Суспільство

  ▪   Іван Вербицький

Спортивний огляд: зникнення Павелка і боксерський скандал

Фото: ФК Шахтар
Над Україною повіяв вітер змін. Не факт, що свіжий, але хтось про всяк випадок вже змінив на льоту взуття, дехто зняв маску, за якою приховував своє справжнє обличчя. А комусь не допоможе навіть вміння перевтілюватися. Український спорт теж звикає до нових реалій.

Помпезне святкування

 

Вперше за останніх п’ять років чергове, уже 12-те за ліком чемпіонство відсвяткував футбольний клуб “Шахтар”. Не завадила ні розлука з “Донбас-Ареною”, ні подальша таємнича відсутність власника, Ріната Ахметова, який з часів окупації Донбасу з’являється в публічному просторі лише з екранів своїх телеканалів. Підстава святкувати начебто й була, адже “гірники” здобули 34-й за часів незалежності титул (12 чемпіонств, 13 перемог у Кубку, 9 суперкубків) і обійшли нарешті своїх найзатятіших суперників — київське “Динамо”. Втім,  чи час і місце для танців у Харкові, місті, де перебуваєш тимчасово?

 

Саме святкування було класикою совкового несмаку. Повністю російською мовою і з російськомовними виконавцями, звісно ж. До повної ідилії бракувало, як тоді, у 2014-му, запрошення московської “звізди” на кшталт Ваєнґи чи Тіматі. Ну, й ще щоб Ігор Крутой дав на роялі візуальний супровід клубному гімнові свого авторства - “Слався, родной “Шахтьор”.  Тоді була б ідилія. Бо всі ці гайтани, олі полякові, маруви хоча й співають російською, але все ж не дотягують до істинно кремлівської величі. Тим паче, що кляті квоти змусили ту ж Гайтану ввести у свій репертуар кілька українських пісень, які раніше для свят такого розмаху виглядали б нечуваним нахабством. Зрештою, не все відразу. Зараз — традиції святкувань, а в наступні роки — інші забуті красоти.

 

Читайте також: Спортивний огляд: людяність, провінційні амбіції та наш чемпіон в Англії

 

Зникнення Павелка

 

Дивно, але під час нагородження не було президента Федерації футболу України Андрія Павелка. Точніше, на недавньому конгресі в Запоріжжі організацію навіщось було переіменовано в Українську асоціацію футболу. Пан Павелко каже, що то для ліпшого просування нашого футболу в світі. Біда тільки в тому, що цю революційну зміну знаний реформатор Павелко, не виключено, провів для когось зі своїх наступників. “Нє для мєня прідьот весна, нє для мєня Дон разольйотся” - співається в пісні того народу, мовою якого вперто спілкується футбольний очільник, котрий окрім усього іншого обіймає посаду глави бюджетного комітету Верховної ради.

 

Свіжі новини дають зрозуміти, що відсутність Павелка у Запоріжжі не така вже й випадкова. Виявляється, ще 16 травня, тобто, за день до того, як ФФУ перетворилося в УАФ, слідча суддя Солом'янського районного суду міста Києва Галина Козленко ухвалила за результатами розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро рішення накласти арешт на вилучене майно у кримінальному провадженні про зловживання службовим становищем службових осіб законодавчої та виконавчої гілок влади. Мова йде про справу щодо виділення коштів та закупівлі коштом державного бюджету робіт та послуг із будівництва футбольних полів зі штучним покриттям.

 

За версією слідства, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства прописало у вимоги для закупівлі штучної трави норми, під які в Україні підходить лише ТОВ “ФФУ Продакшн”, створене на той час Федерацією футболу України, президентом якої був пан Павелко. Вказаний завод із виготовлення штучних полів був побудований за 8 мільйонів євро від УЄФА ФФУ. Детективи провели обшуки у цій справі, вилучивши низку майна. Зокрема, НАБУ просило суд накласти арешт на дещо вилученого: договори; лист на адресу директора ПрАТ “Прикарпатська інвестиційна компанія “Прінком”; акти приймання-здачі наданих послуг; експертний звіт щодо виявлення помилок і недотримання нормативних вимог у проектній документації за робочим проектом “Спортивний майданчик для міні-футболу розміром 42х22”; копія рахунку-фактури; роздруківка рахунку на оплату; роздруківка щодо контрагентів ТОВ “ФФУ Продакшн”; платіжні доручення; акт виконаних робіт та купу інших документів.

 

Читайте також: Спортивний огляд: Діамантова Ярослава, хокейний примітив і прощання з легендарним Квашею

 

Суд клопотання задовольнив. Раніше журналісти програми “Схеми” встановили, що ФФУ вивела через офшор в ОАЕ 1 мільйон доларів. Здається, на пана Павелка очікує цікавий період.

 

Боксерська вірність

 

А ось хто залишається відданим ідеалам до кінця, так то українська боксерська спільнота. Доки цивілізований світ на повному серйозні обговорював можливість виключення боксу з олімпійської програми, очільники цього виду спорту в нашій державі демонстрували вірність  «євразійським» ідеалам.

 

Під загрозою олімпійського краху бокс опинився через тотальну корупцію в своїх лавах, порушення елементарних норм управління, етики та нечесне суддівство. Точніше, мова навіть не про недоліки, а про категоричне небажання її усувати. Прибравши під шаленим тиском різних інстанцій у листопаді 2017-го з посади президента Міжнародної асоціації аматорського боксу (АІВА) корейця Чін-Куо Ву, боксерська спільнота пішла ще далі і призначила на конгресі (звісно ж, у Москві) нового, ще одіознішого очільника — узбецького “бізнесмена” Ґафура Рахімова.

 

Рахімов є фігурою одіозною, близькою до криміналітету. Його пов’язують з крупним наркотрафіком. У 2012 році ФБР оголосило Рахімова “одним з керівників транснаціональної злочинної групи Братський круг”, куди входять злочинці з країн колишньої СССР. Мінфін США з 2013 року вважає, що він пов'язаний з наркоторгівлею. А у 2000-му році Рахімову було відмовлено у видачі австралійської візи і, як наслідок, він не потрапив на Олімпіаду в Сіднеї. Австралійський уряд на запит Міжнародного олімпійського комітету відповів, що перебування злочинців у їхній країні є неприпустимим.

 

Читайте також: Спортивний огляд: надія на Євро-2020, натуралізація Мораєша і завершення сезону біатлону

 

Міжнародна спільнота обурилася боксерським нахабством, проте члени АІВА відстоювали свого керівника до останнього й відступили лише наприкінці березня цього року, коли загроза втрати боксом олімпійського статусу стала не погрозою, а реальністю. Українська Федерація аматорського боксу на чолі з екс-регіоналом Володимиром Продивусом рухалася “в ногу з часом”. Щоб зрозуміти, яким саме — наведемо один приклад. Торік у січні в матеріалі в одному із українських ЗМІ я використав у контексті Рахімова словосполучення “узбецький кримінальник”. У підсумку в редакцію зателефонував представник української Федерації і вимагав ці слова прибрати. Його, мовляв, турбує репутація виду спорту.

 

Врешті, АІВА догралася до того, що Міжнародний олімпійський комітет рекомендував усім спортивним інстанціям припинити з нею стосунки і позбавити її офіційного статусу. При цьому виконком МОК рекомендував залишити бокс в програмі змагань Олімпійських ігор 2020 року в Токіо. В інтересах спортсменів. При цьому усі олімпійські боксерські змагання включно з відбірними відбуватимуться без АІВА. Відповідно перестає бути ліцензійним на Ігри й чемпіонат світу-2019 у Росії. Керувати підготовкою олімпійського боксерського турніру буде спеціальна комісія на чолі з головою Міжнародної федерації гімнастики Моринарі Ватанабе.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.