Суспільство

  ▪   Богдан Буткевич

Андрій Загороднюк: «Ми з НАТО нарешті дійшли єдиного бачення наших реформ оборонної сфери»

Тиждень поспілкувався з головою Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони про перспективи реформування оборонної сфери в співпраці із західними партнерами.
Матеріал друкованого видання
№ 21 (445)
від 26 травня, 2016

Чого чекати від Варшавського саміту НАТО?

— Ми очікуємо розширення співпраці та допомоги від НАТО. До того ж ідеться про системну допомогу, а не тільки про гроші чи якесь обладнання, тобто допомогу в докорінному реформуванні оборонної сфери. Щоб вступити до НАТО, спочатку треба перейти на його стандарти, аби ми могли на рівних співпрацювати з їхніми бойовими підрозділами. Цих стандартів гігантська кількість — близько 1200. Наприклад, перелік відмінностей лише в системі логістики — 250 сторінок. Якщо ми говоримо про технічні стандарти: форми, обладнання тощо, то це не так реформа, як просто перехід до якісніших стандартів. А є стандарти адміністративні: як має бути побудована вся система, ті чи інші підрозділи, яка повинна бути структура управління та взаємодії тощо. Ось поле для реформ та співпраці, бо в НАТО ця система ефективна. Головне, що нам треба, — говорити мовою одного протоколу, щоб не було, ніби в нас телефони в різних, не сполучених між собою мережах.

А трохи конкретики можна?

— Цього напевне ще ніхто не знає, остаточно порядок денний ще не сформований. Зрозуміло, що дуже великих проривів уже ніхто не встигне зробити. Однак там точно обговорюватиметься розширений пакет допомоги Україні. Тобто його структура. Хоча, до речі, минулої п’ятниці був ухвалений дуже важливий документ для майбутнього, для оборонного відомства, для співпраці з НАТО — Стратегічний оборонний бюлетень. Скажу з впевненістю: вся історія реформування оборонки поділятиметься на етап до ухвалення цього документа й після. Уперше в нас прийнято реальний план дій та конкретних кроків, а не декларації про наміри на кшталт Концепції розвитку ЗСУ.

Читайте також: Чи спрацює 5-та стаття Договору НАТО

Гарантую: якщо ми чітко виконаємо те, що там написано, можна буде вважати, що реформи проведено. Головне, що це перший такий документ, який готувався в пов­ній кооперації якраз із НАТО та радниками його основних членів — США та Великої Британії. Перший варіант СОБу був готовий ще в листопаді минулого року, але тоді це був такий самий загальний документ, як і решта: ніби все правильно, але нічого нового, обтічні фрази цілком у дусі українського законодавства. НАТО саме запропонувало переробити його дорожню карту реформ, котрі мають дати чітку відповідь на запитання: якими повинні бути ЗСУ через п’ять років та як цього досягти? І кілька місяців відбувався живий процес взаємодії структур, які ніколи до цього разом не працювали: Генштаб, МО та НАТО.

Щоб вступити до НАТО, спочатку треба перейти на його стандарти, аби ми могли на рівних співпрацювати з їхніми бойовими підрозділами

У СОБі є п’ять пріоритетів реформи, і кожним із них займалася окрема підгрупа з 10 людей. Зрозуміло, що попереду ще прийняття близько 30 програм за кожним напрямом: повітряні сили, сухопутні, сили спеціальних операцій, військова поліція, служби логістики, резерву тощо. Однак нарешті в нас є чітка база, яка регулює систему менеджменту: хто за що відповідає, на кому які функції. Це, до речі, пріоритет номер один, котрий має ще з 10 підзавдань. Другий — оборонне планування та управління оборонними ресурсами. Третій — розвиток спроможностей сил оборони. Четвертий — розвиток логістики та медицини, а за натовськими стандартами це один і той самий напрям. І, нарешті, професіоналізація ЗСУ та розвиток системи резерву. Це все, що пов’язано з персоналом: мобілізаційна політика, нова система військової освіти, нова система соціального забезпечення військовослужбовців. Головним управлінським принципом СОБу по­вин­на бути децентралізація в ухваленні рішень. Що мається на увазі? Думаю, ні для кого не секрет, наскільки в нас застаріла й неефективна система ухвалення рішень, де на кожний «пчих» необхідно 20 дозволів і 50 папірців. А потрібні просто чіткі посадові обов’язки та інструкції для всіх чинів, щоб кожен автоматично виконував свої обов’язки. Також потрібна співпраця між горизонтальними структурами на всіх щаблях, а не так, як дуже часто зараз заведено в армії: якщо це не моя тема, то нехай усе горить синім полум’ям. Взагалі ми змушені будемо перезапускати наново цілі напрями: ту саму логістику, військову медицину, освіту тощо.

Хочеться зрозуміти ступінь участі в конкретній роботі НАТО. Що це — гроші, менеджмент, консалтинг?

— На 2016 рік виділено $330 млн на підтримку ЗСУ. Ця сума ділиться на три блоки. По-перше, вони дуже багато всього нам куплять. І вантажівки, і радари, і засоби зв’язку, і комп’ютерне обладнання, і програмне забезпечення. По друге, це підготовка військ та солдатів. 4 тис. солдатів будуть повністю перепідготовлені не просто за стандартами НАТО, а саме за стандартами США. Ще стільки само підготує Велика Британія. До того ж цікаво, що тут програма також має кілька фаз. І саме цього року відбувається третя — підготовка не просто солдатів, а саме інструкторів, які будуть здатні як навчати військово­службовців, так і допомагати переписувати статути, відомчі документи тощо, аби наші вояки могли легально використовувати здобуті знання, бо чимало випадків, коли все навпаки. Як, наприклад, із санітарними інструкторами, що за американськими стандартами не зобов’язані мати медичну освіту, це парамедики, а в нас зобов’язані. І багато іншого.

Читайте також: Завоювання миру. Які виклики стоять перед НАТО

По-третє, робота над системними змінами силами досвідчених радників-менеджерів. Приміром, нам треба створювати фактично з нуля військову поліцію. От як? Для цього сюди приїздять їхні фахівці, наших беруть на навчання туди. І я вам скажу, що саме третій блок, системний менеджмент, — найцінніше, що ми можемо отримати. Приблизно така сама структура допомоги від Великої Британії. Щоправда, там мало устаткування й багато підготовки військ та системного менеджменту. Є ще й Канада: канадці теж активно беруть участь у тренінгах, але матеріально-технічна допомога з їхнього боку вже майже припинена. Окрема допомога саме від НАТО як організації: від Альянсу працюють радники з різних країн. Звичайно, їх не так багато, як американців і британців. Виокремлю передусім балтійців та особливо литовців: вони дружньо до нас ставляться, дуже хочуть допомагати, у нас спільний ворог, проти якого їхні доктрини діють уже 20 років. Що стосується спільної польсько-українсько-литовської бригади, то вона в процесі злагодження — не треба забувати, що підготовка солдатів за натовськими стандартами набагато триваліша та ґрунтовніша, ніж наша. Загалом ми з НАТО нарешті дійшли єдиного бачення реформ української оборонної сфери.

А чи є єдність у позиції різних членів НАТО щодо України? Бо зі США чи Литвою питань немає. А як щодо таких країн, як Німеччина, Франція, Італія? Окремо цікавить Туреччина.

— Варто розділяти поняття «НАТО» та «члени НАТО». НАТО як організація має абсолютно чітку й консолідовану позицію по нашій країні. А от серед членів справді єдності немає, ніде правди діти. Є традиційні союзники але й ті, кому все це абсолютно не цікаво. Стосовно Туреччини скажу, що співпраця з нею розпочалася зовсім недавно, але дуже активно. Поки що зарано говорити, але й Україні, й Туреччині цікаві всі можливі напрями співпраці та допомоги. Зокрема, у питанні флоту, програма щодо якого через його колишнє керівництво рік простоювала.

--------------------------------------------------------------

Андрій Загороднюк — фаховий юрист, закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Університет Варвік та Окс­фордський університет. Має понад 16 років досвіду роботи на керівних посадах у гірничо-видобувній і виробничій галузях. З 2014-го — громадський активіст, волонтер ЗСУ. Із серпня 2015-го обіймає посаду керівника Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони України.