Суспільство

  ▪   Вікторія Малишева

Без законів і судів

Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?
Матеріал друкованого видання
№ 29 (505)
від 20 липня, 2017

Чоловік моєї подруги виявився невдахою та аферистом. Це стало остаточно зрозуміло за два роки після війни. Влітку 2014-го він поїхав на заробітки. Ніби все нормально: чоловік і батько дбав про свою родину. Навіть кілька разів надіслав гроші. Казав: розкручуся — заберу вас до себе. Потім змінив одне російське місто на інше, далі ще й ще… Ніде не міг утриматися. Буцімто дурили, не платили, платили мало, не було за що винаймати житло. Дружина з дитиною весь цей час жила зі своїми батьками. Спочатку навіть спілкувалася з його матір’ю та сестрою: вітали одна одну зі святами. Потім почалися взаємні обвинувачення…

Читайте також: «Нові можливості»

Через два роки стало очевидно: прийняти чоловіка назад вона вже не зможе. Навіть якщо між ними й було щось добре, його мочання на день народження доньки розставило всі крапки. Хоча глибоко в серці вона ще мала сподівання, вірила в якісь міфічні обставини його життя десь там у Казахстані («Тут у мене обов’язково все вийде»). А потім стала очевидною ще одна річ: розлучитися вона з ним не може. У «республіці» немає ще таких законів. Навіть вивезти дочку до Сєдового (найближчий курорт) теж не може, бо від батька потрібна довіреність. Така собі солом’яна вдовиця з чоловіком невідомо де. Почала писати йому: надішли довіреність на дитину. Для цього треба знайти найближчий кордон з Україною та завірити документ у найближчого нотаріуса. Але чоловік не може зробити й цього, бо його розшукує з десяток українських банків через борги. Якщо перетне кордон, повернутися вже не зможе, доки не погасить усі банківські кредити та відсотки за ними. А став би він їхати бозна-куди, якби в нього були гроші на ті кредити, які він брав на новий телефон, кишенькові витрати, планшет і ще якісь там ніби й недорогі дрібнички. Для нього приїхати назад є проблемою, а що вже казати про якісь там борги. По-дитячому впевнено він розповідав: «України тут не буде, борги можна не повертати вже ніколи». Але телефон працівники банку обривають не йому, а його матері й дружині. І виходить дивна річ: якщо їй вже так потрібна довіреність, її можна купити в Луганську. Така послуга в «республіці» дуже поширена. Якщо вона вже так хоче розлучитися, це теж можна влаштувати, були б гроші. Але чого жінка має за все платити, якщо її чоловік не вважає за потрібне допомагати навіть власній дочці? Усе життя зараз зіткане з таких-от дивних речей. Можна жити, якщо не мати проблем із законом. Можна жити, якщо вам ніхто нічого не винен і сусіди не заливають вас. У решті випадків матимете дуже великий головний біль: місцеві суди розглядають лише карні справи. Тобто якщо вас убили, то певні органи потурбуються, щоб розслідувати це й покарати винних. Але якщо вас лише пообіцяли вбити, то треба дочекатися, доки злочин буде скоєно, бо вирішити питання зараз можливості немає. Є кілька алгоритмів дій у таких дуже суперечливих питаннях.

Читайте також: Безпорадне майно

1. Написати заяву в міліцію. Дільничний проведе розмову з тим, хто, за вашими словами, чимось вам погрожував. На заяві напише відмову, а ваш, скажімо, сусід, як у тому непристойному анекдоті про старого султана, зрозуміє, що це все, на що ви спроможні в тій ситуації.

2. Написати скаргу в усі місцеві органи від «міністерств» до «відомств». У «республіці» таке листування дуже схвалюють. Можна написати навіть самому «голові» в надії, що він призначить відповідальних допомогти вам. Швидше за все, це буде комісія, яка виїде до вас розбиратися з питанням: дільничний, працівник відділу скарг, до якого потрапив ваш лист, юрист. Далі вони зроблять те, що й дільничний інспектор у першому пункті: проведуть розмову із сусідом, який погрожував вам, скажімо, кинути у вікно бойову гранату. Сусід, дивлячись їм у вічі, скаже, що нічого такого не казав і що ви не при здоровому глузді. Навіть наведе з десяток прикладів, які це підтверджуватимуть. Комісія порекомендує сусідові більше не погрожувати вам. А потім повернеться до свого відділу скарг писати вам відповідь про те, що бесіду із сусідом проведено, що винним той себе не визнав, а вам на майбутнє порадить вирішувати такі питання мирно. Пунктом третім могло б бути те, що колись почнуть працювати суди з розгляду цивільних справ. Тоді через адвокатів можна буде звернутися до суду й на щось сподіватися. Але поки що це все.