Світ

  ▪   Алла Лазарева
  ▪   Париж

Французькі ЗМІ про саміт НАТО: Не можна дозволити собі закритися за залізною стіною

Французька преса оцінює саміт Північно-Атлантичного альянсу в Варшаві як «відповідність логіці холодної війни».

Французька винятковість, - один з базових елементів світогляду політичного класу цієї держави, - знайшла нагоду виявити себе й під час саміту НАТО у Варшаві, що відбувся наприкінці минулого тижня. У перший день роботи заходу президент Франсуа Олланд дещо шокував присутніх зауваженням: “Росія не є ані супротивником, ані загрозою”. Щоправда, під час підсумкової прес-конференції він нібито відступив від сказаного, заявивши, що у стосунках з Росією потрібні “діалог та твердість”. Але інші нюанси мови керівника держави, - зокрема заміна звичних “свідоме порушення принципів міжнародного права” на “відступи від стандартів права” дозволили багатьом спостерігачам зробити висновок: Париж навмисне занизив планку вимог стосовно Москви. Штати, Польща, Балтія залишаються на рівні терміну “свідоме порушення”. Франція пом’якшує риторику, імовірно, сподіваючись у такий спосіб здобути позицію привілейованого переговірника з Кремлем.

“Два дні роботи саміту НАТО у Варшаві, попри кілька негараздів, підтвердили репутацію Північно-Атлантичного альянсу як машини з напрацювання компромісів, - написали кореспонденти щоденного часопису  Le Monde Сільві Кофман та Наталі Гуібер у підсумковій аналітичній статті. - До спільного фронту проти Росії згуртувалися всі, від литовців до французів. Принаймні, під час саміту.”

Читайте також: Що Україна везе з Варшавського саміту

Le Monde висловив думку, що розміщення додаткових сил стримування на території країн Балтії та Польщі є своєрідною винагородою за згоду “проковтнути пілюлю” - погодитися на діалог із Москвою, що особливо актуально в перспективі саміту НАТО-Росія, призначеного на 13 липня на рівні послів. “Ясно, що 4000 військових з різних країн-членів блоку не зупинять російські танки. З суто військових позицій це підсилення не є значущим, - наголошується в статті. - Проте йдеться по демонстрацію Росії політичної сили”.

Навіть Даля Грібаускайте, яку французька преса характеризує як найжорсткішого європейського лідера у ставленні по Кремля, погодилася на необхідність вести діалог з Москвою. Усвідомлюючи, що мінський переговорний процес зайшов у глухий кут, що між країнами-учасницями НАТО правдивого консенсусу нема, що збройний конфлікт в Україні має всі шанси перетворитися на “заморожений” - за прикладом Нагорного Карабаху та Придністров’я.

Французькі медіа вказують, що Париж погодився відправити до додаткового збройного контингенту НАТО 150 військових до Естонії. Для порівняння — США відряджають 400, що теж швидше символічно, ніж ефективно. “Не можна дозволити собі закритися за залізною стіною”, - повторюють французькі колеги в телесюжетах та по радіо, в соціальних мережах та в приватних розмовах. І водночас визнають, що події в Європі, хочуть цього західні столиці чи ні, розвиваються за логікою Холодної війни.

Росія захоплює території в Україні, НАТО відповідає жестами, що демонструють: напад на будь-яку державу-члена альянсу буде сприйнятий як агресія проти блоку в цілому. Україна — не тільки не кандидат, але й досі не сформувала своє чітке бажання стати ним у найближчому майбутньому. Така делікатна мовчанка Києва, безперечно, вигідна Парижу та Берліну, які фактично заблокували в 2008 надання ПДЧ до членства в НАТО Україні та Грузії.

Читайте також: Західні ЗМІ про саміт НАТО: неоднозначні стосунки між Берліном та Москвою

Нині ж, коли ситуація ускладнилася прямими бойовими діями на Донбасі, а математична більшість політичного класу Франції відверто заграє з Кремлем, - кожен зі своїми сподіваннями та мотивами, - скромність України ніби й на руку Олланду. Дуже схоже, що вітчизняна дипломатія сподівається, що українська неквапність в питанні кандидатства в НАТО буде винагороджена підтримкою під час переговорів за нормандським форматом, - щойно вони відбудуться. Але чи так станеться? Світ не раз бачив, як поступки, не обумовлені чіткими взаємними умовами та вимогами, зависали безпомічною усмішкою Чеширського кота над змученою вогнем та кров”ю землею. Варто згадати хоча б Будапештський меморандум.

“Якщо Україна нічого не просить, вона нічого й не отримає”, - не раз доводилося чути від західних військових експертів, прихильних до Києва. Латвія, Литва, Естонія небезпідставно турбуються за свою безпеку, але членство в НАТО створює для них бодай якісь гарантії військової підтримки на випадок агресії. Не стовідсоткові: хтось з членів альянсу може не забажати долучитися до втілення 5 пункту статуту організації про взаємний захист. Але все ж — працює принаймні мова символів. Україна ж зависла у безпековій самотності між гірким минулим та непевним майбутнім, схоже, надовго.

Франкомовна версія інтернет-видання Huffingtonpost наголошує, що атмосфера [олодної війни не просто відчутна була на саміті в Варшаві — вона вкорінилася надовго. “На Півдні Європи НАТО все більше переймається безпекою Болгарії та Румунії, які з тривогою спостерігають за посиленням російської військової присутності в Чорному морі. Альянс передбачив відправити до Румунії додаткові потужності. “Ми констатуємо в зоні Чорного моря ознаки залякування”, - цитує “Huffingtonpost” високого американського чиновника. “Якщо мета була — дати чіткий сигнал Росії, її поза будь-якими сумнівами досягнуто”, - робить висновок видання.

Читайте також: Готовність№? Як НАТО реагує на російську загрозу

Ставлення західних лідерів до подальших взаємин з Росією — це, власне, найперше та найважливіше запитання, що постало під час та після саміту НАТО в Варшаві. “Чи є Росія загрозою для НАТО?” - риторично запитує часопис Le Figaro у заголовку репортажа з Варшави. « НАТО зазвичай — це 99 відсотків нудьги та 1 процент істерики, - процитувала газета французького дипломата, який не побажав бути названим. - Цього разу обійшлося без істерики.” Польський президент Анджей Дуда, за інформацією “Le Figaro», був дуже близький від того, щоб проголосувати проти зустрічі НАТО-Росія, бо не вірить у перспективи діалогу з Москвою. Проте, іншим лідерам країн-учасниць альянсу вдалося його відрадити. “Росія є водночас і партнером, бо без неї не вирішити глобальні питання в Ірані та в Сирії, і також супротивником, бо агресивно поводиться в Україні, - цитує “Le Figaro» керівника Французького Інституту Міжнародних відносин Тома Гобера. - Через свою здатність продукувати тривогу, Росія є водночас і партнером, і супротивником, з яким треба не втрачати пильності.”

Без довіри, але з надією на порозуміння... Не лише НАТО, але й цілий західний світ не бачить, як вийти з цього політичного парадоксу. У цій непевності Париж, схоже, намагається, за рахунок привілейованих взаємин з Москвою, відновити давно втрачені позиції одного з лідерів європейської дипломатії. Щоправда, Кремль публічно привілеї не підтверджував. Хто знає, чи чекають на нас сюрпризи 13 липня?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.