Всі матеріали, позначені тегом: приватна урбаністика
14 червня Приватна урбаністика
Пів на восьму ранку, я закидаю своє сонне тіло в потяг, попередньо на вокзалі заливши в нього кави. У купе нас усього двоє – я і моя колега Лариса. На весь вагон – може з десяток. За п’ять годин дрімоти під ритмічне похитування поїзда ми прибуваємо до Шепетівки.
17 січня Приватна урбаністика
Підгайці, як і всі малі бурґи, — се місто із роздвоєнням особистості. Бо малим градам належить відігравати водночас роль і міста, і села. Бути одному, але працювати за двох, щоби банально вижити. Втілювати протилежні риси, аби мати чим себе зайняти й не знудитися.
2 листопада, 2018 Приватна урбаністика
Коли я готувалася до проекту з живопису, мама запитала в мене, чому ніколи її не малюю. Я пояснила, що вона так чи інакше є в кожному портреті.
23 жовтня, 2018 Приватна урбаністика
Розповідати про щось особисте — все одно що писати вірші, обов’язково обравши улюблений шрифт. Якщо про міста, мені одразу захотілося про Вінницю. Не моє рідне місто, але те, в якому пощастило жити близько трьох з половиною років і яке пов’язане з дуже особливими тривкими й тремкими спогадами.
8 жовтня, 2018 Приватна урбаністика
У дитинстві поруч із моїм ліжком нерідко лежала книжка «Завтра дощу не буде». Це брошура-збірка народних прикмет про погоду.
2 жовтня, 2018 Приватна урбаністика
Маршрут подобається мені вже від клумби на автостанції до підйому вулицею Харківською, якою в’їжджає у Чугуїв автобус із Харкова.
27 вересня, 2018 Приватна урбаністика
Його місто стрімко скочувалося вниз по її долонях. Краплі води дощової, наздоганяючи одна одну, скапували з її змоклого волосся. «Це місто твоє, не моє. Воно ніколи не стане моїм», — рвалися із серця безпомічні фрази. Яке моє, таке й твоє. Ми обоє тут гості. Вона хотіла звільнитися від нього, від міста його, від себе у нім, і страх називати когось «моїм» гнав її гоном із місця на місце.
24 вересня, 2018 Приватна урбаністика
Житловому масиву Русанівка, на відміну від Хрещатика, пісень не присвячують. По-перше, це лівий берег Києва, який багато хто з родимих вважає несправжнім, вторинним та надто юним, щоб бути Києвом на повну ставку. По-друге, сама назва має складну ритміку, її ще спробуй впиши у пісню. А даремно, бо Русанівка — це острів-утопія, місце-ідеал, один із тих радянських футуристичних проектів, які вдалося втілити в життя, хай і з нюансами.
8 вересня, 2018 Приватна урбаністика
Дорогу з Володимира на Нововолинськ горбочок за горбочком, ямку за ямочкою, я як пасажир ЛАЗа чи, у найкращому разі, «Ікаруса» знаю всім тілом.
5 вересня, 2018 Приватна урбаністика
Від галицьких містечок залишилися самі окрушки, що їх місцеві жителі сприймають як непотріб і прагнуть замінити чимось «сучасним».
31 серпня, 2018 Приватна урбаністика
Мої спогади належать мені, а місто самому собі. Але ж ось мені випадає шлях оповідача й межа між цими двома розмивається, спогади стають підґрунтям дійсності, пояснюють теперішнє, місто перестає існувати поза суб’єктивністю думок і бачень. Я покинула його 8 років і 10 місяців тому. Відтоді місто мого мешкання відрізняється від міста мого народження
27 серпня, 2018 Приватна урбаністика
БАхмут чи БахмУт? Артемівськ — навіть через два роки після перейменування ви почуєте від мешканців і побачите на табличках автобусів, що прямують у місто, стару назву. Два дні тут залишили враження, що БахмУт внутрішньо не визначився не тільки з назвою, а й зі своїм місцем у просторі та часі. Проте зовнішньому спостерігачеві від цього ще цікавіше
21 серпня, 2018 Приватна урбаністика
Насправді, навіть наголос цього міста не до кінця відомий — галицьке «ТрУскавець», яке вживають жінки з навколишніх сіл, що приїжджають працювати санітарками в санаторіях, чи бадьоре «ТрускавЕць», як його називають відпочивальники з Дніпра. Кожному своє.
16 серпня, 2018 Приватна урбаністика
Є в мене один білінгвальний товариш. То каже, як говорить німецькою, почувається строгішим і «розкладеним по полицях», а як переходить на українську — одразу інша людина: балакуча й невимушена. Мова конструює нашу реальність, дає можливість сприймати її як «сепарабельні множини», називати речі та явища, надавати їм сенсу й значення. Тому такі різні мови (аналітична й синтетична) по-своєму конструюють цей світ. До чого це я? Адже це блог про місто.
10 серпня, 2018 Приватна урбаністика
Туристи, як і закохані, люблять обманюватись.
7 серпня, 2018 Приватна урбаністика
Моє знайомство з Білою Церквою почалося несподівано і, правду кажучи, вимушено — після того, як метастази «русского мира» перекинулися на Донбас.
3 серпня, 2018 Приватна урбаністика
Простіше не знати Чернівці. Значно легше жити в Чернівцях як у невеличкому місті Західної України, котре має якусь там довгу історію та красивий університет. Але якщо вже трішки відчув його серцем, то не вирвешся з нього ніколи. Ти влип. Як і я.
30 липня, 2018 Приватна урбаністика
У мого колеги була звичка: щоразу, коли справи заносили нас у Павлоград, він робив селфі на фоні дорожнього вказівника та постив у Facebook, додаючи віршик суржиком. Щось на кшталт: «Здравствуй місто Павлоград, я оп’ять тобі не рад».
24 липня, 2018 Приватна урбаністика
«Харків — місто контрастів», «перша столиця», хвалькувате «найкраще місто для життя», зухвалий «Ха» молодших од мене поколінь — кожна з версій мені цікава, бо всі чужі. Єдине Місто, що насправді існує, — моє власне.
20 липня, 2018 Приватна урбаністика
У Славутичі мене не покидало відчуття дежавю та певної іронії.
12 липня, 2018 Приватна урбаністика
Херсон — моє місто сили й слабкості водночас.
3 липня, 2018 Приватна урбаністика
Щовесни, перед тим як дерева мали вкритися листям, я фотографувала зі свого балкона круглий зад Бессарабського ринку. Щовесни я була непевна, чи добуду тут, у Києві, до осені, коли листя з дерев, що стоять між моїм балконом і ринком, упаде – і знову можна буде безперешкодно побачити той самий круглий зад Бессарабки.
22 червня, 2018 Приватна урбаністика
«Рівне — чарівне». Рима очевидна. Місцевий новинний ресурс узяв прикметник собі до назви. Останніми роками в Рівному я бував понад десяток разів і чарівність міста не заперечуватиму. Але на правах постійного відвідувача наведу кілька думок, за яких обставин шарм міста був би очевиднішим.
11 червня, 2018 Приватна урбаністика
Коли стаємо старшими, починаємо тужити за місцями свого дитинства. Здається, що саме в тому місті, найпрекраснішому у всьому світі, ми й були невимовно щасливими. Насправді людина тужить винятково за своєю молодістю, що плине. Ми з моїм батьком це давно та напевне знаємо!
21 травня, 2018 Приватна урбаністика
Наприкінці ХІХ століття Печеніжин називали «містечком мільйонерів», а тепер це велике село зі своїм колоритом і неповторним почуттям гумору. Такий собі гуцульський стимпанк із вкрапленнями совєтського індастріалу, заробітчанським епосом і галицьким патріотичним пафосом