Die Welt: Стурбовані й озброєні

фото: reuters
Риторика правих у ФРН стає різкішою. Такі групи, як «Революція Хемніц», вважають себе войовничою рукою якогось нібито масового руху. Це навіює спогади про зародження Фракції Червоної армії (ФЧА)
Матеріал друкованого видання
№ 42 (570)
від 18 жовтня

У Цвіккау теж є майдан Дружби народів — заасфальтована ділянка площею понад 22 тис. м² у центрі міста. Здебільшого на ній паркують автівки, інколи проводять ярмарки. Час від часу встановлюють сцену, і тоді там грають такі виконавці, як Karat, Die Prinzen, чи Петер Маффай із гуртом.


Однак близько 2 тис. людей, що зібралися на майдані 22 вересня, а тоді промарширували через Цвіккау, не хочуть ані музики, ані цукрової вати. «Наш обов’язок — чинити опір, — кричить «вільний активіст» Беньямін Ґрун громадянам. — Це наш борг перед власними дітьми й тими, кого ми любимо!» Він наполягає на тому, що більше не можна «допускати всього цього божевілля». Самими демонстраціями, звісно, не обійдеться: «Ми маємо виявляти наш опір в активній формі».


Інший промовець із тюринзького Альтенбурга обурюється через «політично-медійний комплекс», що буцімто веде ментальну громадянську війну проти власного населення, якому доводиться мати справу з повною неспроможністю держави. 52-річний місцевий політик Андреас Зікмюллер під всезагальні оплески видає цитату, що її приписують терористці Ульріці Майнгоф: «Ми не можемо їх примусити казати правду, але можемо змусити брехати щораз нахабніше!». Похмура поетика терористки ФЧА, полум’яні заклики до активного повстання — це схоже на ліворадикальну риторику у відомому своїми лівими симпатіями берлінському районі Кройцберг. Однак ми в саксонському Цвіккау. 2 тис. осіб тут вийшли на заклик правого «Громадянського наступу», який від 2015-го, після так званої осені біженців виступає проти міграційної політики федерального уряду. Цвіккау, Хемніц, Гера чи Кетен — на правих демонстраціях звук стає різкішим, риторика войовничішою. І все це не лишається без наслідків.

 

Читайте також: Чому радикалізується польська молодь


Ось як бачить ситуацію Штефан Крамер, керівник служби захисту Конституції федеральної землі Тюрингія: «Готовність до насильницьких дій і радикалізація в частинах правоекстремістського руху останніми роками зростає, — розповідає він виданню Welt am Sonntag. — Очевидно, у цьому середовищі цілеспрямовано готуються до акцій із застосуванням сили, залякувань і насамперед до конфронтації». А звучить усе так: «Німці, вочевидь, занадто лякливі й тупуваті, щоб діяти як належить», — кричить на демонстрації у Цвіккау мешканець Хемніца Беньямін Ґрун. Під схвальні оплески він скаржиться на те, що в країні вже майже не лишилося справжніх чоловіків, які були б спроможні захистити себе та своїх жінок. Опір проти «божевілля» передбачає, за його словами, і тренування, щоб уміти захищатися.

 

Експерти спостерігають небезпечну тенденцію: радикали ставлять під питання державну монополію на застосування сили й прагнуть її ліквідувати. АдН теж долучається до цієї риторики


Від кого? Звісно, від мігрантів. «Де ваша гордість, — волає він у натовп, — ваша честь, ваше почуття обов’язку?» І запитує: «Скільки людей ще має бути замордовано й зґвалтовано?». Вимальовується картина республіки, яка наближається до свого занепаду й еліта якої застосовує диктаторські методи. Як колись ФЧА, так сьогодні праві екстремісти претендують на «право опору» демократично обраному уряду. «Ми хочемо й далі залишатися вівцями чи таки стати вовками й пошматувати їх?» — під’юджував натовп у Кетені (Саксонія-Ангальт) ватажок організації Thügida Давід Керерт. Натовп аплодував.

 

«Де кривда стає правдою, опір стає обов’язком»


Експерти спостерігають небезпечну тенденцію: радикали ставлять під питання державну монополію на застосування сили й прагнуть її ліквідувати. АдН теж долучається до цієї риторики. У червні на Кіфгойзерській зустрічі її націоналістичного крила тюринзький очільник АдН Бйорн Гекке закликав не миритися більше з тим, що поліція перешкоджає демонстраціям: «Де кривда перетворюється на правду, опір стає обов’язком». Крамер вбачає в цьому оголошення війни державній монополії на застосування сили: «У своїй промові Гекке мав на увазі, що не треба більше покладатися на поліцію щодо безпечного й упорядкованого проведення зборів і протестних демонстрацій, а самим дбати про дисципліну. Тобто замінити собою функцію держави в забезпеченні правопорядку».

 

Читайте також: Націоналізм: радикалізм, звільнення чи трансформація


ФЧА вважала себе авангардом визвольної боротьби. Уперше німецький лівий тероризм спалахнув у квітні 1968-го — пожежами в універмагах у Франкфурті-на-Майні. Ґудрун Енсслін, Андреас Баадер та інші підпалили два універмаги. Після розстрілу студента Бенно Онезорґа під час демонстрації проти візиту іранського шаха в червні 1967 року в Західному Берліні багато хто з прихильників позапарламентської опозиції почав вважати насильницькі дії легітимними.
Очевидно, щось схоже відбувається сьогодні в правоекстремістському середовищі. «Ми фіксуємо заклики вивчати бойові мистецтва й техніки виживання, займатися цілеспрямованою фізичною підготовкою», — каже працівник служби захисту Конституції Крамер. Наскільки просунулася така радикалізація, стало зрозуміло на початку цього місяця, коли затримали сімох правих екстремістів. Їх підозрюють у створенні терористичної групи під назвою «Революція Хемніц». Їхній ватажок, 31-річний Крістіан К., був заарештований ще 14 вересня, тоді він та інші екстремісти напали на іноземців. Восьмеро підозрюваних правих терористів вважали себе вождями правоекстремістів. Це випливає з аналітичного звіту під грифом «секретно» федеральної кримінальної служби, який потрапив до видання Welt am Sonntag.


«Члени групи вважають себе провідними кадрами серед правоекстремістів у Саксонії та походять із правих субкультур — агресивних футбольних фанатів, скінхедів, неонацистів і правих рокерів» — таку інформацію містить документ обсягом п’ять сторінок. Очевидно, вони планували напади на іноземців, інакодумців, політиків і журналістів. Там написано, що підозрювані прагнули розгромити демократичну правову державу й доволі активно намагалися роздобути напівавтоматичну зброю. Є дані, що в одному з чатів вони дискутували про придбання за €800 пістолета-кулемета MP5 від фірми Heckler&Koch. Деякі з них були відомі службам. 30-річний Том В., за інформацією, отриманою Welt am Sonntag, у юності грав у правих музичних гуртах, пізніше був ватажком забороненого у 2007-му товариства Sturm 34, яке мало контакти з НДП. 2012 року його засудили до умовного терміну. Крістіан К. — очевидно, керівник викритої групи — теж уже був судимий за грабіж та ошуканство. Він також був імовірним адміністратором наразі видаленої із Facebook групи Revolution Chemnitz ANW.

 

Збурені терплять правих радикалів


Але чому ці чоловіки, які, певно, уже багато років є активістами-неонацистами, засновують терористичну групу? І чому саме тепер?


Відповіді знайдемо в Хемніці. Рано-вранці 26 серпня там зарізали 35-річного Даніеля Г. Слідство, що велося по гарячих слідах, підозрює двох осіб — шукачів політичного притулку: одного сирійця та одного іракця, який відтоді в розшуку. Після цього випадку раз у раз відбувалися демонстрації й заворушення. Під час них можна було побачити нацистське вітання. Очевидно, долучалися до заходів і члени ймовірної терористичної групи.


Є фото на яких видно, як вони йдуть у маршах правопопулістського руху Pro Chemnitz від Pegida й АдН. На протестах збурені вбивством у своєму місті громадяни без остаточно сформованого правого світогляду натрапляють на правих екстремістів. І здається, тут, мов іскра, спалахує бажання щось зробити: заснувати терористичну групу! І хоч би якими різними були середовища, які в Хемніці протестують в унісон, вони не розділяються. Збурені громадяни терплять правих радикалів на своєму боці.

 

Читайте також: Ку-клукс-клан у Німеччині


Це стає зрозуміло після розмови з майже десятком мешканців Хемніца, які сидять на Брюкенштрасе у розкладних кріслах (саме тут було вбито Даніеля Г.) і, за їхніми словами, несуть почесну варту день і ніч. Двоє чоловіків вступають у бесіду: один років 35, завідувач складу, другий — за 50, водій вантажівки. Насамперед вони цікавляться, звідки репортер.


— З Берліна.
— Східного чи Західного?


Тут це досі ще важливо. «Найбільшою злочинною організацією були трастові управління, — каже водій. — Позакривали підприємства, які працювали». Майже 30 років тому хтось схибив, посіяв розпач, і ось він зійшов. Тепер цих двоє чоловіків скаржаться: «Уночі Хемніц уже не є безпечним. Так останні два чи три роки, відколи прибули біженці». Завідувач складу ходив на марш Pro Chemnitz, бачив, як люди зігують. Він каже: «Ідіоти є всюди. Але ж я їм не поліцай. Це справа правоохоронців». Багато хто відчуває, що настав час обрати сторону: праву чи ліву. Майже ніхто з тих, хто ходить на марші Pro Chemnitz чи АдН, сам не простягатиме руки в гітлерівському вітанні. Але вони готові до того, що таке може статися. І в такий спосіб дають правим екстремістам відчуття, що ті є частиною більшого руху.

 

Читайте також: Німецький глядач під прицілом


У цьому бродінні й виникла, вочевидь, «Революція Хемніц». П’ятеро наразі затриманих, імовірно, брали участь у марші 14 вересня під час Pro Chemnitz. Потому, озброєні тактичними рукавицями й електрошокерами, вони об’єдналися зі ще кількома неонацистами. На острові в замковому парку, на ставку причепилися до групи молодих людей, які там щось святкували. Видаючи себе за міську воєнізовану дружину, вимагали показати документи. Коли ті молоді люди втекли, підійшли до іншої групи, оточили її й атакували: 26-річному іранцеві пляшка поцілила в потилицю. Один із можливих нападників — Крістіан К., очільник «Революції Хемніц».


Його арештували того ж таки вечора. Слідчі вбачають у нападах 14 вересня попереднє тестування для спланованих акцій імовірної терористичної групи.