Суспільство

  ▪   Спілкувалася: Єлизавета Гончарова

Марія Красненко: «Вибори — це хороша допомога переселенцям у налагодженні комунікації з місцевою владою»

Чи працюють програми забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб та як вплине на їхню долю можливість брати участь у місцевих виборах Тижню розповіла експертка з питань внутрішнього переміщення та наслідків збройного конфлікту Марія Красненко.

З початку війни пройшло вже шість років. Які, на ваш погляд, були найвдаліші рішення уряду щодо переселенців, а які — навпаки?

 

- За шість років з початку війни ми бачимо різні періоди ставлення щодо внутрішньо переміщених осіб, починаючи від прийняття самого законодавства щодо ВПО, запровадження дискримінаційних норм щодо їхнього пенсійного і соціального забезпечення (котрі діють досьогодні), і закінчуючи наданням можливості голосувати на місцевих виборах та кроками до системного вирішення їхніх житлових проблем. Однак, якщо говорити про основні перемоги, то головна і беззаперечна — це саме можливість реалізувати своє виборче право на всіх рівнях, не тільки обираючи Верховну Раду чи Президента, а й формуючи політику в громадах, де переселенці живуть вже не перший рік. І як свідчить досвід, вибори — це хороша допомога ВПО для формування комунікації з місцевою владою.

 

Найбільш болюча тема для переселенців — житло. Як це питання трансформувалось всі ці роки?

 

- Наразі ми бачимо перші кроки до формування системного підходу у розв’язанні даного питання, починаючи від місць компактного поселення і закінчуючи пошуком міжнародних партнерів для лізингових та кредитних програм. Одразу відзначу, що мова йде саме про формування підходів. Й ініціатором тут виступало Міністерство у справах ветеранів, тимчасового окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Щоправда, після переформатування уряду і ліквідації цього міністерства (наразі планується створення Міністерства з питань реінтеграції) питання вчергове може зависнути у повітрі.

 

Читайте також: Боротьба за людський ресурс

 

Що відбувається з тими проектами тимчасового розміщення, котрі на початку війни фінансували міжнародні фонди та організації?

 

- Тут слід розуміти, що ситуація з кожним об’єктом відмінна. Якщо говорити про профільне міністерство, незалежно від формату, то саме воно має узагальнити картинку. Є складні питання з місцями компактного поселення — модульними містечками, гуртожитками, санаторіями, а також з об’єктами, які були реконструйовані міжнародним коштом. У випадку останніх ми бачимо як корупційну складову, так і проблеми з управлінням після їхньої передачі. Наприклад, за інформацією мешканців гуртожитку для тимчасового проживання ВПО у Мелітополі Запорізької області, після його передачі на баланс місцевої влади він вже перестав бути “тимчасовим” - з його мешканців стягують плату за оренду. Звісно, ми маємо брати до уваги децентралізацію і процеси, які вона передбачає, але у випадку з програмами подолання наслідків внутрішнього переміщення має бути чіткий моніторинг, зокрема і залучених коштів.

 

Що саме зараз держава пропонує переселенцям стосовно житла?

 

- Наразі є декілька варіантів розв’язання житлових питань, які вже працюють. Перш за все, це загальні програми для всіх громадян України, які можуть передбачати певні додаткові пільги для переселенців. Наприклад, програма “Власний дім” передбачає надання підтримки з будівництва у селі шляхом отримання пільгових довгострокових кредитів на будівництво, добудову, придбання житла та газифікацію осель під 3% річних, а для багатодітних родин – безвідсотково. Акцентую увагу, що йдеться саме про кредит і саме у сільській місцевості.

 

Своєю чергою, системну роботу в напрямку забезпечення житлом ВПО робить Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву. Так, вони реалізують програму “Доступне житло” з 50-відсотковим покриттям з боку держави та програму “Надання пільгового довгострокового державного кредиту внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення антитерористичної операції (АТО) та/або учасникам проведення операції Об’єднаних сил (ООС) на придбання житла”. У грудні минулого року, попри рекордно короткий термін подачі заявок, з 3 по 5 грудня, переселенці отримали 98 кредитів в рамках програми. Але зараз у зв’язку з відсутністю передбаченого фінансування прийом заявок тимчасово зупинений.

 

Читайте також: Крим: від віроломства до репресій

 

Не менш важливою є програма із надання тимчасового житла, що реалізується Мінветеранів в рамках надання субвенції з державного бюджету у розмірі 70% з державного бюджету і 30% з місцевого бюджету. Саме вона є оптимальною для незахищених верств населення, пенсіонерів та осіб, для яких програми кредитування недоступні через скрутне матеріальне становище.

 

Який алгоритм участі у цих програмах і які нюанси існують у законодавстві?

 

- Якщо говорити про останню програму, можливість отримати тимчасове житло залежить від того, чи взяла участь в цій програмі ваша громада. Як я зазначала раніше, програма передбачає надання субвенції у розмірі 70% з державного бюджету для будівництва, придбання, реконструкції наявного житла. І, що найважливіше, це житло залишається власністю громади! Переселенцям воно надається для тимчасового проживання терміном на 1 рік з можливістю продовження, та передбачає лише оплату комунальних послуг. Відзначу, що даною програмою успішно користуються не тільки на Сході України (лише в одному Маріуполі за 3 роки було придбано 183 квартири), а й громади Львівської та Житомирської областей. З основних мінусів програми — несуттєвий бюджет. Цього року на програму виділено лише 20 млн гривень, хоча за словами представників Мінветеранів, фінансування може бути переглянуте, виходячи з кількості заявок на участь. Тому акцентую увагу всіх внутрішньо переміщених осіб на активізації вашої місцевої влади.

 

Чи зацікавлені регіони у участі в державних програмах? З чим це пов’язано, як сприяти збільшення активності?

 

- Насправді, ситуація різна. Окремі регіони демонструють системне бажання розв’язати житлове питання ВПО як власними силами, так і за допомоги різних програм та міжнародних партнерів. В окремих же регіонах існує проблема не просто з залученням до програм, а й в цілому з тим, аби почути переселенців. Одразу скажу, що очікувані восени місцеві вибори, а головне — право переселенців взяти у них участь, трішки змінюють цю ситуацію. Однак, для окремих громад це довга боротьба, де важлива комунікація самих переселенців з владою, причому не у формі звинувачень, а в форматі пошуку рішень. Ми вже бачимо певні рухи. Наприклад, завдяки діям наших партнерів на Сумщині бажаючі отримати житло отримали змогу стати на облік. Саме облік і кількість облікованих надалі стане індикатором у пошуці рішень і визначенні потреб для участі у програмах. В Сторожинці Чернівецької області завдяки комунікації активних переселенців стало можливим взяття на баланс гуртожитку коледжу, який після реконструкції може бути наданий деяким категоріям громадян: переселенцям, учасникам АТО та місцевим мешканцям, які цього потребують. Тому однозначної тенденції немає: все дуже індивідуально, але в кожному випадку потребує системної роботи як на місцях, так і комунікації на національному рівні.

 

Читайте також: Станіслав Асєєв: «Один із тих, кого обміняли разом зі мною, бив мене й брав участь у тортурах»

 

Є окрема категорія переселенців, які взагалі не мають варіантів повернення додому — це військові ЗСУ, добровольці, колишні полонені. Чи є якась особлива програма для забезпечення житлом цих людей?

 

- На жаль, окремих програм для категорій громадян з таким подвійним статусом немає. Єдиний плюс - можливість участь у програмах, які передбачені як для однієї категорії, так і для іншої.

 

Чи немає протиріччя між рішенням почати державне будівництво житла для переселенців поза зоною окупації та заявами про реінтеграцію? Який варіант, на ваш погляд, більш реалістичний та наближений у термінах?

 

- Тут моя позиція однозначна: ні, протиріччя немає. Навіть за умови деокупації цих територій найближчим часом та початку реінтеграції, одним з процесів стане оцінка стану житла, зокрема його руйнування, його приватизації іншими особами. Іншим аспектом є те, що за роки війни переселенці вже стали якщо не повністю, то частково включеними до своїх нових громад. Тому складно прогнозувати не тільки те, коли закінчиться війна, але і те, скільки людей виявлять бажання повертатись в найближчі після деокупації роки, адже примусового повернення бути не може. Тому на державному рівні варто запускати ті процеси, які в першу чергу залежать виключно від держави.

 

Читайте також: Ціна обміну

 

Місцеві вибори вперше пройдуть за участю ВПО. Як на ваш погляд це вплине на вибір, чи немає ризиків фальсифікації у населених пунктах, максимально наближених до лінії фронту?

 

- Тут слід розуміти, що місцеві вибори, які нас очікують, будуть цікавими для всіх громадян у всіх точках нашої держави та на закордонних виборчих дільницях. Причина цьому — новий виборчий кодекс. Можемо сказати одразу, що в частині голосування переселенців та інших категорій населення, мобільних всередині держави, вони також зможуть голосувати там, де “реально платять податки”. Було враховано максимальну кількість запобіжників: зокрема, можливість змінити виборчу адресу можна лише у міжвиборчий період або не пізніше ніж на п’ятий день з дня початку виборчого процесу. Також відзначу, що наразі ЦВК формується підзаконна нормативна база, тому закликаємо уважно стежити за змінами. Якщо ж говорити, про формування вибору, то не думаю, що тут можна говорити про якісь нові тенденції, однак переконливо закликаємо переселенців оцінювати кандидатів комплексно, а не виключно їхні кроки щодо переселенців у період виборчих перегонів.

 

---------------------------------

Марія Красненко народилась у Києві у 1993 році, має вищу юридичну освіту. Експертка з питань внутрішнього переміщення та наслідків збройного конфлікту, наразі співпрацює з Громадським холдингом “Група впливу”, у попередні роки — координатор з юридичних питань ГО “Донбас SOS”


 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.