Всі матеріали, позначені тегом: приватна урбаністика
17 січня Приватна урбаністика
Підгайці, як і всі малі бурґи, — се місто із роздвоєнням особистості. Бо малим градам належить відігравати водночас роль і міста, і села. Бути одному, але працювати за двох, щоби банально вижити. Втілювати протилежні риси, аби мати чим себе зайняти й не знудитися.
2 листопада, 2018 Приватна урбаністика
Коли я готувалася до проекту з живопису, мама запитала в мене, чому ніколи її не малюю. Я пояснила, що вона так чи інакше є в кожному портреті.
23 жовтня, 2018 Приватна урбаністика
Розповідати про щось особисте — все одно що писати вірші, обов’язково обравши улюблений шрифт. Якщо про міста, мені одразу захотілося про Вінницю. Не моє рідне місто, але те, в якому пощастило жити близько трьох з половиною років і яке пов’язане з дуже особливими тривкими й тремкими спогадами.
31 серпня, 2018 Приватна урбаністика
Мої спогади належать мені, а місто самому собі. Але ж ось мені випадає шлях оповідача й межа між цими двома розмивається, спогади стають підґрунтям дійсності, пояснюють теперішнє, місто перестає існувати поза суб’єктивністю думок і бачень. Я покинула його 8 років і 10 місяців тому. Відтоді місто мого мешкання відрізняється від міста мого народження
16 серпня, 2018 Приватна урбаністика
Є в мене один білінгвальний товариш. То каже, як говорить німецькою, почувається строгішим і «розкладеним по полицях», а як переходить на українську — одразу інша людина: балакуча й невимушена. Мова конструює нашу реальність, дає можливість сприймати її як «сепарабельні множини», називати речі та явища, надавати їм сенсу й значення. Тому такі різні мови (аналітична й синтетична) по-своєму конструюють цей світ. До чого це я? Адже це блог про місто.
24 липня, 2018 Приватна урбаністика
«Харків — місто контрастів», «перша столиця», хвалькувате «найкраще місто для життя», зухвалий «Ха» молодших од мене поколінь — кожна з версій мені цікава, бо всі чужі. Єдине Місто, що насправді існує, — моє власне.
20 липня, 2018 Приватна урбаністика
У Славутичі мене не покидало відчуття дежавю та певної іронії.
12 липня, 2018 Приватна урбаністика
Херсон — моє місто сили й слабкості водночас.
3 липня, 2018 Приватна урбаністика
Щовесни, перед тим як дерева мали вкритися листям, я фотографувала зі свого балкона круглий зад Бессарабського ринку. Щовесни я була непевна, чи добуду тут, у Києві, до осені, коли листя з дерев, що стоять між моїм балконом і ринком, упаде – і знову можна буде безперешкодно побачити той самий круглий зад Бессарабки.
22 червня, 2018 Приватна урбаністика
«Рівне — чарівне». Рима очевидна. Місцевий новинний ресурс узяв прикметник собі до назви. Останніми роками в Рівному я бував понад десяток разів і чарівність міста не заперечуватиму. Але на правах постійного відвідувача наведу кілька думок, за яких обставин шарм міста був би очевиднішим.
11 червня, 2018 Приватна урбаністика
Коли стаємо старшими, починаємо тужити за місцями свого дитинства. Здається, що саме в тому місті, найпрекраснішому у всьому світі, ми й були невимовно щасливими. Насправді людина тужить винятково за своєю молодістю, що плине. Ми з моїм батьком це давно та напевне знаємо!
21 травня, 2018 Приватна урбаністика
Наприкінці ХІХ століття Печеніжин називали «містечком мільйонерів», а тепер це велике село зі своїм колоритом і неповторним почуттям гумору. Такий собі гуцульський стимпанк із вкрапленнями совєтського індастріалу, заробітчанським епосом і галицьким патріотичним пафосом
4 травня, 2018 Приватна урбаністика
Мушу зізнатися: я ніколи не любила рідного міста. Не хвалюся цим, не пишаюся, не соромлюся цього — просто визнаю
26 квітня, 2018 Приватна урбаністика
Ми з друзями іноді жартуємо, що на Березняках нічого й ніхто залітний не виживає
17 квітня, 2018 Приватна урбаністика
Якщо ви хочете дізнатися, який був Луганськ сто й навіть двісті років тому, вам потрібно піти до Камброда чи до Вергунки — районів, із яких якраз у ті часи починалося місто.
3 квітня, 2018 Приватна урбаністика
Міста на кордоні. Тіхуана між Мексикою і США, Хаміна між Росією і Фінляндією, Пассау між Німеччиною та Австрією — такий і Донецьк. Ці міста навіть мають спеціальну назву — фронтирні. Фронтир (англ. frontier) — кордон, рубіж. Але що це означає для самих міст? Чи вони особливі?
30 березня, 2018 Приватна урбаністика
Трохи більше ніж року тому, коли Кропивницький був іще Кіровоградом, у ньому точилися справжні баталії. Хтось бив себе кулаком у груди й переконував: місто треба називати на честь фортеці Святої Єлисавети, хоча напевне знав, що назвали його свого часу на честь російської імператриці. Інші не вгавали, мовляв, це колиска українського театру, а корифеї — це наше все, і байдуже, що зараз хороші театри приїздять сюди зрідка.
21 березня, 2018 Приватна урбаністика
Я завжди пам’ятаю, скільки років моєму місту, – воно рівно на тисячу літ старше за мене. 988 рік став першою історичною датою, яку вдалося міцно запам’ятати, і досі вона для мене значить не рік хрещення Русі, а зафіксований у літописах факт заснування Володимира.
21 березня, 2018 Приватна урбаністика
120 літ тому англійський філософ Ебінізер Говард оприлюднив свою теорію утопічного міста-саду. Ідеального бургу, що поєднує в собі найкращі риси міста й села. А 800 роками раніше вперше в історичних джерелах згадується Теребовля, моє рідне місто, котре своєю появою засвідчило зовсім іншу концепцію градобудування чи то градовиникнення — ідею міста-лісу.
15 березня, 2018 Приватна урбаністика
Кажуть, що немає другого шансу справити перше враження. Що, мовляв, наслідки випадкового знайомства цілковито залежатимуть від несподіваних обставин, і нічого не можна з цим зробити.
7 березня, 2018 Приватна урбаністика
Усе починається з легенди про походження назви. Молода, красива й відважна князівна Чорна не схотіла полюбити силоміць. Щоби не стати дружиною хазарського кагана (чуєте, як давно), дівчина кидається з вікна свого палацу, високого, як старі дуби навколо.
23 лютого, 2018 Приватна урбаністика
У 1935 році оперна співачка Марія Сокіл-Рудницька описує свою першу подорож за кордон.
16 лютого, 2018 Приватна урбаністика
Не так давно у Facebook з’явилася сторінка «Стара Дубровиця». Місцеві ентузіасти (а насамперед наш «генеральний фотохудожник» Толя Кібук) взялися збирати й викладати в інтернет старі фотографії, які досі зберігалися в родинних альбомах.
8 лютого, 2018 Приватна урбаністика
Я не знаю зим, затишніших, ніж у Львові.
2 лютого, 2018 Приватна урбаністика
Потреба час від часу повертатися в місця, звідки ми родом, мабуть, універсальна для всіх людей. У дитинстві завжди лишається щось недодумане, непрояснене, що крізь роки повертається та промовляє якимись невиразними спогадами, натяками, що їм уже ніби й немає місця в теперішньому житті, а все-таки вони намагаються пробитися крізь товщу пам’яті й з часом таки досягають того, що пригортаєш їх до себе й примовляєш: «Та пам’ятаю я, пам’ятаю….».