Світ

  ▪   Ольга Ворожбит

Меркель-Штайнмайєр: дует чи какофонія

Якою є природа протиріч у найвищих ешелонах німецької влади
Матеріал друкованого видання
№ 26 (450)
від 30 червня, 2016

«Пані Меркель, це звучить більше як дует, а не дуель», — зауважив ведучий передвиборчих дебатів 2009 року, де в поєдинку зійшлися на той час канцлерка Анґела Меркель і тодішній віце-канцлер Франк-Вальтер Штайнмайєр. На запитання ведучих, чому, на її думку, Штайнмайєр буде гіршим канцлером, ніж Меркель, остання почала розповідати, яких успіхів вдалося досягти урядові, сформованому Великою коаліцією (до складу якої входить і ХДС/ХСС Меркель, і СДП Штайнмайєра), і наскільки важливо, щоб партії знайшли спільну мову. Натомість Штайнмайєр, попри загалом доброзичливий тон, знайшов чим дорікнути Меркель (наприклад, тим, що тоді в країні не була затверджена мінімальна зарплата). На той час Штаймайєр і Меркель уже працювали разом в уряді п’ять років. Утім, досить тривала спільна робота не стерла відбитку минулого життєвого досвіду цих двох ключових для Німеччини політичних фігур: син теслі із Західної Німеччини проти доньки лютеранського пастора зі Східної; кадровий бюрократ проти науковця-політика, близький соратник русофіла Шредера, один із очільників Соціал-демократичної партії, що схиляється перед Ostpolitik Віллі Брандта, проти протеже Гельмута Коля. Ці самі розбіжності робили співпрацю політиків більш кристалізованою, але разом із тим Штайнмайєр, як і під час дебатів, виступав із власною позицією в багатьох зовнішньополітичних питаннях, зокрема в тих, що стосувалися Росії.

«Отакої... Штайнмайєр критикує навчання, у яких бере участь його країна», — через сім років після тих дебатів знову дивуються журналісти після того, як німецький міністр назвав навчання НАТО «Анаконда-2016» «схрещуванням шабель» із Росією. Утім, позиція Штайнмайєра, яка відрізняється від позиції глави уряду, тоді точно не була рідкістю. Ще в часи, коли Штайнмайєр вперше працював в уряді Меркель, він мав відмінні з канцлеркою позиції: ратував за виведення німецьких військ із Афганістану. А тепер, як і багато інших представників його партії, виступає за поступове зняття санкцій із Росії.  

Читайте також: Союзи згубні для Європи…

«Так, в уряді є непорозуміння. Воно було завжди. А зараз стає публічнішим, оскільки наближаються вибори. Утім, у німецькому суспільстві воно не резонує, і це добре», — каже старший науковий співробітник дослідницького центру
«Трансатлантична академія» Ульріх Шпек.

СДП — політсила, що завжди була балансом для правоцентристської ХДС/ХСС, — зараз переживає кризовий період. За останніми даними, її підтримка впала до 22%. Такого в історії соціал-демократів не було з 2009 року. До внутрішньопартійних проблем додалося ще й те, що політика Анґели Меркель пересунула свою правоцентристську ХДС/ХСС ближче до центру й таким чином відібрала в СДП голоси. Наприклад, уряд Меркель запровадив універсальну мінімальну зарплату, що завжди було вимогою соціал-демократів. Під час згаданих вище передвиборчих дебатів Штайнмайєр саме цим пунктом дорікав Меркель. Попри те що рушійною силою в прийнятті рішення була міністр праці, представниця СДП Андреа Налес, досягнення асоціюватиметься з урядом християнської демократки Меркель. На думку Ульріха Шпека, простір, який Меркель залишила вільним із

правого боку політичного спектра, заполонили прихильники «Альтернативи для Німеччини». Вони вже викликали фурор на місцевих виборах у трьох німецьких землях: Саксонія-Ангальт, Рейнланд-Пфальц та Баден-Вюртемберг. За результатами опитувань, на парламентських виборах 2017 року вони можуть набрати 13%. Ще одна маргінальна політсила, яка, не виключено, знову пройде до парламенту, — наступники cхіднонімецької Партії демократичного соціалізму «Ліві» з 9%. На думку Шпека, проблема СДП у тому, що вона не змогла залучити їх до кола своїх виборців. Хоча обидві політсили є насамперед антизахідними. «Антизахідність передбачає, що ви дивитеся на Росію як на контрбаланс», — каже Шпек. Зростання підтримки згаданих партій — це все ж більше загальноєвропейський феномен популізму, який у німецькому суспільстві порівняно з багатьма іншими європейськими менш відчутний. Хоча понад мільйон мігрантів, що протягом останнього року прибули до Німеччини, вносить свої корективи в настрої суспільства, про що свідчать дані останнього дослідження, проведеного Університетом Лейпцига.

Читайте також: Німецькі медіа про Brexit: великі ризики для ЄС

«Німецьке суспільство все ще стабільніше й консолідованіше порівняно з багатьма іншими в Європі, хоча, звісно, криза біженців стала для нього викликом», — каже дослідниця Німецького інституту міжнародних і безпекових справ Ліана Фікс. Про це свідчить і те, наскільки активно частина свідомого населення допомагала прибулим у країну біженцям, і те, що підтримка маргінальних партій хоч і зросла, але не критично. Однак страх перед іноземцями в німецькому суспільстві все ж таки відносно великий, про що свідчать результати дослідження «Розслаблений центр», проведеного Університетом Лейпцига. Так, 32,1% респондентів вважають, що іноземці прибувають до Німеччини лише задля того, щоб здобути соціальний статус, який мають німці (38,5% таких — жителі Східної Німеччини, 30,4% — Західної). Крім того, як засвідчило опитування, майже 11% громадян мають антисемітські погляди (10,9% німців вважають, що вплив євреїв усе ще дуже великий), 8,4% стверджують, що в націонал-соціалізму були й плюси. Із дослідження також видно, що певне розмежування в поглядах і досі є серед громадян Східної та Західної Німеччини. «Жителі Східної Німеччини загалом скептичніші в питанні біженців та мігрантів і частіше голосують за популістів правого крила, як-от «Альтернатива для Німеччини», чи лівого, як-от «Ліві», — підсумовує Фікс.

Ці дані разом із зовнішньополітичними викликами доводиться враховувати і канцлерці, і міністрові закордонних справ. Лише з мінімальними поправками: Меркель обирає цінності, а Штайнмай­єр — партійне раціо.

Для багатьох було дивно, що Анґела Меркель стала фактично найближчим соратником Греції в питанні біженців. Ще рік тому вона здавалася черствою політиканкою, коли вимагала й примусила Грецію до режиму жорсткої економії. Вже за рік їй вдалося просунути угоду, яка допомагає Греції уникнути гуманітарного колапсу. Держави ЄС схилялися до того, щоб закрити кордони з цією країною й залишити її сам на сам із мігрантами, які прибували до неї. Меркель домовилася з президентом Туреччини Ердоганом, аби біженці, що потрапляють до Греції, знову переправлялися в його країну. Ціною такої угоди має стати безвізовий режим для Туреччини. Вона видається угодою з дияволом, але рятує Європу від гуманітарного колапсу.

Одним із ключових пунктів, у якому Меркель і Штайнмайєр сьогодні звучать не в унісон, лишаються санкції проти Росії. Позиція Штайнмайєра як представника СДП та близького соратника Ґергарда Шредера в цьому питанні цілком очевидна: поетапне скасування обмежень та діалог із РФ. Утім, у зовнішньополітичному векторі вона не є остаточною, адже останнє рішення завжди за канцлером. Крім того, нова Ostpolitik Штайнмайєра та віце-канцлера Зіґмара Ґабріеля не знаходить повноцінної підтримки не лише серед населення (за даними опитувань, дві третини німців проти зняття санкцій із Росії), а й усередині партії, де вже формується осередок противників цього курсу. Крім того, щоб знову стати потужною силою та сформувати ліву коаліцію, соціал-демократам потрібна підтримка і «Лівих», і «Зелених». Останні в питанні санкцій та відносин із Росією категоричні: ніякого скасування, доки не будуть виконані досягнуті домовленості.
Новим зовнішньополітичним викликом, який, проте, тільки зміцнить позиції Меркель у цьому дуеті й, найімовірніше, змусить його працювати злагодженіше, є результати референдуму у Великій Британії за вихід із ЄС. «Гадаю, після «брексіту» Меркель знову керуватиме, адже німці хочуть стабільного керівництва. Так, у неї є певні проблеми, ті самі мігранти, але найближчими місяцями ми говоритимемо переважно про «брексіт», — вважає Ульріх Шпек.

Читайте також: Гра зі свідомістю

На його думку, ключові наслідки «брексіту» для Німеччини будуть в економіці. «Залишається відкритим питання, чи матимуть британці доступ до єдиного ринку. Це те, чого вони хочуть, і це в інтересах Німеччини. Але в ЄС є багато голосів, як, наприклад, Франція, та й у Брюсселі проти такої моделі. Вони бояться, що коли ми дозволимо це, то будуть інші прецеденти. Геерт Вільдерс у Нідерландах, Марін Ле Пен у Франції уже закликають до референдумів у своїх країнах», — каже Шпек.

Варто зазначити, що згідно з результатами опитувань Infratest dimap Штайнмайєр був найпопулярнішою політичною фігурою в Німеччині в березні цього року. Тоді рейтинг Меркель різко впав, але вже почав відновлюватися. І рішення Великої Британії, швидше за все, сприятиме їх зміцненню. Попри часту какофонію, політичний дует Меркель і Штайнмайєра видається ідеальним зрізом нинішнього німецького суспільства й стану політики. І, цілком імовірно, він працюватиме й далі, адже німці прагнуть стабільності, яку уособ­лює цей дует.