Суспільство

  ▪   Ганна Чабарай

Спростити, а не ускладнювати: уряд і мешканці окупованих територій

У квітні міністр соціальної політики Андрій Рева втрапив у черговий скандал, коментуючи обов’язок держави турбуватися про мешканців окупованих територій.

«Усі, хто був проукраїнським, виїхали. А ті, хто хоче отримувати дві пенсії, там і тут, нехай потерплять. Мені їх не шкода абсолютно. Мені шкода тих солдатів та офіцерів і їхні родини, які вбиті там за цих мразів», — сказав міністр в інтерв’ю британському каналу BBC. Щоправда, пізніше намагався виправдатися, розповівши, що мав на увазі неприпустимість виплат громадянам, які виступають проти власної країни зі зброєю в руках. Проте на Реву все ж таки подали до суду за дискримінацію та приниження мешканців окупованих територій Донбасу за територіальною ознакою.

 

16 січня на контрольно-пропускному пункті з боку «ДНР» померла матір художниці Алевтини Кахідзе. Вона була пенсіонеркою і їхала на підконтрольну територію, щоб «відмітитися», адже єдиний спосіб отримувати пенсію — зареєструватися як внутрішньо переміщена особа (ВПО) і перебувати на окупованій території не більше ніж 60 днів поспіль.

 

Читайте також: Американська мрія для України

 

Пані Алевтина намалювала малюнок із Ревою, його фразою про «нехай потерплять» і своєю мамою, яка померла. 19 червня правозахисники принесли його до Кабміну разом із вимогою спростити життя мешканцям окупованих територій. «Коли моя мама була жива, всі мене питали, чому я її не забираю. Але ж вона не меблі, я не можу перевезти її, як стілець, тому що поважаю її вибір. Це означає, що я маю забрати маму, влаштувати її життя на підконтрольній території, щоб держава про неї не турбувалася. Таким чином відповідальність перекладається на окрему людину, на родичів. Ми не хочемо покращити життя людей, які лишилися вдома і мають на це право. Якщо ми не зрозуміємо, що сталося з пенсіонерами там, через 20–30 років це може статися з нами», — сказала Кахідзе під час акції.

 

Механізм виплати пенсій мешканцям окупованих територій як переселенцям діє з 2014 року. Правозахисники вважають його дискримінаційним і пропонують альтернативи, проте поки що безрезультатно. «Люди мають постійно перетинати лінію розмежування. Це створює величезні черги на КПВВ, люди постійно наражаються на небезпеку, вимушені терпіти жахливі умови, особливо в холод чи спеку. Через це ми доволі часто чуємо про смерті, зазвичай людей похилого віку, які їздять по свої пенсії. Тому одна з наших головних вимог — розробити недискримінаційний дієвий механізм отримання пенсій для мешканців окупованих територій, який не буде пов’язаний із довідкою ВПО. Такий механізм ми розробляли, передавали наше бачення у Кабмін, Пенсійний фонд, Міністерство соцполітики, проте наразі конструктивного обговорення немає», — зазначила юристка благодійного фонду «Восток SOS» Ольга Аношкіна.

 

Позбавити цих виплат українців із окупованих територій неможливо, адже право на пенсію гарантується ст. 46 Конституції України. До того ж відповідно до міжнародного права пенсія є приватною власністю. Люди, яких її позбавили, можуть поскаржитися до Європейського суду з прав людини, виграти справи, і тоді Україна буде змушена виплатити велику моральну й матеріальну компенсацію.

 

Читайте також: Видатки різноманіття

 

Крім того, є проблеми з припиненням пенсійних виплат переселенцям. «Виплати припиняються не на основі Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а на основі даних про перетин лінії розмежування. Спочатку це були списки Служби безпеки, потім відомості з бази «Аркан» (містить інформацію про перетин кордону. — Ред.). Ми вимагаємо припинити надсилати запити в Державну прикордонну службу, щоб отримувати персональні дані людей із бази «Аркан», — каже правозахисниця. Переселенці пробують поновити свої виплати через суди і виграють справи. Проте, за інформацією благодійного фонду «Право на захист», 98% судових рішень про поновлення пенсій не виконуються.

 

Проблеми переселенцям створює й постанова Кабміну № 365, якою запроваджено перевірки місця проживання як умову отримання соціальних виплат. Постанову оскаржили, і Верховний Суд підтвердив, що результати таких перевірок не можуть бути підставою для припинення виплат. Проте зміни в документ так і не внесли. Тому правозахисники вимагають виконати рішення суду й спростити порядок соціальних виплат переселенцям.

 

Аналогічно за п’ять років не з’явився механізм компенсації людям, чиє майно було пошкоджене або знищене внаслідок бойових дій. У перші роки війна називалася антитерористичною операцією, а згідно із законом про боротьбу з тероризмом держава зобов’язана компенсувати людям шкоду за знищене майно. У 2018 році з’явився так званий закон про деокупацію, який говорить, що за всі руйнування відповідальна Росія (див. Тиждень, № 25/2018). Закони суперечать один одному, проте, як пояснила аналітик фонду «Право на захист» Еліна Шишкіна, зобов’язання компенсувати шкоду лежить на державі, а вже потім вона може вимагати відшкодування в осіб, винних у руйнуваннях.

 

«За чотири роки АТО, з 2014-го по 2018-й, ніякого механізму чи адміністративної процедури розроблено не було. На місцевому рівні в Донецькій та Луганській областях діяли певні програми, які передбачають мінімальну матеріальну допомогу, але для будинків, які зазнали незначних ушкоджень (наприклад, вибило шибки або пошкоджено дах). На сьогодні існують лише загальні правила: є завдана шкода — йдіть до суду. Зараз у судах лежить близько 150 таких справ. У багатьох випадках були ухвалені позитивні для позивачів рішення: держава в особі Кабміну була зобов’язана компенсувати шкоду. Проте часто ці рішення спрямовувалися на новий розгляд після того, як пройшли всі інстанції», — каже Шишкіна.

 

За словами правозахисниці, уряд має передбачити в державному бюджеті кошти на виконання рішень про компенсацію, які вже почали діяти. Також треба створити єдиний реєстр пошкодженого та зруйнованого майна з адресами, датами руйнувань та іменами власників і розробити методологію фіксації пошкоджень. «Це все не забороняє Україні потім у міжнародних судових інстанціях вимагати компенсацій від РФ як держави-агресора. Але про своїх громадян, які постраждали від війни та яких держава свого часу була не в змозі захистити, варто подумати вже зараз. Поки цей Кабмін піде, він міг би зробити хоч якісь кроки», — зазначила вона.

 

Читайте також: Естетичне переселення

 

Досі є й перелік речей, дозволених для переміщення через лінію розмежування на Донбасі. Він встановлений наказом № 39 Міністерства з питань тимчасово окупованих територій на виконання урядової постанови № 99 і діє з березня 2017 року. Все, що не потрапило до списку, перевозити заборонено. У лютому Окружний адміністративний суд Києва скасував цей перелік як дискримінаційний і такий, що порушує свободу пересування. Правозахисники погоджуються, що не може бути безконтрольного перевезення речей через лінію розмежування, проте перелік має складатися із заборонених предметів, а не дозволених. «Попри судові справи, все одно існує заборона на перевезення. Зокрема, можна перевезти бінокль чи музичний інструмент, але не індивідуальні медичні засоби, наприклад ліжко для лежачих хворих», — розповіла юристка громадської організації «Крим SOS» Ольга Куришко.

 

Із поїздками в Крим ситуація теж неоднозначна. «До Криму люди перевозять речі, визначені ст. 370 Митного кодексу, тобто йдеться про перелік речей, які можна перевозити через державний кордон. Це доволі нелогічно, коли перелік однаковий для державного кордону й адміністративної межі та лінії зіткнення», — каже вона.

 

Зазначимо, що з березня електронні перепустки через лінію розмежування стали безстроковими. Правозахисники вимагали такого спрощення вже давно, оскільки через помилки в базі даних люди іноді не могли пройти через КПВВ, навіть маючи дозвіл. Хоча вони наполягають, що процедуру отримання спецдозволів треба замінити на повідомчу систему. Зокрема, спростити роботу журналістам і документалістам, які висвітлюють події в Криму.

 

Читайте також: Із роботою, але без житла. Проблеми та потреби переселенців

 

Крім того, за словами Куришко, мешканці окупованих територій мають проблеми з отриманням українських паспортів. «Умови паспортизації для всіх громадян однакові, але жителі окупованих територій іноді не можуть отримати паспорт, оскільки всі архіви залишилися там і особа повинна доводити, що вона — це вона: викликати свідків, давати пояснення, чекати два місяці. Ми не раз говорили, що процедура має бути спрощена. Людина, яка виїздить із Криму, не мусить місяцями сидіти на підконтрольній частині й чекати на паспорт», — каже вона.

 

Переселенці, як і раніше, позбавлені права брати участь у місцевих виборах та голосувати за депутатів у мажоритарних округах, навіть якщо живуть у нових громадах від початку окупації. «Кабмін міг би вирішити питання включення ВПО, які вже п’ять років живуть у нових громадах, до реєстрів територіальних громад, щоб вони були повноправними мешканцями, могли обирати місцеву владу», — каже виконавчий директор Громадського холдингу «Група впливу» Тетяна Дурнєва.

 

Щоб узяти участь у парламентських виборах 21 липня і переселенцям, й іншим громадянам, які живуть не там, де зареєстровані, треба змінити місце голосування. Центральна виборча комісія спростила цей процес, скасувавши необхідність надавати будь-які довідки: треба прийти з паспортом у відділ ведення Державного реєстру виборців до 15 липня. Усі, хто голосуватиме за межами свого виборчого округу, отримають лише один бюлетень.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.