Суспільство

  ▪   Володимир Заблоцький

Автоматизація за наказом

Фото: Станіслав Козлюк
Чи готова Україна модернізувати систему управління в армії
Матеріал друкованого видання
№ 1 (633)
від 10 січня

Автоматизація у військовій справі від самого початку мала на меті полегшити завдання бійця на полі бою й здобути переваги над противником, значно збільшивши можливості зброї. Наприкінці XIX століття одним із вирішальних показників була вага залпу за хвилину, годину тощо. Поява кулеметів як першого виду автоматичної зброї одразу ж докорінно змінила тактику бою. А масове їх використання визначальним чином вплинуло на перебіг Першої світової війни, швидко перетворивши її з маневреної на окопну з нескінченними спробами обох сторін наступати й величезними жертвами. Під час Другої світової окрім кулеметів у військах широко застосовувалися вже й пістолети-кулемети (автомати) та автоматичні гармати. Останні виявилися ефективними як на суші й морі, так і в повітрі. Отже, автоматизація стрільби мала свої наслідки: війська дістали змогу виконувати ті самі завдання меншими силами.


Це лише найвідоміші приклади автоматизації процесів у війську, що, так би мовити, лежать на поверхні. Поряд із летальною зброєю активно вводилися також засоби автоматизації в різних сферах військової справи, над чим активно працювали в США, Німеччині, Великій Британії, Італії, Франції, Японії тощо. Існує багато прикладів того, як військові намагалися автоматизувати й деякі інші процеси, пов’язані з розвитком військової техніки як такої, і навіть управління окремими системами.


Однак забезпечення військ найкращими системами озброєння та військової техніки ще не є гарантією перемоги в бою. За масштабами використання деяких видів озброєнь ми поступаємося тій самій Росії у десятки й сотні разів, але навіть за умови рівних бойових потенціалів перемогу здобуде сторона, краще обізнана з поточною обстановкою. Отже, логічним виходом є протиставлення грубій силі супротивника асиметричної відповіді, складовими якої є на порядок глибша автоматизація та миттєве реагування у військах.

 

Читайте також: Дозвіл на довгі гроші

 

Особливої ваги це набирає для видів військ, що мають технічно складні озброєння та військову техніку (ОВТ), передусім високоавтоматизовану зброю (ЗРК, літаки, танки, кораблі тощо).
За визначенням військової науки, системи автоматизації у військовій сфері дають змогу підтримувати процес управління різними видами озброєнь та військової техніки; систему розвідки поля бою різних рівнів та аналіз отриманих даних; процес підтримки управління, зокрема на різних рівнях військової структури; оцінку обстановки з відображенням на електронних мапах (з елементами планування бойових дій); планування, прогнозування та ухвалення рішень; ідентифікацію та оцінку цілей і об’єктів; прогноз розвитку конфлікту або інших завдань, що стоять перед військом; моделювання дій; бойову підготовку військ; експлуатацію ОВТ.


Ефективна автоматизація процесів управління поряд зі зменшенням часу дає змогу досягти суттєвої економії сил і засобів для вирішення бойових завдань. Своєю чергою, цьому сприятимуть мережецентричність сучасного поля бою й здатність швидко та ефективно аналізувати й обробляти значні обсяги інформації, що циркулює в системах АСУ (Автоматизована система управління).

За умови планомірного фінансування протягом двох-трьох років можна забезпечити комплексами «Ореанда» всі пункти управління Повітряних сил ЗСУ. Реальні можливості виробництва оцінюють у 15 комплексів на рік, тоді як на сьогодні випускається лише 1-2 комплекси


Головним практичним результатом роботи АСУ у військах стала цифрова мапа, через яку командування та виконавці отримують точну й наочну інформацію щодо тактичної обстановки в заданому районі. Відповідно в офіцерів зникає необхідність вручну обробляти дані розвідки, що надходять безперервно й потребують для інтерпретації багато сил і часу, а також постійно вимальовувати паперові мапи з відображенням обстановки і сил сторін.

 

Світові тренди


Над створенням автоматизованих систем управління військами активно працювали за часів холодної війни як у США, так і в колишньому СРСР. Зокрема, відомо про створення в останні роки існування Радянського Союзу АСУ тактичного рівня (полк-дивізія) «Маневр». Своєю чергою, у Сполучених Штатах у 1990-х роках вперше створили комп’ютеризовану версію АСУ «Бойові системи майбутнього» (FCS — Future Combat Systems). Проте через складність на озброєння її не взяли. Під час бойових дій в Іраку американці використовували менш складні АСУ, зокрема «Спільну бойову командну платформу» (Joint Battle Command Platform), орієнтовану більше на управління бронетехнікою та артилерією. Сьогодні Пентагон активно працює на випередження, створюючи чергові, ефективніші версії АСУ.


Також відомо про успішні розробки та впровадження військових АСУ в Росії. Передусім ідеться про АСУ «Акация-М» (мала бути поставлена на озброєння до кінця 2019 року), а також ЄСУ (єдину систему управління) «Созвездие-М2» (управління тактичною ланкою) та ЄСУ «Андромеда-Д» (оперативно-тактична ланка). Передбачається, що всі вони працюватимуть в онлайн-режимі для максимального зменшення часу обміну інформацією між центром управління та іншими ланками мережі (підрозділи, засоби розвідки, спостереження тощо). Початок оснащення ЗС РФ новими АСУ заплановано на 2025 рік. За деякими даними, програмно-апаратний комплекс здатний буде працювати у випадку кібератак і навіть радіації. При цьому система має пришвидшити процес збирання й аналізу інформації в польових умовах.

 

Українські розробки


Оскільки ЗСУ станом на 2014 рік мали застарілу базу створення АСУ, що особливо гостро відчули під час боїв на Донбасі, оновлення системи управління та контролю (С2 за специфікацією НАТО) стало одним із пріоритетів. Тим більше на тлі активного впровадження агресором АСУ у власних збройних силах. У 2018-му Генеральний штаб повідомляв про використання в тестовому режимі окремих інформаційних систем різного рівня, як-от «Дельта», «Кропива», «Віраж-планшет», «ГІС Арта», зокрема в зоні ООС.

 

Читайте також: Нова техніка для ЗСУ: висока готовність


І Державна програма розвитку ЗС України, і відповідна галузева програма передбачають створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил (ЄАСУ ЗСУ). Понад те, відповідно до поточного Стратегічного оборонного бюлетеня стратегічною метою є створення ефективної системи управління C4ISR (управління та контроль на базі зв’язку як сервісу та комп’ютерної обробки даних, а саме поточної інформації, даних спостереження та розвідки), а також єдиної інформаційної системи управління оборонними ресурсами.


Загальна концепція ЄАСУ ЗСУ є, за звичкою наших військових, повністю засекреченим документом. Очевидці кажуть тільки, що це рафіновано-науковий кондуїт, що має понад 700 сторінок, і такий обсяг, за влучним висловом Черчилля, «надійно захищає його від ризику бути прочитаним». У трохи скептичному ставленні військових практиків відображається відома вада нашої військової науки — відірваність від практики, що саме й підтвердилося масовим використанням у війську з 2014 року цілої низки волонтерських розробок. І це не дивно: волонтери виявилися готовими запропонувати для фронту вельми часткові, але робочі рішення, тоді як «правильні» автоматизовані системи перебували в стані макетів, одиночних зразків чи й просто чекали на фінансування розробки, якого не було роками.

 

Рівень бригада-батальйон. Командно-штабна машина, оснащена АСУ «Дзвін» та інформаційною системою Hermes 


Коли у відроджуваній армії почали нарешті наводити лад і через неймовірну навалу паперової документації поточна діяльність підрозділів стала просто зупинятися, вище військове керівництво усвідомило необхідність автоматизації процесів в оборонній сфері. У 2018-му й 2019-му фінансування було відносно стабільним (хоча й не цілком належним), і результати не забарилися. Із близько двох десятків дослідно-конструкторських розробок, які разом повинні утворювати ЄАСУ ЗСУ, п’ять сьогодні вже взято на озброєння, ще дві, причому базові, перебувають на етапі фінального тестування та інтенсивної макетної розробки.


21–22 листопада 2019 року Генеральний штаб ЗСУ спільно з компаніями-розробниками вперше оприлюднив результати робіт зі створення та взяття на озброєння ЗСУ базових автоматизованих систем управління. Зокрема, йшлося про АСУ стратегічного керівництва та оперативного управління («Дзвін»), АС тактичної ланки сухопутних військ («Простір»), АСУ управління авіацією та ППО («Ореанда»).

 

Військові АСУ


Проект «Дзвін» як системоутворюючий має охоплювати в межах єдиної мережі інформаційні джерела і від військових, і від цивільних структур, що стоять на захисті національної безпеки. Наявні мережі надалі нарощуватимуться, залучатимуться АСУ інших родів військ для оперативного реагування на загрози, що виникають.


Система дає змогу в напівавтоматичному та автоматичному режимі створювати документи бойового управління, підтримувати картографічну інформацію, отримувати дані про сили сторін, оцінювати оптимальність застосування сил і засобів за різними сценаріями тощо. Розробка АСУ «Дзвін» перебуває в завершальній фазі, вже виготовлено робочі стаціонарна та мобільна версії для різних ланок системи управління. Автоматизація допоможе значно зменшити час на ухвалення рішень та реагування, а також оптимізувати чисельність особового складу. За оцінкою заступника начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-лейтенанта Родіона Тимошенка, для повної автоматизації управління ЗСУ з урахуванням переходу на цифрові технології та засоби зв’язку за належного фінансування достатньо три-чотири роки.


Створення ЄАСУ, за словами начальника управління розвитку автоматизації Генштабу ЗСУ полковника Віктора Артиховича, по суті, є проектом цифрової армії в межах популярної концепції «цифрової держави». Тож першим кроком до якісного перетворення збройних сил на цифрову армію цілком може бути широке впровадження проекту «Дзвін».

 

Читайте також: Нові ролі оборонки


«Простір» — автоматизована система управління діями механізованих/танкових підрозділів. Включає засоби автоматичного й напівавтоматичного управління вогнем, сенсорами та засобами розвідки на базі надійно захищених, низькошвидкісних і стійких для перешкод засобів та алгоритмів зв’язку. У межах цієї системи створюється також цілком сучасний концепт «солдата майбутнього» з індивідуальним комплектом оснащення бійця. До його складу входитимуть два-три компактні мобільні засоби захищеного зв’язку (зокрема, комплект оригінальної широкосмугової системи зв’язку українського виробництва), тактичний планшет і все необхідне для інтеграції бійця до сучасної тактичної системи. Наявні широкі можливості обміну даними з командиром стосовно обстановки й отримання відповідних наказів.

 

На індивідуальному рівні. Оснащення кожного окремого бійця — це також елемент модернізації та ефективного управління 


«Ореанда ПС» — автоматизована система бойового управління силами й засобами авіації та ППО. Є основним джерелом даних ЄАСУ щодо повітряної обстановки. Відповідними комплексами мають оснащуватися пункти управління повітряних сил від тактичного до стратегічного рівня. «Ореанда ПС» уже взята на озброєння ЗСУ й поставлена на бойове чергування, зокрема в зоні проведення ООС. Наразі йдеться про систему, оптимізовану для автоматизованого вконання завдань ППО, що дає змогу використовувати новітні цифрові технології в побудові комплексів і застосовувати їх на практиці разом із наявними зразками техніки. За оцінками експертів, «Ореанда-ПС» є конкурентною нарівні з найкращими світовими аналогами.


Усі три вітчизняні проекти АСУ — «Дзвін-АС», «Ореанда ПС» і «Простір» — цілком відповідають вимогам, стандартам і принципам системи C4ISR країн-членів НАТО.

 

Перспективи впровадження


За умови планомірного фінансування протягом двох-трьох років можна забезпечити комплексами «Ореанда» всі пункти управління Повітряних сил ЗСУ. А поряд із відновленням великої кількості ЗРК автоматизація управління допоможе в рази збільшити можливості ППО. Зокрема, зменшити час реагування на загрози до кількох секунд, підвищити стійкість системи до дії РЕБ і прихованість дії під час стрільби (пуску ракет) по цілях. Реальні можливості виробництва оцінюють у 15 комплексів на рік, тоді як на сьогодні випускається лише один-два комплекси.


Над створенням стратегічно важливих систем управління працюють вітчизняні приватні компанії, які пройшли суворий конкурсний відбір. За оцінкою Генерального штабу, вони демонструють світовий рівень якості розробок, а також ініціативу й наполегливість у досягненні поставленої мети. Яскравим прикладом може бути розробка компаніями «Еверест» і «Практика» на базі БТР-60 нової командно-штабної машини (КШМ) для рівня бригада-батальйон. КШМ оснащена АСУ «Дзвін» і бортовою інформаційною системою Hermes. І якщо «Дзвін» створюється й фінансується в межах ДОЗ, то Hermes є цілком ініціативною розробкою компанії «Еверест» для тактичного рівня.


На жаль, глобальні перспективи всіх цих блискучих і сучасних розробок досі непевні. Почнімо з того, що з приходом нового керівництва Міністерства оборони України всі виплати за напрямом автоматизації було заморожено більш ніж на чотири місяці й розблоковано лише в грудні, що не могло не вплинути на хід виконання чітко розпланованих дослідно-конструкторських робіт. 

 

Читайте також: Манівці й маневри оборонки


Отже, надія на вчасну постановку на озброєння повного комплексу автоматизованих систем для армії зусиллями військових фахівців та виконавців військових замовлень зберігається, проте лишається під питанням широке тиражування технічних і технологічних рішень. Адже витрати на Research&Development займають у цій галузі, за твердженням фахівців, не більш як 20–25% видатків.

 

Космічна розвідка


Одним із ключових джерел розвідувальної інформації для сучасних військ є космічна розвідка. Завдяки її можливостям силові відомства отримують оперативні дані, необхідні для врахування в поточних планах.


Україна не має власного низькоорбітального супутникового угруповання, проте входить до числа країн, які мають повну інфраструктуру для управління стільниками та обробки супутникових даних. Інформацію, отриману з орендованих космічних апаратів (КА) інших країн (наприклад, партнерів за програмами НАТО), обробляє Національний центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ), що входить до складу Державного космічного агентства України (ДКАУ). Автоматизація аналізу отриманої супутникової інформації дає змогу оперативно відстежувати поточні зміни наземних об’єктів і в онлайн-режимі інформувати командування. Це допомагає оперативно ухвалювати управлінські рішення й значно зменшує час реагування на зміну обстановки. Наразі НЦУВКЗ орендує комерційні супутники дистанційного зондування Землі (оптико-електронної розвідки), що мають певні обмеження за погодними умовами в атмосфері Землі. Але вже проста зміна умов угоди дає змогу орендувати також КА радіолокаційної розвідки, що здатні бачити цілі цілодобово, хоча й із дещо гіршою якістю через меншу роздільну здатність.


Поряд із прийомом та обробкою космічної інформації НЦУВКЗ також готує в перспективі виведення на навколоземну орбіту вітчизняних супутників ДЗЗ із високою роздільною здатністю (7,8 м і 2,5 м). Разом зі створенням ЄАСУ та взяттям на озброєння нових систем реактивного й ракетного озброєння розширення можливостей космічної розвідки допоможе якісно посилити безпекову систему України.

 

Читайте також: Танки в сучасній війні


Парадокс, однак, полягає в тому, що на відміну від майже всіх країн НАТО Державне космічне агентство України та його основний оператор НЦУВКЗ, що навіть обслуговується військовими, досі не включені до числа структур, що стоять на захисті національної безпеки та оборони. Відсутність цього суто формального рішення обмежує згадані вище структури в забезпеченні потреб ЗСУ, що, зокрема, суттєво позначається на часі отримання та обробки супутникових даних. Формальне питання, яке не коштуватиме бюджету жодної копійки, не вирішується роками. Але ж, зрештою, то не просто формальність. Швидкість та обсяг надання космічної інформації для ЗСУ — це не що інше, як успіх воєнних операцій у гібридній війні та життя українських солдатів.


Цікаво, що в межах схваленої урядом 5 вересня 2018-го Космічної програми на 2018–2022 роки передбачені створення та експлуатація КА для отримання на систематичній основі даних від космічної системи моніторингу, створення національної системи геоінформаційного забезпечення як складової частини європейської програми Copernicus і міжнародної системи GEOS, створення КА й експлуатація цифрової супутникової телекомунікаційної системи тощо. Така амбітна програма обійдеться в 25 млрд грн, що для України є величезною сумою. На відміну від інших країн, де вже існує сучасна інфраструктура забезпечення космічної галузі, питання посилення спроможностей у космосі, який НАТО вже визнає театром воєнних дій, поки що катастрофічно залишається поза увагою уряду, у результаті він не може ухвалити звичайне організаційне рішення.


Для кардинального переозброєння та змін у ЗСУ бракує передусім політичної волі. Чи з’явиться вона (природним чином або під тиском невблаганних обставин), покаже вже найближчий час. Адже саме в 2020-му ЗСУ мають звітувати про готовність інтеграції з НАТО. А для цього насамперед треба забезпечити сумісність із країнами-партнерами на рівні організації, методів управління, даних. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.