Світ

  ▪   Геннінґ Фепель
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Вакуум правил та інституцій

Чи ще можливо врятувати демократію? Геннінґ Фепель, директор Гамбурзького інституту світової економіки, міркує про становище й загрози для цієї форми держави в часи потрясінь і про те, що має відбуватися тепер
Матеріал друкованого видання
№ 7 (587)
від 14 лютого

У спецслужбах через новий термін «deepfake» лунає сигнал тривоги. Технологічно різниці між фейком і реальністю, брехнею та правдою ми більше не бачитимемо. Окрім того, міжнародні інформаційні концерни фактично набувають виконавчої влади без легітимації її хоч якимось парламентом. Алгоритми перетворюють наше життя на Black Box. Драматично зростає маніпульованість, а автономія, як підвалина нашої свободи, під загрозою.

Водночас автократії використовують дані й технології для форсування геополітичного переформатування світу. Автократичний державний капіталізм з огляду на його швидкість і строгість, здається, має перевагу над демократією та ринковою економікою. Цифрова революція значною мірою вирішує, що краще підходить для капіталізму даних: демократія чи автократія. Хіба що демократія врегулює капіталізм даних до того, як він її скасує.

 

Читайте також: Демократія – ключ до вирішення всіх проблем?

 

Чарльз Кіндлеберґер колись зауважив, що в час переходу від старого до нового порядку часто виникає вакуум правил та інституцій і що в цей перехідний період відповідно підвищений ризик неконтрольованих конфліктів, оскільки довіра руйнується. Сьогодні ми безперечно знову на початку такого переходу.

 

Структурні недоліки демократії


Цифрова революція змінює основи нашого порядку. Ймовірно, демократії, які принципово повільніші за автократії, бо виходять зі свободи й гідності особистості, врівноважують інтереси та захищають меншини, у цьому змаганні структурно в програші. Як нещодавно сказав у Давосі Джордж Сорос, автократичні держави в поєднанні з монополіями платформ і здатністю створювати колективні цінності з індивідуальних даних можуть мати перевагу над демократіями.


Економіст Хав’єр Сала-і-Мартін навіть вважає перемогу демократії та ринкової економіки історичним винятком. Економічна перевага демократії зменшується через індустріалізацію, оскільки залученість людей до спільноти й створення цінностей більше не потрібні. Водночас економічні кошти демократії зростають, оскільки вона більше за автократію обмежує додану вартість від індивідуальних даних.


Якщо капіталізм даних справді краще підходить автократіям, ніж демократіям, то разом із останньою під загрозою також соціальна ринкова економіка, а з нею й правова держава. Тоталітарні режими зможуть послідовніше використовувати нові технологічні можливості, звужуючи етичні межі.

 

На які питання треба відповісти?


На тлі цього цифровий порядок демократії повинен змінюватися, щоб залишатися конкурентоспроможним і бути здатним захищатися. Новий порядок має виконувати дві речі: по-перше, захищати правду й конкуренцію. По-друге, продукувати добробут і справедливо його розподіляти. Лише залишаючись привабливішими для вільних індивідів, демократія та ринкова економіка й надалі переважатимуть автократичний капіталізм даних. Тому передовсім ідеться про захист індивіда та його автономії. Змістовно оновитися в цифровому укладі суспільство, держава, демократія та конкуренція можуть лише на основі цього.

 

Читайте також: Американська мрія для України


На початку стоїть найфундаментальніше запитання: для чого нам потрібна держава, якщо цифрова людина вже не існує як суспільство? Цифровий обмін даними тим часом настільки ж конституює «суспільні» відносини, як і аналогове співжиття. Які спільні інтереси сьогодні ще об’єднують індивідів у суспільства?

Тільки конкуренція забезпечує різноманітність, тільки можливість вибору гарантує автономію. Однак для захисту особи однієї лише прозорості недостатньо. Водночас поводження з даними, інформацією та джерелами, а також їхня оцінка потребують нової цифрової незалежності


Раніше в спільноти людей гуртували загальні, передовсім територіальні інтереси, сьогодні це, можливо, спільні інтереси даних. Гарантування захисту та безпеки було однією з найважливіших суверенних функцій територіальної держави. Однак у цифровому світі організація суспільств у територіальні держави втрачає значення. Без змістовної дефініції та контакту із суспільством під сумнівом опиниться і демократія. Яка res publica, яка спільна мова (common ground) сьогодні ще пов’язує нас, що є спільним підґрунтям, публічним інтересом, які питання ми повинні демократично вирішувати?

 

Як можна зламати владу монополій даних


Сьогодні на глобальних платформах даних є зачатки цифрових держав, які мають власну законодавчу та виконавчу владу й уже фактично можуть уникати оподаткування. Водночас користувачі «підкоряються» правилам цифрових платформ. Стимул робити це зростає з розміром і впливом платформи. Тиск на окремих користувачів приєднатися до неї посилюється зі зростанням економічної цінності даних. Тому глобальні монополії даних — загроза для демократії та ринкової економіки. У результаті вони не принципово відрізняються від автократичного капіталізму даних.

 

Читайте також: Чи мають діти вчитися людських цінностей на алгоритмах?


Проте економічну й політичну свободу особи можна забезпечити лише в спільному ладі демократії та ринкової економіки, що конституційно включає реалізацію конкуренції. У цифровій ринковій економіці це повинно організовуватися не через ексклюзивний доступ до даних, а через прозорість і якість алгоритмів. Тобто потрібен захист приватних даних і надання колективних даних як суспільного блага. Лише так можна зламати монополії даних та обмежити їхній капітал — можливість маніпулювати індивідами і суспільствами.


Тільки конкуренція забезпечує різноманітність, тільки можливість вибору гарантує автономію. Однак для захисту особи однієї лише прозорості недостатньо. Водночас поводження з даними, інформацією та джерелами, а також їхня оцінка потребують нової цифрової незалежності. А вона з’являється завдяки освіті та вільному доступу до неї. Це, своєю чергою, важлива умова для долученості до добробуту.
Демократія та ринкова економіка повинні показувати, що й у цифрову епоху вони кращі за автократичний державний капіталізм. Нині для цього вони, доки не пізно й капіталізм даних не ліквідував демократію, повинні створити умови, захищаючи автономію особистості та конкуренцію в цифровій ринковій економіці. Захист правди, конкуренція та добробут у цифрову епоху стають питаннями виживання ліберальної демократії та соціальної ринкової економіки. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.