Суспільство

  ▪   Яна Вікторова

Моя Шрі-Ланка

Не знаю, наскільки це правильно з погляду психології, але вже деякий час прагну сприймати своє життя в Луганську як життя десь на екзотичних островах. Оскільки чимало читаю про Шрі-Ланку, прикладів у багатій уяві не бракує. Але хоч як притягуй за вуха реальність, вона ну аж ніяк не схожа на мій вибір та життя на диковинних островах.
Матеріал друкованого видання
№ 30 (454)
від 28 липня, 2016

1. Працювати фриланс у Луганську й не виїжджати нікуди неможливо. Гроші мають надходити на картку, і її повинні обслуговувати місцеві банки та банкомати. Схема, яка прекрасно діє навіть у тій самій далекій Шрі-Ланці, зовсім не діє в нас. Комерційних банків у «республіці» немає (жодного!). Банкоматів (жодного!) також. Якщо є діюча банківська картка, готівку можна зняти в численних місцевих комерційних центрах за курсом мінус 5% суми в гривні та мінус 4% суми в рублях. Якщо отримувати в рублях, то за курсом комерційних центрів (сьогодні це 2 руб. 51 к. до 1 грн).

2. Розрахуватися карткою (схема, яка діє у всьому світі) в «республіці» майже нереально. Можна оплатити ремонт побутової техніки в сервісних центрах за курсом 1:2 (одна гривня дорівнює двом російським рублям). Тобто, маючи гривню готівкою, в обмінниках її поміняєш 1:2,51, а за товар розрахуєшся (скажімо, у мережі магазинів «Фокстрот») за офіційним курсом «республіки» — 1:2.

3. Жодних товарів з інтернет-магазинів чи доставки поштою в «ЛНР» немає. Є комерційна діяльність: можна звернутися до посередників, які за певний відсоток привезуть обраний товар, але жодних гарантій! Тобто не ви сплачуєте та очікуєте товар. Це робить посередник за ваші гроші та ще й бере плату за послугу. Він поїде до Ростова або Сєверодонецька, щоб забрати пакунок, ризикуватиме на митниці, але то його заробіток. А ви сидітимете вдома, чекатимете й нервуватиметеся — приїде необхідна вам річ чи ні. І взагалі чи відповідатиме вона замовленню, працюватиме чи ні. Рулетка. Для тих, хто любить гострі відчуття та ризик.

Читайте також: Маленькі й небезпечні радощі

4. Така сама ситуація із запчастинами. Можна чекати півроку, доки замовлення доставлять у сервісний центр. Або не дочекатися його взагалі. Якщо вірити працівникам центрів, замовлені запчастини везуть із контрольованої Україною території в замороженій курятині, човнами через Донець, приховуючи в одязі… Можете порахувати, у скільки обійдуться послуги кур’єрів із такими ризиками та якою «золотою» буде ця деталь потім… А взагалі перше питання: чи варто щось ремонтувати, якщо на це піде більше ніж півроку та сила-силенна грошей?

5. Відпочинок. Знову ж таки, якщо порівнювати з екзотичними островами, туди їдуть заради океану, фруктів і можливості працювати та відпочивати водночас. У «республіці» постійно жартують:
— Ви кудись поїдете відпочивати цього літа?
— Ні…
— А ми на каток «Пінгвін»!

 6. Щодо роботи та обмежень. Або відпочинку та обмежень. Фотографувати все навколо в місті небезпечно. Не те щоб небезпечно, але невідомо, чим усе закінчиться. Те, що було ще влітку 2014 року приватною власністю, може виявитися військовим об’єктом стратегічного значення. Наприклад, фабрика нижньої білизни «Грація» перетворилася на військову базу в самісінькому центрі міста, а приватний ресторан сімейних цінностей «Мафія» поруч став «військовою» їдальнею.   

Читайте також: Матриця

7. Щодо роботи взагалі. А ким можна працювати фриланс? Писати книжку чи вести блоги? Якщо робити це офіційно, то треба брати дозвіл у «Міністерстві інформації, друку та масових комунікацій ЛНР» на акредитацію та дозвіл на роботу в «республіці». Якщо перекласти це зрозумілішою мовою, писати треба те, що дозволяє «республіка», і ніякого власного погляду на події 2014 року бути не може, як і взагалі власних поглядів чи уявлень. Книжки зі спогадами очевидців видати в «республіці» неможливо, якщо вони якось відрізняються від затверджених «міністерством». Жити й писати фантастичні й пригодницькі романи — будь ласка! Але чи варті такі обмеження, рамки й застереження життя в місті? Якщо говорити про власний вибір і тверезий розрахунок, то найчастіше в місто повертаються з маленькими дітьми, щоб жити вдома, заощаджувати на орендній платі та отримувати соціальні виплати в «ЛНР» і на території, контрольованій Україною.

8. Щодо висококваліфікованих фахівців. Ті, хто міг себе продати, поїхали звідси. Такі собі фахівці (лікарі або вузькоспеціалізовані майстри) лишилися, розуміючи, що конкуренції зараз немає. Тобто, якщо робити ремонт чи щось, що потребує великого досвіду, знайти професіонала справді майже неможливо. Повне оновлення телефонної книжки. Електрики, слюсарі, теслярі, ремонтники з досвідом підкорюють Москву. Якщо пощастить, когось можна знайти в місті. Але жодних гарантій якості та термінів виконання робіт.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.