Суспільство

  ▪   Ганна Чабарай

П’ять років після Майдану: чого досягли і що попереду

Україна зуміла запустити на революційній хвилі низку важливих реформ і перетворень, проте ризиків відкотитися назад усе ще достатньо

Українські експерти характеризують Євромайдан із двох точок зору: як Революцію Гідності за європейський вибір та як рух проти авторитарного режиму Віктора Януковича. Такими є результати опитування, яке Фонд «Демократичні ініціативи» провів у листопаді 2018 року до п’ятої річниці Євромайдану. У цьогорічному опитуванні взяло участь 80 експертів. Подібні проводилися і в попередні роки, починаючи з 2014-го.

 

Чого досягнув Майдан

 

П’ятий рік поспіль серед експертів переважає переконання, що Майдан переміг і досягнув своїх цілей – 66 опитаних відповіли на таке запитання ствердно чи скоріше ствердно. Серед головних цілей Майдану, які були досягнуті, вони назвали відновлення курсу на євроінтеграцію, Угода про асоціацію з ЄС, безвізовий режим.

 

«Це безумовно здобуток, бо до Майдану громадська думка чітко ділилася навпіл: половина людей дивилася на Схід, половина на Захід. Зараз ситуація інша, хоча це наслідок не зовсім Майдану, а тих подій, які сталися після – російської агресії, війни. Зараз уже немає рівнозначних векторів на захід і схід – тільки на захід і ті, хто не визначився», – коментує директорка «Демініціатив» Ірина Бекешкіна.

 

Читайте також: Майдан, п’ять років по тому. Як сьогодні вшановують загиблих героїв

 

Також реалізованою метою Майдану, на думку експертів, є повалення режиму Януковича, часткове оновлення політичних еліт, збільшення прозорості органів влади. Сюди ж можна віднести початок реформ – правоохоронних органів, охорони здоров’я, децентралізації, а також посилення громадянського суспільства.

 

Головною метою Майдану, яка так і не була досягнута, з точки зору експертів, є перезавантаження влади, прихід якісно нових еліт та люстрація старих. Також не було здійснено системної боротьби  з корупцією, не проведена реформа судочинства і правоохоронних органів, не покарано представників попереднього режиму за їхні посадові злочини та злочини проти Майдану, не відбулася деолігархізація економіки. Економічних реформ та зростання рівня життя населення також не відбулося, вважають експерти.

 

До позитивних наслідків Майдану вони віднесли активізацію співпраці із заходом, початок реформ, посилення впливу суспільства на владу, появу волонтерства, зростання національної свідомості, декомунізацію.

 

До негативних наслідків експерти віднесли втрату Україною територіальної цілісності внаслідок російської агресії, втім, вони зазначили, щодо цього призвів не сам Майдан, а реакція Росії на події в Україні та її бажання скористатися тимчасовою слабкістю української держави. Також негативом назвали погіршення економічного становища населення. Утім таке падіння не є наслідком безпосередньо революції, зауважила Оксана Кузяків, виконавча директорка ГО «Інститут економічних досліджень і політичних консультацій». «Після Майдану стався економічний спад, падіння ВВП, але не внаслідок Євромайдану, а внаслідок тих подій, які відбулися умовно на наступний день після його перемоги. Зараз можна не згадувати порожню казну і ті умови, в яких опинилася країна. Найбільше досягнення – це те що за перші роки в критичній ситуації, в умовах російської агресії, була створена макроекономічна стабільність», – зазначила вона.

 

Водночас конфлікт із Росією деякі експерти назвали фактором консолідації українського суспільства. Щодо ймовірності повторення Майдану: в перші два роки після революції більшість експертів припускала, що таке можливо, але вже другий рік поспіль більшість каже, що революція не повториться. Потенційними причинами нового протесту вони назвали зраду національних інтересів, компроміси з Росією, економічну кризу, репресії представників громадянського суспільства.

 

Щоб досягти цілей Майдану, слід зосередитися на боротьбі з корупцією, реформуванні правоохоронних органів, судової та виборчої системи, а також економічному розвитку, вважають опитані експерти.

 

Влада і суспільство: проблема комунікації

 

Нова післямайданна влада була змушена проводити реформи, і для їх розробки активно співпрацювала з громадянським суспільством. Але після того, як ці реформи почали втілюватися в життя, влада почала відмежовуватися від громадськості, вважає Євген Бистрицький, виконавчий директор Фонду «Відродження» у 1998-2017 роках. «Було розуміння організованого діалогу влади з громадянським суспільством. Але як тільки почалася імплементація реформ, приблизно навесні 2016-го, відразу громадське суспільство стало каменем спотикання для влади. Вона починає відмовлятися від активної співпраці з ним. Ця ситуація продовжується й досі і врешті кульмінується у таких речах, як убивство Катерини Гандзюк. Ми бачимо, що влада усамітнилася, і вона потерпає через це, бо рівень довіри до влади надзвичайно низький», – наголошує він.

 

За його словами, у нинішньої влади відсутня система публічної комунікації. «Публічна комунікація – це не виступи на прес-конференціях двічі на рік або з промовами перед громадянами. Публічна комунікація – це спосіб постійного діалогу з громадянським суспільством. Як тільки виникає подія, яка всіх турбує, очільник мусить виступати і доносити, як він бачить цю ситуацію, який вихід із неї він бачить. Такі форми комунікації снують у світі, а в нас можна було б їх розробити», – говорить Бистрицький. Він додає, що якісну комунікацію може здійснювати тільки відкрита влада, якій не заважають тіньові схеми, зв’язки чи стосунки.

 

«Найвідкритіша корупція у світі»

 

У сфері боротьби з корупцією Україна після Майдану здійснила великі зрушення, проте є й мінуси, вважає старший аналітик Transparency International UkraineОлександр Калітенко. «Вам вдалося побудувати найбільш відкриту корупцію у світі – так нещодавно сказав один із учасників міжнародної конференції», – переповів він. До здобутків експерт відносить, зокрема, відкриті реєстри власності та електронні декларації. «Електронне декларування посадовцівстало тектонічною зміною порівняно з тим, що було раніше – паперовими деклараціями, які припадали пилом у відділах кадрів, і до них ще треба було отримати доступ, і вних можна було писати що завгодно, бо не існувало відповідальності за брехню в декларації», – зазначив Калітенко.

 

За його словами, новостворене Національне антикорупційне бюро (НАБУ) хоч і висунуло кілька підозр топ-чиновникам, проте задекларована владою боротьба з корупцією має повільні темпи. Зокрема, такими гальмом є фактична безкарність корупціонерів і відсутність належної судової системи.

 

«Бізнес, за деякими опитуваннями, визнав корупцію однією із найбільших проблем, і назвав судову систему нездатною протидіяти їй», – зазначив експерт. Те ж саме стосується справ НАБУ, які тривалий час не розглядаються в судах. Нагадаємо, станом на кінець вересня за весь час роботи бюро до судів скерували 159 проваджень, у яких є 22 вироки. Хоча тільки у двох випадках ідеться про вироки, пов’язані з реальним позбавленням волі, решта — угоди зі слідством (детальніше: «Набу в цифрах»).

 

Також, наголошує Калініченко, електронні декларації посадовців не перевіряються належно, а Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), яке й має їх перевіряти, не працює так, які очікувалося. У той же час на ухвалення закону про антикорупційний суд знадобилося два роки.

 

За словами експерта, необхідно ухвалити закон про викривачів, що захищатиме людей, які повідомляють про факти зловживань. А також закон, який дозволить НАБУ автономно прослуховувати фігурантів проваджень.

 

Новізагрози: популізм, розрізненість і відкат реформ

 

Найбільшим ризиком для України в сучасних умовах є популізм, зазначили експерти. «Не тільки проросійський (популізм – Ред.), а й той, що фарбується під національно-патріотичний, лівий чи правий», – зазначив науковий директор «Демініціатив» Олексій Гарань.

 

При цьому, додала Бекешкіна, популізм притаманний не лише політикам, адже вони відповідають на запит суспільства. «За весь час незалежної України я не знаю виборів, де б не перемагала опозиція, за винятком 1999 року, коли Кучма пройшов на другий термін. Опозиція завжди перемагала, тому що вибори в нас – завжди аукціон обіцянок. Обіцяють щось нездійсненне, приходять до влади, не можуть здійснити, зростає розчарування, на останній рік каденції воно дуже високе. Обирають інших, відбувається те ж саме. Поки суспільство не подорослішає, поки віритиме в казочки – боюся, що ця турбулентність триватиме», – говорить вона.

 

Ще одним ризиком є небажання молодих політиків об’єднуватися, каже Гарань. «Ми бачимо, що люди, які буди активними на Майдані, в громадянському суспільстві, представляли здорове крило в різних політичних силах, після Майдану не об’єдналися, а пішли по різних партійних списках. Коли їх питаєш, чому вони на об’єдналися, вони відповідають про п’ятипроцентний бар’єр, не було гарантій, що нова політична сила зможе його подолати. У результаті ми не маємо чіткої прореформаторської сили. Зараз ця сама проблема існує напередодні нових парламентських виборів. Дуже багато правильних політиків, які говорять правильні речі, настроєні реформаторськи, але вони не об’єднуються», – стверджує експерт.

 

До того ж, на думку Калітенка, існує велика загроза відкату антикорупційних реформ. «Ми вже спостерігали численні спроби, наприклад, знищити ProZorro, НАБУ, електронне декларування та інші антикорупційні здобутки», – каже він. За його словами, сьогоднішній тренд відкочувати назад позитивні перетворення може стати ризиком для суспільства.