Світ

  ▪   Майкл Бініон
  ▪   Лондон

Невідома складова. Чого Європа очікує від президентства Дональда Трампа

Фото: reuters
Європа ошелешено спостерігає за подіями у Вашингтоні. Резонансні новини про інтимні походеньки новообраного президента США, обурення та спростування ним інформації розвідслужб, ЗМІ та політичних опонентів, а ще сварки та розгубленість щодо російського питання серед тих, кого Трамп збирається призначити в Адміністрацію, — усе це віщує безлад у період його президентства, що тільки починається. Якщо Європа спочатку сподівалася на старт обережних відносин із новим очільником США, то тепер узагалі не уявляє, з чого почати.
Матеріал друкованого видання
№ 3 (479)
від 19 січня, 2017

Сенсаційне повідомлення про те, що російська розвідка нібито має на Трампа компромат із московського готелю, збентежило союзників США. Адже ця новина затьмарила тему втручання росіян у президентські вибори в Сполучених Штатах (західні уряди гуртом його засудили, а європейські, особливо німецькі, політики непокояться, що Москва може застосувати таку тактику вже цього року й у Європі.

Свіжий поголос про «компромат» на Трампа — це не просто сенсація. Нібито докази, представлені в ньому, видаються аматорськими й пов­ними розбіжностей, а це кидає тінь сумніву на всю історію.

Люди, яким відомі брудні методи російської розвідки, що не змінилися від радянських часів, впізнають тут стандартний прийом кремлівської машини дезінформації. Західній розвідці підкидають справжні матеріали впереміш із сенсаційною та недоведеною інформацією, у якій багато неправди. Коли західна громадськість довідується про те, що в цьому компроматі були помилки, дискредитується вся історія про втручання РФ у вибори й Москва може правдоподібно заперечувати всі закиди проти себе.

Здається, саме так і вийшло у випадку з Трампом. Але ця історія все одно присоромила Захід, а надто Велику Британію. Адже людина, яку названо джерелом інформації про Трампові сексуальні пригоди, — екс-працівник британської розвідки MI6 Крістофер Стіл. Британська влада не може публічно захищати свого колишнього офіцера чи коментувати, як політичні опоненти Трампа в США використали британця для пошуку матеріалів, що компрометують відносини новообраного президента з Росією. Бо цим розлютила б його. Хоча ніхто у Великій Британії не вірить Трампові, який категорично заперечує будь-які каверзи росіян. Британську розвідку непокоять його випади проти американських спецслужб, що є опорою безпеки всієї Західної Європи.

позиції й авторитет Трампа суттєво похитнулися. У день його інавгурації очікуються масові протести. Через усе те він стане непростим і непередбачуваним партнером

Велика Британія опинилася на лінії кремлівського вогню: країну звинувачують у розпалюванні ворожості до Росії та спробах завадити бажанню Трампа налагодити ліпші відносини з Москвою. Завзяті спроби уряду Терези Мей пом’якшити поперед­ні зневажливі ремарки стосовно Трампа, зроблені під час президентської кампанії, тепер видаються наївними та корисливими і британцям, і самому Трампові.

Інші країни теж не збагнуть, як будувати відносини з непередбачуваним новообраним президентом. Більшість із них відмовилися коментувати останні звинувачення проти самого Трампа. Проте їх стурбувало, що у відповідь на закиди він виказує вразливість, обурюється та не контролює риторику. Той факт, що Трамп порівнював американську розвідку з нацистами чи звинувачував CNN в оприлюдненні «фейкових новин», найбільше зачепив Німеччину. У канцлера Анґели Меркель є серйозні підстави прагнути, щоб він змінив думку про Путіна. Адже вона побоюється, що російський лідер спробує дискредитувати і її уряд напередодні парламентських виборів у Німеччині цього року.

Читайте також: Трамп і шпигуни

Меркель, як і Обама, була одним із найпалкіших критиків дій Путіна в Криму та Україні. Москві до цього не байдуже, бо Німеччина — це не тільки найсильніша європейська держава, а й найбільший торговельний партнер росіян у Європі. Подейкують, Путін хоче помститися Меркель за її непохитну позицію стосовно України. РФ не може самотужки вплинути на результати німецьких виборів. Проте може і, ймовірно, буде таємно поширювати інформацію на підтримку правої партії «Альтернатива для Німеччини», розпалювати серед народу невдоволення у зв’язку з напливом сирійських біженців і сіяти сум’яття, щоб Меркель втрачала популярність.

Франція теж готується до втручання Росії у вибори. Річ у тім, що лідерка правої сили «Національний фронт» Марін Ле Пен позичала в РФ гроші на партійні потреби й закликає до кращих відносин із Москвою. Така ж риторика і у головного кандидата від консерваторів Франсуа Фійона. Їхні опоненти очікують, що Москва кине всі зусилля на допомогу одному з них на виборах.

Як Європі домогтися того, щоб Трамп серйозно поставився до її тривог стосовно Путіна, коли він вважає всі розмови про брудну тактику Москви грою його опонентів у США? Як Європі переконати нову Адміністрацію, що треба налагодити співпрацю з європейськими союзниками, коли в команді Трампа бракує згоди у справі Росії?

Ще більше непокоїть те, що позиції й авторитет Трампа суттєво похитнулися. У день його інавгурації очікуються масові протести. Складається враження, ніби президентові можуть оголосити імпічмент ще до того, як він заступить на посаду. Через усе те він стане непростим і непередбачуваним партнером. А ще треба розуміти, що це людина, яка більше не визнає звичних правил дипломатії.

Трамп наполягає, що проти нього ведуть підступну гру демократи та інші опоненти в США, але аж ніяк не росіяни. Одначе він визнав, що Москва могла зламати файли демократів під час передвиборчої кампанії. Щоправда, на його думку, атака ніяк не вплинула на результати виборів.

Читайте також: Не поспішати з кумирами

У британській та європейській пресі багато пишуть про те, як росіяни використовують компромат у політичних цілях. Журналісти нагадують читачам про численних західних дипломатів, які потрапили в «солодкі пастки», а ті пізніше використовувалися для шантажу. Це популярний метод росіян, націлений на дискредитацію опонентів режиму. Торік державне телебачення Росії показало відеозапис з московської квартири Міхаіла Касьянова. На відео колишній прем’єр-міністр і запеклий критик Кремля був оголений у товаристві коханки.

Перш ніж очолити державу, Путін на посаді керівника ФСБ брав участь у розробці кампанії, покликаної очорнити ім’я Юрія Скуратова — ген­прокурора, який розслідував справу про корупцію в Кремлі. Тоді теж на державному телеканалі показали Скуратова, який нібито розважався з двома проститутками.

Які ж уроки слід засвоїти європейським лідерам? Перший: очевидно, до нового президента США доведеться підходити дуже обережно. Слід бути готовими до серйозного зсуву американської політики в бік Росії.
Якщо він запропонує скасувати санкції через дії Росії в Україні, чи візьмуть європейці з нього приклад?

Читайте також: Як вплине перемога Дональда Трампа на країни ЄС: думка експертів

Другий урок: усім слід готуватися до того, що Москва використає майстерно опановані методи дезінформації та сіятиме непевність і нестабільність у НАТО та ЄС саме тоді, коли обидва утворення переживають скруту. Путін давно вважає ці союзи загрозою для Росії. Що більше безладу, то менше загроз, сподівається він. Саме тому російський лідер підтримав Brexit. І прагне послабити міцний антимосковський фронт у Європі.

Отже, Європу непокоїть розвиток подій як на захід від неї, так і на східному фланзі. Європейська розвідка вже перевіряє, чи готуються російська пропаганда й агенти впливу підривати вибори, заплановані на цей рік у Європі. Але проблема в тому, що навіть якщо вони й виявлять змови росіян, то чи зможуть розраховувати на нового американського президента та його солідарність у санкціях проти Москви за такі її дії?