Суспільство

  ▪   Підготував: Роман Малко

Після порятунку

Представники міжнародних організацій про ефективні моделі допомоги внутрішнім переселенцям
Матеріал друкованого видання
№ 16 (440)
від 21 квітня, 2016

Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб — струк­­тура абсолютно нова. Тож попереду процес становлення відомства, розробка й запровадження його програм. Нам іще належить оцінити, що ховається за цією актуальною вивіскою. Сама проблема внутрішніх переселенців з’явилася не вчора. Утікаючи від війни, люди не чекали, доки створять профільне міністерство, і влаштовувались як могли: десь самотужки, десь із допомогою волонтерів та «непрофільних», найчастіше місцевих, органів влади.
У царині гуманітарної допомоги переміщеним особам в Україні сьогодні працює чимало організацій. Є структури ООН, ціла низка міжнародних фондів, таких як Save the Children, Terre des Hommes, «Людина у скруті», «Карітас», є вітчизняні організації, а ще багато дрібних ініціатив, які ставлять собі за мету допомогти людям вижити в непростих умовах. ­Тиждень поспілкувався з представниками деяких із цих структур і поцікавився нюансами їхньої діяльності: яким категоріям і в який спосіб вони прагнуть допомогти, чи бачать можливість переходу від реалізації виключно гуманітарних проектів до нових — спрямованих на розвиток. Адже саме таких програм потребує нині Україна, коли велика міграційна хвиля, збурена війною, помітно вщухла.

Даріуш Зітек, виконавчий директор Відокремленого підрозділу Фонду Terre des Hommes в Україні:

Оскільки наша присутність в Україні пов’язана з конфліктом на Сході, ми зосереджуємо свою увагу на вимушених переселенцях: дітях, людях похилого віку та неповних родинах із дітьми. Найбільше підтримувати, звісно, намагаємося саме дітей. Працюємо зі школами, вчимо педагогів надавати психологічну підтримку учням та їхнім родинам. Забезпечуємо ці заклади обладнанням для ігор, щоб хлопчики та дівчатка могли відпочити й відволіктися від війни. Заохочуємо долучатися до цього й родини. Особливо піклуємося про дітей, що залишилися без батьків. Надаємо їм грошові гранти, за які вони можуть оплатити собі гуртожитки чи придбати їжу та речі. У межах цієї програми нашим офіційним партнером є державне підприємство «Укрпошта», єдине, яке має можливість здійснювати доставку до населених пунктів уздовж лінії розмежування.

Адресати нашої допомоги — це не завжди біженці, а подеколи й ті, хто живе біля лінії фронту, зазнаючи страждань від конфлікту: у них зруйновані будинки, часто вони позбавлені елементарних речей та послуг. Провівши оцінку їхніх основних потреб, ми зрозуміли, що ці люди мають значну заборгованість за комунальними рахунками, і нам дуже не хотілося б, аби їх викликали до судів, відключали від постачання газу чи електроенергії. До речі, планувалося, що більшу частину коштів, які ми їм надали, вони витратять на погашення заборгованості та їжу. Втім, як виявилося, багато грошей люди мусили також віддавати за ліки й ремонт (коли снаряд поцілив, треба залатати стіну чи вставити вікна). На щастя, наші донори підійшли до питання витрат дуже гнучко й дозволили людям використовувати фінансову допомогу на свій розсуд.

Читайте також: Сергій Гунько: «Ми не можемо видавати документи повністю не ідентифікованій особі»

Іншим категоріям нужденних, пенсіонерам чи самотнім матерям ми теж допомагаємо їжею (це спеціальні посилки, сформовані згідно з вимогами ООН), одягом, обігрівачами, власне, всім  необхідним, щоб перезимувати.

Нині Фонд планує залучити експерта, який зробить оцінку ситуації для наших наступних програм, спрямованих не лише на термінову гуманітарну допомогу, а й на розвиток та відновлення потерпілих регіонів. Тобто програм, які допоможуть створити нові робочі місця, відновити бізнес-процеси, вдихнути життя в економіку постраждалих районів тощо. Це складне питання, і я думаю, що тут потрібно дивитися, наскільки наші погляди збігаються з політикою держави. Адже наша мета полягає в доповненні урядової програми, яка наразі формується. Важливо якнайшвидше перейти до стадії розвитку та відновлення цих регіонів. Ми вже помічаємо, що великі донори теж починають проводити оцінку потреб із погляду розвитку цієї прикордонної території.

Тепер, після створення профільного Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, дуже важливо, щоб відбулася синхронізація дій Києва та регіонів із організаціями, які допомагають. Необхідно, щоб відомство взяло на себе роль координатора. Я працюю в цій сфері 16 років і помітив, що в багатьох країнах є інструменти, які допомагають нам координувати надання допомоги. Наприклад, розроблено онлайн-платформи, де можна подивитися, кому допомогу вже надано, щоб бенефіціари не повторювались, а коло тих, хто дістав підтримку, розширювалося. Сьогодні в Україні, на жаль, я таких інструментів не бачу. Тож, якщо говоримо про розвиток, повинен бути створений інструмент, щоб ми бачили, де діють певні програми, і тоді долучатимемося до них. Нам не можна працювати поодинці, це не­ефективно.

Андрій Васькович, президент міжнародної благодійної організації «Карітас України»:

За останні два роки, відколи з’явилися перші переселенці з Криму, ми, почавши роботу в цьому напрямі, встигли допомогти приблизно 260 тис. осіб. Було розроблено програми й визначено категорії тих, кому сприятимемо: літні люди, самотні матері з дітьми, діти, люди з особливими потребами. Для початку головним завданням було допомогти їм перезимувати чи й просто вижити. Ми виробляли їм банківську картку, на яку переказували кошти, котрі можна було використати на найнеобхідніше: оплатити житло, купити ліки, харчі, одяг. Це, з огляду на велику кількість нужденних, найефективніший спосіб, адже відпадає потреба в матеріально та фізично затратній логістиці, яка потребує часу. За схожою схемою ми намагалися діяти, коли йшлося про допомогу медикаментами. Давали електронні ваучери на потрібні препарати. Там, де не працювала банківська система, роздавали харчові пакунки та одяг, а наші лікарі їхали туди, консультували людей і надавали їм ліки. Ми ще й досі допомагаємо в буферній зоні, бо там доволі складна ситуація. Є велика проблема з постачанням, паливом, медичною опікою, а в окремих селах залишилися тільки люди, які не можуть самі собі дати раду. До літа 2015-го ми працювали через свої структури в Донецьку, де роздавали харчові пайки.

Крім того, у Дніпропетровську, Харкові, Одесі та ще кількох містах ми створили центри, де психологи й педагоги працюють із дітьми переселенців. Намагаються їх якийсь час супроводжувати, допомогти інтегруватись у нове життя й середовище, а також створити умови, щоб батьки, які часто не мають де залишити дитину, могли владнати свої справи.

Читайте також: Джефф Вордлі: «Основний рух переселенців уже припинився»

У гуманітарній допомозі існують два аспекти. Перший — це власне гуманітарна допомога в українському розумінні, яка чітко адресована людям, позбавленим основних засобів для виживання. Вона є реакцією на катаклізми, катастрофи чи вій­ну. Ми цим займались і займаємося досі, бо в такій підтримці не зникає потреба. Однак, коли ситуація стабілізується й небезпека для людей зникає, з’являється необхідність у соціальній допомозі. Це власне друга фаза, яка йде після гуманітарної і передбачає створення поштовхів для людей, котрі потребують якнайшвидше інтегруватись у робочі процеси. «Карітас», власне, над тим працює. Деякі ініціативи уже діють, інші плануємо розгортати найближчим часом. Маємо програми, спрямовані на те, щоб люди знову почали працювати, підтримати їхні намагання знайти роботу. Таку програму ми започаткували в Харкові, де маємо консультантів, які допомагають людям підготувати потрібні документи, супроводжують їх, тренують перед співбесідами тощо. Була створена платформа — біржа праці, де зводять тих, хто шукає роботу, і підприємців, яким потрібні робітники. Крім того, у нас діє система мікрогрантів для людей, які були підприємцями чи хочуть ними стати і створити своє МП. Часто це невеликі кошти, але їх достатньо, щоб почати. Уже є ті, хто відкрив свою справу й на сьогодні себе забезпечує. І це дуже важливо. У Харкові ми сворили коворкінг-хаб, де відбуваються тренінги й можна знайти партнерів. На майбутнє розробляємо також інші проекти, щоб допомогти людям у пошуках роботи. Працюємо над концепціями створення, наприклад, агрокооперативів чи малих підприємств, у яких можуть бути задіяні люди з неперспективних сіл.

Віра Костенко-Кузнєцова, фахівець із PR та комунікацій Спеціальної ініціативи «Україна»:

Спеціальна ініціатива «Україна» — про­­грама німецького уряду, створена за результатами урядових двосторонніх міждержавних домовленостей. Виконавцем програми є Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. Основна її мета — підтримати Україну в подоланні кризи на Сході. Ми забезпечуємо надання екстреної допомоги у вирішенні найактуальніших проблем, із якими стикаються країна та її населення через збільшення кількості внутрішньо переміщених осіб зі східних областей. Діяльність у цьому напрямі було розпочато в березні 2015 року, і триватиме вона до середини 2019-го. Програма реалізовується в Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях і складається із чотирьох окремих проектів, що пов’язані з відновленням будівель комунального значення, підтримкою локальних органів місцевого самоврядування, роботою з надавачами послуг внутрішньо переміщеним особам та громадам, які їх приймають.

Окрім того, вона активно працює над вирішенням питань екстреної допомоги. Загалом за наступні кілька років заплановано відновити близько 80 комунальних будівель. Це школи, дитячі садки, лікарні, будинки для громадян похилого віку, інтернати тощо. Першим проектом є Дніпропетровський геріатричний пансіонат. Це стаціонарна соціально-медична установа, призначена для постійного проживання літніх людей, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують догляду, побутового й медичного обслуговування. На сьогодні там мешкає 29 переселенців із зони АТО.

Читайте також: Неласкаво просимо. Яким є місце України в сучасних міграційних процесах

У межах проекту підтримки органів місцевого самоврядування ми безпосередньо працюємо з місцевими громадами й конкретно підтримуємо місцеві ради. Акцент робиться на покращенні надання послуг та об’єднанні місцевої громади з ВПО. Так, наприкінці січня цього року було проведено конкурс проектів місцевих громад у Запорізькій області. Перемогу здобули 20 претендентів із 11 міст регіону. Ці проекти реалізовуватимуть уже найближчим часом. Розуміючи неймовірний рівень напруження, що виникає в регіоні через збільшення кількості переміщених осіб, і беручи до уваги фактор вигорання через постійні стреси, окрему увагу намагаємося приділити надавачам соціальних послуг внутрішньо переміщеним особам та громадам, що їх приймають. Проводимо для них тренінги із психосоціальної підтримки та конфліктного менеджменту. Від березня 2015 року ми запустили проект, спрямований на підтримку України в управлінні надзвичайними ситуаціями, основ­ним партнером у якому є Державна служба з надзвичайних ситуацій. Працюємо в таких напрямах: придбання обладнання, проведення тренінгів та майстер-класів для особового складу, відновлення цільових будівель тощо. Вже за минулий рік ДСНС отримала першу партію обладнання, завдяки якому стало можливим суттєве зменшення ризику для життя пожежників. Окрім того, проект активно працює над реформуванням структури й запровадженням локальних волонтерських пожежних громад.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.