Суспільство

  ▪   Юрій Лапаєв

Para bellum

«Нам треба ментально бути готовими до того, що Росія не зупиниться перед використанням збройних сил для досягнення своїх політичних або економічних цілей» — так під час нещодавнього інтерв’ю для Інтерфакс-Україна заявив заступник очільника МЗС України Василь Боднар.
Матеріал друкованого видання
№ 28 (660)
від 8 липня

 Цією новиною він заскочив зненацька багатьох українців. І тих, хто про всяк випадок тримає десь на балконі зібраний тактичний наплічник із шоломом та бронежилетом, і тих, хто від новин про війну давно втомився. Перші здебільшого здивувалися, що час уже настав, а другі — чому взагалі раптом з’явилась якась загроза після оцих всіх «перестати стріляти» й поглядів у вічі.


До чого все ж таки слід готуватися? Річ у тому, що в Росії у вересні розпочнеться активна фаза стратегічних командно-штабних навчань (СКШН) ЗС РФ «Кавказ-2020». До цього тренування буде залучено близько 100 тис. військових, 3 тис. одиниць важкої техніки, з яких близько 500 танків, 300 літаків, 250 вертольотів, 50 кораблів та навіть підводні човни. Здебільшого відпрацювання завдань СКШН відбудеться на полігонах, що розташовані відносно далеко від України, як-от «Ашулук» та «Капустин Яр» в Астрахані та «Прудбой» у Вологодській області. Але деякі елементи будуть відпрацьовуватися поблизу України — у Ростовській області, а інші — на території анексованого Криму. Частина сценарію СКШН також присвячена нашій державі, фактично російські військові вчаться того, як максимально ефективно захопити Україну. Принаймні південну її частину. Саме тому в експертних колах заговорили про ймовірність нового наступу РФ. Масштабні військові навчання є слушною нагодою для активних дій військ через концентрацію сил, їхньої підвищеної бойової готовності та логістичного забезпечення. Тобто якщо десь на кордоні з Україною збереться 30–50-тисячне угруповання з боєприпасами й пальним, повністю готове до фінального кидка, то спокуса його перетнути стає куди більшою, ніж за звичайних умов. Та й звичне російське виправдання, мовляв заблукали, цілком може стати офіційною позицією Кремля, адже принаймні на словах перші особи РФ постійно підкреслюють, що не мають жодних планів чи намірів воювати з Україною.

 

Читайте також: Снайпер Денис Пилипець: «Навіть якщо довкола нас багато російських покидьків — це все одно наша земля»


Водночас варто підкреслити два важливі моменти. По-перше, нинішній окупації Донбасу та анексії Криму також передували військові навчання. Тому якось легковажно ставитися до загрози не можна. Довкола України вже довгий час зосереджено потужне угруповання, до нього надходить новітня техніка, його комплектують офіцерами, що мають бойовий досвід у Сирії та на Донбасі. 1 липня на Форумі безпекового співробітництва ОБСЄ українська сторона заявила, що, за даними розвідки, поблизу кордону нині перебуває близько 28 батальйонно-тактичних груп, а це приблизно 87 тис. військовослужбовців. Крім того, треба ще враховувати контингент в окупованому Криму (понад 32 тис. військових, 684 одиниці техніки) та окупаційні корпуси на Донбасі (до 35 тис. особового складу й більш ніж 2 тис. одиниць техніки). На фінальний етап вийшло створення нових військових формувань ЗС РФ: 8-ї та 20-ї армій, вони мають набути повної оперативної готовності до 2021 року. Ці сили лише чекають слушного моменту, але вони не можуть чекати вічно: утримувати цей контингент просто так надто дорого. Отже, до навчань «Кавказ-2020» слід ставитися серйозно.


По-друге, як і будь-які інші навчання, «Кавказ-2020» є полігоном для відпрацювання інформаційно-психологічних операцій. Торік низка українських ЗМІ вже встигла створити сенсацію про російські танки на кордоні України. Тоді це була операція російських спеців під час навчань «Центр-2019», яку з радістю проковтнули в Україні. Із цим погоджується й представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України полковник Вадим Скібіцький. Під час нещодавнього брифінгу він заявив, що не виключає «демонстраційних та провокаційних дій» в активній фазі навчання. Тому потрібно розрізняти реальну загрозу від штучного нагнітання панічних настроїв. Цілком імовірно: нещодавній наказ російського президента про проведення зборів резервістів, а точніше відсутність у ньому термінів цих зборів, є навмисною спробою психологічного тиску на Україну. Утім, враховуючи досвід останніх шести років, з Росією варто готуватися завжди до найгіршого варіанта. Тому цей наказ цілком може бути прихованою мобілізацією в ЗС РФ. А якщо порахувати, коли саме ці резервісти потраплять до військових частин і більш-менш стануть спроможними виконувати свої завдання, виходить якраз той самий вересень, про який кажуть експерти.

про підготовку ймовірної операції можуть свідчити і внутрішні фактори в нашій державі. Росії вкрай важливо створити сприятливі умови всередині країни, щоб українці мінімально чинили опір майбутнім окупантам


Крім зовнішніх факторів, про підготовку ймовірної операції можуть свідчити і внутрішні фактори в нашій державі. Росії вкрай важливо створити сприятливі умови всередині країни, щоб українці мінімально чинили опір майбутнім окупантам. Для цього, наприклад, можна готувати п’яту колону в стратегічно важливих містах, яка в потрібний час радісно зустрічатиме колони російської техніки чи заважатиме ЗСУ, як це було на Донбасі. Такі «помічники» можуть бути ефективним прикриттям для груп спеціального призначення, що мають проникнути на територію України для здійснення диверсій або вирішального удару. Зручними для цього є формування «казаків», що мають тісні зв’язки з Російською православною церквою та вже встигли засвітитися в Криму й на Донбасі. Цікавою новиною стало повідомлення про наміри «казаків» Мелітопольського куреня Запорізького війська низового прибрати на себе охорону громадського порядку в низці навколишніх міст та селищ. Раніше керівник цього угруповання Олександр Панченко був помічений у підтримці проросійських тітушок, сприяв захопленню Криму, внесений до бази «Миротворця». Навіщо адептам «русского мира» й прихильникам Московського патріархату охороняти порядок у Мелітополі та Бердянську, від яких до Нової Каховки та Криму — кілька годин на техніці? Після суспільного резонансу запорізька поліція офіційно заявила, що це повідомлення не відповідає дійсності, а «казакі» не мають офіційного права виконувати таку роботу й не зверталися до НП з якимись пропозиціями. Водночас курінь існує і може продовжувати свою підривну діяльність у вигляді такого собі «сплячого осередку».

 

Читайте також: Іван Кам’янчин: “Начальник штабу набрався сміливості і сказав по рації: “Артилерія всього сектору, викликаю вогонь на себе”


Чи можна розцінювати як такий самий крок нещодавній вчинок ДБР, коли слідчі вилучили клістрони (радіодеталь, необхідна для функціонування радару та прицілювання ЗРК) у кількох військових частинах, зокрема й на Півдні України? Питання риторичне, адже справна система ППО є одним із важливих елементів оборони, а зрив бойового чергування на стратегічно важливому напрямку міг би бути подарунком для агресора. За збігом, цей подарунок українські пепеошники отримали майже на своє професійне свято, яке відзначається 3 липня.


Утім, на сьогодні саме воєнна операція Кремля видається менш імовірною: можуть бути надто негативні наслідки як для ЗС РФ, так і для російської економіки. Найімовірніше, Москва намагатиметься залучити всі можливі невійськові важелі впливу на українську владу. Один із варіантів — заяви про екологічну катастрофу й гуманітарну кризу в Криму, причиною яких назвуть непоступливість української сторони. Далі може йти пропозиція світовій спільноті натиснути на Київ, щоб той погодився добровільно пустити воду на окупований півострів. Чомусь про можливість відновити водопостачання періодично згадують депутати партії «Слуга народу», як-от Давид Арахамія чи новопризначений прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Якщо цей тиск не спрацює — лише тоді варто чекати більш агресивних дій, які можуть початися з провокацій. Наприклад, штучні зіткнення в Ново­олексіївці чи Генічеську з етнічним підґрунтям, з подальшим захистом «соотечественников».

 

Читайте також: Федір Мисюра: «Я не боявся смерті, але хвилювався за своїх рідних»


Хочеться сподіватися, що військове керівництво розуміє наявні ризики. Про це, наприклад, у своєму нещодавньому інтерв’ю виданню «Думська» заявив новий командувач ВМСУ контр-адмірал Олексій Неїжпапа. За його словами, флот готується до повномасштабної воєнної конфронтації, адже він не виключає спроби прориву російських військ до Херсонської області. Певним чином готується й решта ЗСУ: нещодавно на Рівненщині відпрацьовували застосування протитанкових комплексів Javelin та атаку із застосуванням БПЛА Bayraktar TB2. Активно просувається й розробка берегового протикорабельного ракетного комплексу «Нептун». Утім, до того, щоб він реально зміг змінити ситуацію на морі, ще далеко: постановка на озброєння може бути лише за два — три місяці, а закупка дивізійного комплекту очікується в 2021 році за умов належного фінансування.


Звичайно, можна було б зробити й кілька кроків на випередження: наприклад, провести збори чи навчання кількох бригад ЗСУ або Нацгвардії в Херсонській області. Це скоротить час реакції на ймовірну атаку й дещо заспокоїть місцевих «помічників». Доцільно було б тимчасово посилити охорону та оборону дамби поблизу Нової Каховки. Ну й, звичайно, вести активну інформаційну роботу як зі своїм населенням, так і з закордонними партнерами. Усі знають крилатий вислів: «Хочеш миру — готуйся до війни». Підготовка до оборони постійно потребує зусиль. Але це завжди краще, ніж цю війну вести. А тим більше програти. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.