Світ

  ▪   Жанна Безп’ятчук

«Фактор Міхо» в перемозі «Грузинської мрії»

Фото: reuters
Конституційну більшість у грузинському парламенті сформують сили, орієнтовані так чи так на компроміс із Росією
Матеріал друкованого видання
№ 41 (465)
від 12 жовтня, 2016

Бути чи не бути? Саме це шекспірівське питання стоїть сьогодні перед Єдиним національним рухом (ЄНР) Міхеїла Саакашвілі в Грузії. Його партія програла вибори правлячій «Грузинській мрії»: Рухові вдалось отримати лише 27,1%, а політсилі мільярдера Бідзіни Іванішвілі — 48,6%. П’ятивідсотковий бар’єр для потрапляння до парламенту подолав також Альянс патріотів Грузії журналістки Ірми Інашвілі (5,1%), що виступає з антизахідних позицій. Електоральні перегони відбуваються за змішаною системою: 73 депутатів зі 150 обирають у мажоритарних округах. У Грузії, як і в Україні, частіше перемагають кандидати від влади чи «незалежні», які потім усе одно стають на бік останньої. Отже, за прогнозами, щонайменше 60 мандатів мажоритарників теж відійдуть до «Грузинської мрії». Її можна привітати: ця політична сила здобуває, за попередніми підрахунками, конституційну більшість у законодавчому органі зі 150 місцями. І ось у ці дні ЄНР під керівництвом громадянина України, голови Одеської ОДА, екс-президента Міхеїла Саакашвілі вирішує, що далі: бойкот виборів, компроміс чи... революція. Там серйозно задумалися, чи не відмовитися від
виборених мандатів.

Іще два тижні тому ніщо не віщувало такого тріумфу влади: соціологічні опитування показували: два головні конкуренти йдуть нога в ногу. Втім, частка тих, хто не визначився, була мало не захмарна: 55–60%. Битву за їхні голоси виграла правляча партія, навіть якщо врахувати можливість фальсифікацій.

Читайте також: У парламенті Грузії будуть представлені три партії

«Фактор Міхо» на цих виборах був такий самий важливий, як і під час парламентської кампанії 2012-го. З одного боку, соратники й симпатики очікували від нього сигналів: чи готовий екс-президент повернутись у грузинську політику в разі перемоги ЄНР? Політик залишається лідером партії, проводить навіть демонстративні наради у світлі камер опозиційного телеканалу «Руставі-2» біля КПП на турецько-грузинському кордоні й роздає вказівки в телефонному режимі. Звернувшись з Одеси до своїх прибічників під час мітингу на майдані Революції Троянд, який нинішня влада, до речі, вирішила перейменувати, Саакашвілі пообіцяв переплисти Чорне море наступної доби після голосування й почати формувати новий уряд уже 9 жовтня. Втім, у день виборів провладні телеканали показали інше інтерв’ю грузинського екс-президента, яке він дав Матвієві Ганапольському. Політик зауважив, що хоч би як закінчилися вибори, він Україну не покине. Отже, якщо Міхо не повертається, то чи варто підтримувати його ЄНР? Вочевидь, якась частина виборців могла собі поставити це запитання.

Вирвані з контексту слова, підслухані спецслужбами розмови опозиціонерів, що, звісно ж, потрапляли до інтернету, і гра на масових страхах грузинського суспільства — так коротко визначають секрет успіху «Грузинської мрії» її опоненти. Справді, провладні ЗМІ послідовно накручували істерію навколо можливого повернення Саакашвілі: мовляв, це означатиме нову війну чи то з Росією, чи то всередині держави. Хмизу у вогонь підкидали записи бесід опозиції. В одному з них голос, що дуже нагадує голос Міхеїла Саакашвілі, закликає соратників до революційного сценарію безкровного повалення влади. Приводом для цього мали б бути фальсифікації виборів. У другому — той самий голос у розмові з генеральним директором «Руставі-2» Нікою Ґвараміа каже дослівно таке: «Принесіть і зберіть залізяки, палатки, зробіть фортецю. Іншого шляху немає. Приведіть півтори-дві тисячі людей. Знайдіть бойовиків, щоб захистили». Цей телеканал належить українським бізнесменам Левану та Георгієві Караманішвілі. Нині колишні власники через суд намагаються цей найпопулярніший медіа-ресурс повернути. От лідер ЄНР і радив його гендиректору зустрічати судових приставів барикадами.

Ці висловлювання про бойовиків, революцію, барикади були розтиражовані й безнастанно цитовані опонентами Саакашвілі з влади й Альянсу патріотів Грузії. Успіх останнього на цих виборах — взагалі електоральний джек-пот для Іванішвілі. По-перше, АПГ об’єднує найрізкіших критиків та опонентів Саакашвілі, для яких він «кривавий тиран» і не хто інший. По-друге, цій антизахідній партії пророкують роль «поганих поліцейських» у парі з більш поміркованими і врівноваженими «грузинськими мрійниками». Її депутати озвучуватимуть проросійські заяви й пропонуватимуть знову ж таки проросійські рішення, на які не наважилася б партія грузинського мільярдера. Гіпотетично до парламенту мала шанси пройти, приміром, проєвропейська партія екс-міністра оборони Іраклі Аласаніа «Вільні демократи». Але не склалося.

Читайте також: У багатьох округах Грузії пройде другий тур парламентських виборів – ЦВК

Отже, Грузії провладна пропаганда обіцяла в разі повернення Міші «криваву бійню». У переддень голосування виборці країни здригнулися: на мітингу ЄНР невідомі підірвали автівку Ґіві Тарґамадзе, близького соратника Саакашвілі, котрий фігурує як обвинувачений у «Болотній справі» в Росії. П’ять людей постраждали, сам кандидат залишився живий. Побачивши це у вечірніх новинах, грузинські виборці, вочевидь, іще раз задумалися.

Отже, ті грузинські громадяни, для яких під час голосування головне було «зберегти мир, стабільність і порядок» у країні, можуть бути задоволені результатами перегонів. Прем’єр-міністром, швидше за все, залишиться Ґіорґі Квірікашвілі. Зовнішньополітичний курс Тбілісі, вочевидь, не змінюватиметься: він буде настільки прозахідний, наскільки допустимо, щоб не надто дратувати Росію й не надмірно обтяжувати Захід. Вступ до НАТО як орієнтир буде збережено. Проти нього на цих виборах відверто виступала тільки партія екс-спікера грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе «Демократичний рух — Єдина Грузія».

Загалом у нинішньої влади є здобутки за чотири роки врядування, які теж, не виключено, допомогли їй прихилити до себе частину виборців: це безплатні програми загального медичного страхування для всього населення країни та програма протидії гепатиту С. Варто зауважити, що за правління партії Іванішвілі російські ринки знову відкрилися для грузинських компаній і навпаки, а туристи з РФ потягнулися на пляжі Батумі.

Утім, чотири роки тому Бідзіна Іванішвілі озвучував значно серйозніші плани. «У 2012-му він обіцяв населенню три речі: вирішити його побутові проблеми (від питань, пов’язаних із землею для селян, до виділення кредитів із нульовою ставкою), створити робочі місця й відновити справедливість, покаравши «кривавих націоналів» (соратники Саакашвілі. — Ред.). Із першими двома обіцянками не дуже склалося, хіба що населення загалом задоволене безплатним медичним страхуванням. Зате третій пункт перевиконали, посадивши колишніх прем’єра, міністра оборони та мера Тбілісі», — каже грузинський політолог Ґела Васадзе. До цього варто додати, що проти Міхеїла Саакашвілі в Грузії порушили чотири кримінальні справи за розтрату й перевищення службових повноважень. Тобто законно повернутися він зміг би, тільки якби парламент ухвалив рішення про амністію. А це було б можливо лише після здобуття Рухом
більшості голосів.

Читайте також: Перші результати екзит-полів парламентських виборів в Грузії

І поки «Грузинська мрія» святкує перемогу, в ЄНР апелюють до фальсифікацій на виборах. Так, лідер партії в Аджарії Леван Варшаломідзе представив журналістам докази масових фальсифікацій. У регіоні були визнані недійсними близько 24 тис. бюлетенів. Ці аргументи опозиція, вочевидь, збирає, готуючись до різних можливих сценаріїв дій.

Чотири роки тому Міхеїл Саакашвілі вже опівночі після виборів визнав поразку своєї політичної сили й оголосив перехід в опозицію. Тоді це був тест на можливість демократичної зміни влади в країні, яка тільки вчиться жити за правилами вільної конкуренції та чесної політичної гри. І вона його пройшла. Нині ситуація не менш складна: найближчими днями, по суті, стане зрозуміло, чи рухатиметься Грузія далі цим поступальним
поміркованим шляхом.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.