технології мають забезпечити перевагу США. 


Реалізація таких масштабних намірів можлива за умов пришвидшення наукових досліджень і збільшення відповідних видатків на дослідницькі програми за перспективними напрямами (за участі як промисловості, так і війська). У цьому сенсі США також розраховують на підтримку союзників. Ідеться про активізацію військово-технічної співпраці на всіх рівнях, участь у спільних розробках і закупках зразків ОВТ для наступного використання в інтересах армії США. Як відомо, американська сторона активно закуповує окремі зразки ОВТ й амуніції в Норвегії, Швеції та Ізраїлі. Поряд із цим останнім часом є зацікавленість у придбанні деяких систем і в Україні, зокрема у сфері РЛС ППО-ПРО. Особливо з огляду на той факт, що раніше Вашингтон уже придбав у нас танки Т-84, системи активного бронезахисту, балістичні ракети-симулятори тощо.

 

А участь у спільному створенні нових видів ОВТ з американцями дасть змогу якісно змінити підхід до військово-технічної співпраці між Сполученими Штатами та Україною на користь обох сторін, адже нам є що запропонувати в цій сфері. Тому Україна у своїх планах подальшого зміцнення боєздатності ЗСУ має зважати на поточні зміни в стратегії армії США, змінюючи кількість власного війська на якість його потенціалу.