Суспільство

  ▪   Вікторія Малишева

«Це ж не розстріл»

За десять діб до Нового року до мого дому постукало лихо. Ним виявилося двоє молодих хлопців, які помахали перед моїм обличчям посвідченнями інспекторів міськгазу. Вони приїхали відрізати нам газ. Хоча давайте я розповім із самого початку.

У «республіці» все робиться підкреслено правильно. Так, як це є в чиїйсь уяві та, звичайно ж, ніколи не було за української влади. Місцевий «цимес» — критикувати ті часи: дороги, науку, армію, медичну систему та каналізації. Тому все нині виконується зразково до смішного, поки це не стосується тебе. У жовтні чергова контролерка, яка щомісяця знімає показання газового лічильника, повідомила, що в нас якісь проблеми з паперами. Які саме, вона не дуже знала, але порадила нам підійти та розібратися в міськгаз. Ви що зробите в такий ситуації? Ми не маємо боргів, останні 20 років жодна перевірка не знаходила в нас порушень, тому доволі сміливо пішли з’ясовувати, що сталося. На місці не дуже розуміли, чому ми прийшли, і більшу частину часу було витрачено на те, щоб вирішити, у якому з кабінетів нам вишукувати проблему з паперами. На це ми витратили близько трьох годин, але все звелося до того, що нас треба оштрафувати на 2 чи 3 тис. руб., бо в техпаспорті бракує позначки про газову піч. Місце там позначено, а саму піч ні. Ми витратили ще годину, щоб подати заявку на виклик майстра, який випише нам штраф, і пішли додому. Ми витратили день, щоб та снігова куля рушила з місця на нас. І самі ж її підштовхнули.

 

Читайте також: Навіщо їм це

 

Ще через місяць до нас завітав майстер. Але та клята піч його цікавила найменше, бо він виявив, що все в нашому домі влаштовано неправильно. Газові шланги не того кольору, обладнання не має поміток у планах, а самі плани не ті, десь не вистачає печаток, а головне — ми не маємо витяжних каналів до кожного газового обладнання в нашому будинку. Далі той майстер сказав, що повідомить про нас керівництву, а наші запитання, пояснення й умовляння його не цікавлять. Обладнанню в моєму домі по 20 років. Його встановлювали фахівці міськгазу офіційно, але лише тепер виявилося, що порушення наявні буквально в усьому. Я, коли описую вам цю ситуацію, уявляю якусь низеньку землянку, у якій піч встановлено біля ліжка, а зверху ще висить білизна. Як на ілюстраціях до того, що робити не можна. Але в нас більш-менш сучасний дім, у ньому щомісяця бувають контролери, які помітили розмах нашої проблеми лише під Новий рік…

 

Тож я біжу до керівника служби експлуатації газового обладнання. Інспектори дали мені кілька годин, щоб устигнути прибути до нього особисто. Навіщо? Щоб домовитися з ним? Заламую руки, прошу, умовляю: «Будь ласка, у мене дитина, їй лише п’ять». Грудень, мороз, Новий рік — очевидні речі, але вони не цікавлять нікого. Моя мати після візиту інспекторів лежить із тиском 210 на 80, але я вже мовчу про те. Охайний пан-керівник із золотою печаткою на пальці не слухає мене: «У вас термін до понеділка». Його не цікавить, що я не маю заборгованості, він не дивиться на мої папери, натомість стукає золотою печаткою по підручнику з експлуатації газового обладнання на столі й дає мені одну добу для владнання ситуації. Я дивлюся на пана Шейна повними сліз очима, а на мене дивиться Путін зі стіни за його спиною, ніби підтверджуючи: усе в цьому кабінеті виконується правильно.

 

Читайте також: Територія «чесності» 

 

Головне питання — де мені шукати тих, хто проб’є нам три витяжки за робочий час протягом доби та де взяти гроші на все за такий короткий строк? Але я вкотре чую те саме: «Я хочу доробити в цьому кабінеті до пенсії». Починаю щось запитувати, вмовляю — марно. У мене на все одна доба. І пан Шейн настільки люб’язний, що дає мені номер телефону тих, хто виконає нам усю роботу. Він виписує його зі свого телефону. Поки ми спілкуємося, хлопчина в цьому ж кабінеті поруч із нами дивиться кіно в навушниках. Такий правильний робочий процес під наглядом Путіна.

 

Уже вдома я чую радісне: «А, Вадим Петрович дав номер? Так, допоможемо! Це коштуватиме приблизно від 7 тис. руб. за витяжку плюс стільки само за матеріли». Цікаво, яким буде відкат пану Шейну за таку «халтурку»? Правда це схоже на ситуацію, коли лікар призначає ліки, які треба придбати в конкретній аптеці, вказавши його прізвище? Далі я дізнаюся, що зранку мушу бігти з актами виконаної роботи до міськгазу, щоб до нас не прислали машину.

 

Наступного для мій дім перетворюється на будівельний майданчик. Нам ламають стіни, падає та б’ється плитка, товстий шар білого пилу лягає на меблі, посуд, стіни… Увечері я викидаю у сміття разом із битою плиткою квіти, сувеніри, іграшки моєї дитини, мені не вдається відмити речі від будівельного пилу, який на всьому. Кілька мішків цегли та сміття, повна оселя бруду. Тоді як більшість людей ставить ялинки, пакує подарунки та гуляє на корпоративах, ми виносимо всякий непотріб, намагаємося відмити дім, привести хоч щось до ладу. Той пічник, який робив нам витяжки, щасливий: він підзаробив на ситуації. Каже, ми марно сердимося, усе робиться правильно, головне, що всі живі.

 

Читайте також: Тоді й тепер

 

Усі, кому я розповідала про свою історію, сказали мені, що ми самі винні в усьому, бо занадто чесні. Нас попросили прийти — ми чесно прийшли. Ще казали, що нікого не треба було пускати до себе, краще було не відкривати й нічого не показувати. І головне, що краще було б просто відкупитися, домовившись ще з майстром, який виявив у нас усі ті порушення. Дати йому стандартного хабаря 2–3 тис. руб. і далі спокійно спати спокійно в теплому домі. Але ми занадто чесні, занадто правильні, тому й виявилася винними в усьому. Кажуть, нині саме таких і ловлять. Тих, хто не має боргів, хто звик вирішувати все, довіряти представникам офіційних установ.

 

Сума, яку ми витратили на проведені роботи, дорівнює бюджету моєї родини на кілька місяців. Я не зможу придбати фруктів на новорічний стіл і зводити кудись дитину на свята. Так, цей Новий рік я зустрічатиму без зачіски й солодощів на столі. Але хіба це когось цікавить? Мій знайомий на те повідомив: «Але ви живі! Це ж не розстріл!». Так, судячи з такого порівняння, усе справді прекрасно. А головне, ми вкотре переконалися, наскільки все сьогодні робиться правильно.