У гостях у «Добровольця»

Війна застала країну зненацька. У держави не було армії, здатної миттєво зреагувати на збройну агресію. Але були люди. Добровольці та волонтери, які побудували цю захисну систему з нуля. Тепер вони будують систему виховання молоді. На страшних, але конкретних прикладах, на довгих списках загиблих героїв. Щоб пам’ятати й більше не бути заскоченими.

Лелека, звалища та слов’янські боги

Щоб робити світ кращим, інколи не треба мати багато грошей чи влади. Достатньо подарувати своєму місту, наприклад, великого лелеку, який приносить у родину омріяного малюка.

Техніка інформаційної безпеки

Як упорядкувати медійний простір, не зазіхаючи на свободу слова

«Безкоштовно» в «ЛНР»

Є проблемка. Смішна, якщо розглядати її в контексті міста, у якому вже три роки йде війна. Але якщо подивитися на це питання в масштабах невеликої родини, статок якої нижче середнього, проблема виявляється великою та серйозною.

Хлібне, шкільне, святкове — якого перемир’я не чують на Донбасі

На запитання, чи змінилося щось у їхньому житті через оголошене перемир’я, мешканці маленького селища Піски, яке входить до складу горлівського Зайцевого, відповідають гіркою посмішкою. І перепитують: про яке саме з колись оголошених ідеться? Бо щодня вони відчувають різні відтінки цього дивного явища, якого насправді немає...

Ідея перспективи України

Про проблеми національної ідеї, олігархію, поразку націоналістів, футурологію та цивілізаційну ідею

Ціна виправдання

«Прокуратура не надала переконливих доказів», «обвинувачення навіть не намагалося довести провину підсудних», «обвинувачення політично ангажоване» — саме такі фрази можна прочитати, якщо спробувати пошукати новини про суд Чорноморська, Одесу та сутички 2 травня 2014-го.

Справа наркокур’єрів. П’ятихвилинне засідання й агресивні підозрювані

Солом’янський райсуд Києва вже кілька місяців марно намагається зрушити з мертвої точки у справі про наркокур’єрів з примусу.

Чи узаконить Рада загрозу інтернет-свободі

У новому політичному сезоні Верховна Рада має намір, серед іншого, зайнятися питаннями кібербезпеки. Влітку народні депутати зареєстрували два законопроекти, майже ідентичні, щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері. Історія ще одного, про основні засади забезпечення кібербезпеки України, триває вже два роки. Втім громадські організації виступили проти їх ухвалення, оскільки це може становити загрозу вільному інтернету.

Володимир Сакун: «Таких боїв в Афганістані не було, ми билися практично в повному оточенні й не схибили, і без наказу не відійшли!»

Герой інтерв’ю — Володимир Сакун, киянин, учитель фізкультури та реабілітолог за фахом. У 2014–2015 роках Володимир став добровольцем батальйону «Айдар», і на його долю випало чимало випробувань. Про деякі з них він погодився розповісти.

Ірина Цвіла: «Можливо, я розридаюся, коли настане перемога, а доти не час киснути»

Ірина Цвіла пішла на війну в 2014 році добровольцем у батальйон «Січ», зараз це полк «Київ». Під час Революції гідності та війни активно займалася фотографією. Наприкінці серпня 2017-го відкрилася її фотовиставка в спортивно-патріотичному комплексі «Доброволець» у Святопетрівському під Києвом. Тиждень поспілкувався з Іриною про можливість бути корисним на війні, навіть якщо далекий від неї, про проблеми повернення в мирне життя та про військових, яких обов’язково треба фотографувати.

Малопомітні політв’язні

Родинам політв’язнів, яких утримує російська влада, допомагають усім світом: де скинуться волонтери, де знайдуть кошти правозахисники. Подеколи допомагає й українська держава, але не завжди так, як мала б

«Реформи під копняком». Як зробити військову медицину ефективною

Експерти розробили рекомендації для Міністерства оборони, які допоможуть зробити закупівлі для армії прозорішими й ефективнішими. Водночас фахівці з військової медицини наголошують, що важливішим за медпрепарати є вміння їх застосовувати, і радять зосередити особливу увагу на тренінгах із тактмеду.

Державні діти: історії переселенців нізвідки в нікуди

Багато хто вважає, що “інтернатським” переселенцям нема за чим сумувати, бо, мовляв, не можливо втратити того, чого не маєш. Але долі тих, хто ніколи не мав дома, скалічені війною не менш, ніж власників затишних квартир чи будинків, які змушені були їх покинуті. Бо вони втратили хоча б видимість, що тримала їх серед інших.

Генетичний код Бахмута

Культура — це зброя. Особливо під час вій­­ни, яку зараз прийнято називати гібридною, коли боротися доводиться не тільки за кожен метр української землі, а й за розум та душі людей. У прифронтових містах теж є люди, що намагаються воювати не дуже стандартними засобами.

Вадим Скібіцький: «У нас є відповідь на «их там нет»

Тиждень поспілкувався з представником Головного управління розвідки Міністерства оборони про діяльність відомства, російських «відпускників» і наявні загрози для України.

Як силовики можуть уникнути покарання за злочини під час Майдану

Що далі від Революції гідності, то більше шансів у багатьох підозрюваних у справах Майдану уникнути відповідальності

У кількох словах. Послання президентів України до парламенту

Щорічні послання до парламенту — обов’язок кожного президента. Ці тексти дають уявлення про успіхи, провали та політичний образ кожного з новітніх лідерів України

Ісламізм, якого немає

Як Кремль демонізує українських мусульман

Територія страху

Життя в Луганську зараз дуже подібне на ходіння по канату під куполом цирку. Можна зайняти якусь більш-менш стійку позицію та не рухатися вже нікуди: більше шансів устояти, а можна рухатися вперед стрибками, повільно, як завгодно, але рухатися. Лише без гарантій своєї безпеки.

5 вересня під Луганськом

Якими були втрати українських військ у бою під Цвітними Пісками

І більше так ніколи не роби

«Алло! Є хтось всередині?! Виходь, говорити будемо!» — кричить активіст Дмитро Різниченко в розбите кілька секунд тому вікно скляних дверей магазину «Емпоріум», що в Києві на вулиці Грушевського.

Інша Донеччина: як бути патріотом в Слов’янську

Інколи, щоб зрозуміти, хто ти та де твоя Батьківщина, не вистачає цілого життя. А інколи ти розумієш це в одну мить. Життя звичайної родини зі Слов’янська повністю змінила війна. Яка заглянула жахом в їх дім не тільки через розбиті від обстрілів вікна, але очима пораненого українського льотчика, якого треба було визволяти з полону бойовиків. Тиждень.ua розповість про родину Маніків, три покоління якої вирішили захищати Україну. Кожний на своєму місці.

«Беріть тіло, поки дають. Потім ще будете битися за ці трупи»

Три роки минуло з часу Іловайської трагедії, але для когось вона й досі триває. Для родин бійців, зниклих безвісти під час виходу з «котла», ці три роки – нескінченне персональне пекло. Вони не знають, де їхні сини, але продовжують їх шукати, часто стикаючись з нерозумінням, байдужістю, а то і хамством. Як і чим живуть ці родини, чого їм вартують пошуки синів і як взагалі можна жити, не маючи жодної звістки від своїх дітей, не знаючи, де вони і що з ними?

Випадок із катером

Літо закінчується, війна затихає, і навколо дедалі чіткіше вимальовуються контури майбутнього мирного життя, яке настане в тому разі, якщо Донбас так і повисне у вакуумі невизнаності між Україною та Росією.

8-ма рота, «Червоний Хрест» та феномени пам’яті

Подвиги багатьох бійців досі залишаються невідомими. Як і титанічна робота 8-ї полтавської окремої санітарної роти, яка лише за перші 13 місяців перебування в найгарячіших точках зони АТО, за офіційною інформацією, евакуювала понад 11 тис. поранених. Однак для широкого загалу, навіть для самих урятованих бійців, часто залишається мало висвітленою й невідомою історією.