Світ

  ▪   Підготував: Анатолій Шара

Die Welt: слабкодухі німецькі політики, спільно проти Росії, методи Трампа працюють

фото: reuters
Перемога іспанських ультра-правих, наступниця Меркель - основні теми видання

«Вже давно ясно, що Росія винна»  - з таким заголовком вийшла стаття  Себастьяна Бойга. Автор пише про те, що Анне Вілль (відома німецька телеведуча) дискутувала про конфлікт в Україні і німецьку політику відносно Росії. Під час дискусії стало ясно, що німецьким політикам важко визнати російську агресію як факт. Вони мають з цим очевидні проблеми.  Це стало зрозуміло під час ток-шоу, яке модерувала Анне Вілль. Гостями були генеральний секретар ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер, міністр юстиції Катаріна Барлі (член партії СДП), голова фракції «Лівих» Дітмар Барч, політолог Герфрід Мюнклер, дипломатичний кореспондент „Tagesspiegel“ Крістоф фон Маршал. Очевидно, що дискусія за найгарячішу тему останніх тижнів – це протистояння України та Росії в Азовському морі. «Ліві» як очікувалося відразу стали на сторону Росії. Катаріна Барлі пізніше теж доєдналася до нього. Жорстку опозицію їм склав журналіст Маршал, який назвав це актом військової агресії зі сторони Москви. Міністр юстиції продовжувала гнути свою лінію. За це їй в черговий раз влетіло на горіхи. Цікаво було й те, що Аннеґрет Крамп-Карренбауер, наступниця Меркель, уникала прямої відповіді, що ж робити з Азовської кризою. Хоча, вона б заборонила російським кораблям заходити в європейські порти через ескалацію конфлікту. Цим вона хоче показати, що буде жорсткіше ставитися до російських вибриків. Представник СДП не змарнував свій шанс сказати, що між обома країнами треба будувати мости. Потрібно нагадати, що екс-міністр закордонних справ Зігмар Габріель (теж представник СДП) висловив своє занепокоєння тим, що Україна нібито збирається втягнути Німеччину у війну з Росією. Політолог Мюнклер радив політикам перш за все дбати про інтереси власної країни. І якщо німецькій економіці потрібен «Північний Потік-2», то значить його треба будувати. На його думку треба менше звертатися до моральних цінностей, а більше до холодного стратегічного розрахунку. Вже вкотре стає зрозуміло, що політикам в Німеччині надзвичайно важко назвати російську агресію правильними точними словами, а не якимись складними туманними формулюваннями.

 

Читайте також: Die Welt: млява реакція Заходу на події в Криму. Чи поставить Німеччина Росію на місце

 

Ансгар Гроу вважає, що «НАТО потрібно спільно виступити проти Росії». Розкол між США та європейськими союзниками дуже глибокий. Але відносно важливих стратегічних питань країни-члени Альянсу тримаються разом. Вони всі дотримуються однієї точки зору, яка говорить про те, що Росія порушує Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, підписаний ще у 1987 році. Власне, коли Дональд Трамп отримав такі дані, він заявив про можливе його розірвання. Європейські ж партнери звичайно відреагували на це з розчаруванням. Зрозуміло, що вони б хотіли проігнорувати порушення договору росіянами. Але так не вийде. Американці вже давно говорили про це. Але Москва робила вигляд, що звертаються не до неї. В принципі, як і завжди, коли мова заходить про порушення з її сторони. Про це говорив ще Барак Обама. Але хто ж його слухав. Заяву Трампа відразу оцінили як агресивну. Але при цьому, треба запитати, чи стало це таким величезним відкриттям, що Кремль порушує договір? Ще в 2007 році, росіяни погрожували з нього вийти. Ці погрози посилилися в 2016 році після розміщення американцями своїх ракетних комплексів в Польщі та Румунії. І хоча Вашингтон переконував, що ці системи працюватимуть проти іранських ракет, Москва розцінила це як недружній крок проти неї. Образ було багато. В цьому контексті не треба забувати, що Путін вперто домагається того, щоб США рахувалися з ним, розмовляли на рівних. А Вашингтон, на його погляд, вчинив свавільно. Тут же Кремль додає до своєї риторики, що США та СРСР дійсно підписали договір, але хто контролює інші країни ядерного клубу. Ситуація виглядає так, що навряд чи Путін зможе домовитися і з американцями так і європейцями по цьому питанню.

 

Читайте також: DieWelt: російська зброя на експорт, America First – працює

 

 Важливою також є стаття Штефана Бойтельсбахера «Груба фізична сила є успішною». Американський президент здобув на саміті  G20 великий успіх і це дійсно так. Спочатку він примусив Канаду та Мексику підписати нову угоду а потім домігся укласти перемир’я зі своїм супротивником Китаєм. Словом з першого січня ніхто не буде вводити додаткові штрафні мита і переговори між країнами продовжаться. Медіа в Піднебесній подають це як перемогу. Китайський і американський лідери зустрілися вперше в цьому році. При цьому, що напруження між країнами було значним. Але важливим є те, що Трамп зміг домовитися і з європейцями. Мова йде про відміну раніше запланованих мит на авто. В цілому треба бути чесними, що американському президенту вдається домовлятися на своїх умовах. Він справедливо вважає, що ця зустріч «Великої Двадцятки» є його великим успіхом. І якщо раніше багато країн, особливо крупних американських партнерів, критикували його за протекціонізм, то в заключному комюніке про це немає ні слова. Зрозуміло, бо всі отримали, що хотіли. Але і це ще не все. Адже, Трамп підписав також і нову торговельну угоду з Канадою та Мексикою. Він охарактеризував її як набагато за кращу за НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю). Американський президент поводив себе надзвичайно жорстко протягом останніх 18 місяців. Він погрожував припинити вільну торгівлю з Канадою та Мексикою. Він нещадно критикував Трюдо на зустрічі «Великої Сімки». Він не збирався робити виняток для ввозу сталі та алюмінію. І після цього всього на саміті в Аргентині Трамп та Трюдо приязно посміхаються, сидячи за одним столом та підписуючи угоду. Тому виходить так що, американського президента можна не любити, але він отримує те, що хоче.

 

Читайте також: DieWelt: хворі мрії путінського радника, криза британської еліти

 

Уте Мюллер повідомляє про історичну перемогу іспанських ультраправих. В Іспанії вперше, з часів правління Франко, вони змогли потрапити в місцевий парламент. До цього часу, ця країна була єдиною де праві популісти не мали жодного успіху. У своїй кампанії вони запускали відеоролик з музикою фільму «Володар Кілець», де говорилося про те, що відвоювання Іспанії почнеться з Андалусії. Це також був великий закид уряду соціалістів, який на їх думку не виявив достатньої жорсткості у питаннях іммігрантів та Каталонії. Успіх партії, яка була заснована зовсім нещодавно був повною несподіванкою для багатьох. Не останню роль зіграло й те, що ядерний електорат соціалістів залишився вдома через корупційні скандали колишніх партійних лідерів. При цьому, нинішній очільник країни до останнього сподівався, що Андалусію вдасться утримати. Педро Санчес дуже на це сподівався. Оглядачі говорять й про те, що не тільки правляча партія втрачає виборця, а й лівий блок «Podemos». Хоча, знову ж таки, це був перший серйозний тест для Педро Санчеса. В травні наступного року майже по всій Іспанії пройдуть вибори в муніципалітети та регіональні парламенти. Для політолога Сант’яго Переса з Мадридського університету все вказує на те, що це лише початок їх перемог.

 

Читайте також: Die Welt: вибори в США, як Польща проґавила історичний шанс

 

Торстен Крауель інформує про те, що «Наступною після жінки…буде жінка».  Найважливіша правляча партія Європи завершила процес передачі влади. Це дуже контрастувало з тим як це відбувалося в конкурентів з СДП чи великими партіями в Італії та Франції. Вперше в такій потужній країні Західного світу жінка передала жінці керівництво над партією. Тобто Крамп-Карренбауер змінить Меркель на посту очільника ХДС. Наприклад, в США можуть про це тільки мріяти. Зараз можна абсолютно спокійно говорити про те, що в житті цієї партії було дві ери – Гельмута Коля та Ангели Меркель. Кожен з них по-своєму розвивав ХДС та задавав свій напрямок. Крамп-Карренбауер доведеться добряче постаратися, щоб не перебувати в тіні нинішньої канцлерки, завоювати авторитет та довіру виборців вже зараз. Часу на розкачку та зондування практично немає. Адже в травні 2019 року відбудуться вибори в муніципалітети по всій Європі. А вже восени того ж року пройдуть вибори в місцеві парламенти в Саксонії та Тюрінгії. І по результатам можна буде зрозуміти чи вдалося Крамп-Карренбауер переламати тенденцію голосування за популістів. Вже зараз зрозуміло, що їй вистачає сили це зробити. Вона як і всі її попередники говорить про неперервність та постійність партійних традицій. Вона небезпідставно вважає ХДС своє родиною. Але також треба сказати, що всім її попередникам вистачало сміливості та рішучості модернізувати партію. Їй теж доведеться це робити.