Суспільство

  ▪   Іван Вербицький

Спортивний огляд: характер легенд, динамівська катастрофа і фарс від Ахметова

Фото: qtelegram.com
Спортивна Україна підвела оптимістичну риску під зимовим сезоном-2018/2019 і з головою занурилася в не дуже приємні реалії українського футболу.

Звісно, був на минулому тижні ще й вольовий півфінал турніру в американському Індіан-Веллсі у виконанні провідної вітчизняної тенісистки Еліни Світоліної, однак її успіхи й невдача у півфінальному матчі з 18-річною канадійкою Б’янкою Андреєску якось загубилися на тлі жвавих емоцій навколо біатлонного чемпіонату світу і дзвінкого вильоту київського “Динамо” з Ліги Європи.

 

Характер легенд

 

З 53-го чемпіонату світу з біатлону, який завершився минулої неділі в шведському Естерсунді, українська збірна повертається з двома медалями — першим в історії чоловічим золотом авторства Дмитра Підручного, який виграв гонку переслідування і бронзою жіночої естафетної команди, яка для багатьох здалася доволі несподіваною.

 

Читайте також: Спортивний огляд: олімпійські надії, успіхи Зінченка в МанСіті і нецензурне дербі у Львові

 

З одного боку, коли в твоєму складі є три олімпійських чемпіонки і срібна призерка попереднього світового чемпіонату. На нагороду треба розраховувати за визначенням. З іншого — поточний сезон був для жіночої біатлонної збірної України найпровальнішим за останніх десять років. Якщо не брати до уваги першого кубкового етапу в словенській Поклюці, коли індивідуальну гонку виграла Юлія Джима, більше українкам, окрім лічених потраплянь до десяток найсильніших, згадувати нічого. Через те напередодні естафетної гонки чемпіонату світу наша команда до когорти фаворитів не входила.

 

Проте завершилися командні перегони бронзовою медаллю. І що показово, стабільно високий рівень показали всі чотири українських учасниці — Анастасія Меркушина, Віта Семеренко, Юлія Джима і Валентина Семеренко. Якщо для Меркушиної, котра рівно провела весь чемпіонат, такий виступ не був дивиною, то решта українок вперше за тривалий час приємно здивували. Особливо Джима, котра напередодні гонки мала проблеми зі спиною настільки серйозні, що не могла зігнутися. Без зривів у найвідповідальніший момент обійшлися й сестри Семеренко, тим самим продемонструвавши, що з їх величезним досвідом ці спортсменки у найвідповідальніший момент здатні збиратися і демонструвати свій максимум.

 

Динамівська катастрофа

 

Останній український представник вибув з єврокубків. Команда київського “Динамо” на стадії” 1/8 фіналу дзвінко, з загальним рахунком 0:8 поступилася лондонському “Челсі”. Причому поступившись вдома 0:5, кияни зазнали найбільшої домашньої поразки в своїй єврокубковій історії. Та й на виїзді у п’ять м’ячів динамівці поступалися лише двічі — португальській “Бенфіці” у 1992-му та італійському “Ювентусу” в 2002-му.

 

Читайте також: Спортивний огляд: пташенята Бринзака, наш Ґаззаєв і відродження “Динамо”

 

Перед грою білоруський тренер “Динамо” Олександр Хацкевич обіцяв, що після виїзних 0:3 команда гратиме в агресивному стилі, атакуватиме великими силами. Однак на ділі виявилося, що “Челсі” банально відібрав у суперників м’яч, а змусити суперників помилятися молода київська команда була неспроможна. Можна не сумніватися, що постав собі гравці “Челсі” за мету забити в цій зустрічі десять м’ячів, з цим завданням вони би впоралися. У якусь мить динамівці від безпомічності просто припинили опір і це безвілля пригнічувало навіть більше, ніж розгромний рахунок на табло. Потенціал начебто перспективної команди, якщо він є, поставлений під великий знак питання.

 

Боротьба, схожа на фарс

 

Між тим, на внутрішньоукраїнській футбольній арені команди елітного дивізіону завершили перший етап і тепер продовжать змагання, розділившись на дві шістки. Власне, боротьба за потрапляння до топ-шістки мала б стати родзинкою заключного туру. Тим паче, що серйозна турнірна інтрига справді існувала. На дві вакантних путівки претендували чотири колективи, проте справді заслужено вибороли це право лише представники “Львова”. Та й то зі своїми нюансами. Річ у тім, що команду тренер львів’ян Юрій Бакалов зібрав цієї зими з десятка нікому не відомих бразильських напівлюбителів. Люди, які фактично грали на пляжах Копакабани, потрапили в український чемпіонат і, вперше граючи за морозної погоди, спокійно вирішили завдання виходу команди до першої шістки. Навесні “Львів” переміг у дербі “Карпати”, зіграв внічию з ліпше вкомплектованою “Зорею” і переміг у лобному протистоянні в Чернігові “Десну”. Бразильські аматори виявилися сильнішими за українських професіоналів.

 

Натомість доля іншої путівки до першої шістки вирішилася згідно писаних у наших реаліях псевдо-правил. Здавалося б, після недільної нічиєї “Маріуполя” в зустрічі з “Карпатами” “Ворскла” свого шансу втрачати не повинна. Для потрапляння у провідну когорту полтавці мали перемагати у Києві аутсайдерів з “Арсеналу”. І перемагали. Аж поки на заключній хвилині зустрічі арбітр не призначив у ворота “Ворскли” доволі суперечливий одинадцятиметровий, реалізувавши який, екс-футболіст “Маріуполя” Сергій Вакуленко вивів  на шосте місце свою колишню команду.

 

Читайте також: Спортивний огляд: підтримка Мангера, конфуз пристосуванця і привид православного дербі

 

І важливий той успіх азовців є не стільки для них самих, скільки для основної команди Ріната Ахметова — донецького “Шахтаря”. Практика показує, що “Маріуполь”, який на 90% вкомплектований орендованими футболістами донецького клубу, в очних зустрічах смиренно здається на поталу старшим за рангом. Враховуючи, що за підсумками першого етапу “Динамо” програло “Шахтареві” сім очок, фора у два гарантовано переможних матчі для донеччан буде аж занадто переконливою.

 

Натуралізація для Ахметова

 

Апогеєм апофеозу чергового дивного тижня в українському футболі стала натуралізація 31-річного бразильського нападника “Шахтаря” Жініора Мораєша. Комедія почала розігруватися ще з суботи, коли іноземний гравець під час виконання національного гімну України вперше тримав руку на серці і щось белькотав собі під ніс, імітуючи спів. Ці кадри жодного разу не анґажовані транслятори чемпіонату вміло розтиражували. Через добу ведучий щотижневої програми “Великий футбол” на телеканалі Ахметова Олександр Денисов поділився “сенсаційними” чутками, а в понеділок чутки стали правдою: президент України підписав указ про надання громадянства Жуніору Мораєшу.

 

Читайте також: Спортивний огляд: телепортація Павелка, чудесне одужання Світоліної і диво в сноуборді

 

Натуралізація відбулася акурат під старт збірної України у відбірній кампанії до чемпіонату Європи-2020, де Мораєш може бути задіяний, починаючи з першого поєдинку проти португальців 22 березня. У цій зустрічі на поле в складі української команди може вийти відразу два етнічних бразильці. Як відомо, раніше українцем став інший футболіст “Шахтаря” Марлос. А українці справжні? Нехай зачекають. Дарма, що нападник Роман Яремчук, котрий представляє клуб “Ґент”, забив у, м’яко кажучи, не слабшому за український бельгійському чемпіонаті вже вісім м’ячів.

 

При цьому варто зауважити, що ті, хто натуралізує донецьких бразильців, керуються не стільки інтересами національної збірної України, скільки містечковими клубними амбіціями. Річ у тім, що олігарх Рінат Ахметов уже поборов постреволюційний переляк і, адаптувавши бізнес до нових умов поза межами Донецька, знову почав скуповувати в “Шахтар” сильних іноземних футболістів. Тільки в зимовому антракті таких з’явилося троє — бразильці Тете і Марком Антоніо, ізраїльтянин Манор Соломон. Їм треба ігровий час, а за існуючого в українському чемпіонаті ліміту на легіонерів місця на полі вистачатиме не всім. А отже потрібен додатковий український футболіст основної обойми. Не вирощувати ж його з молодих — ліпше переробити вже готового.