Наука

  ▪   Катерина Койдан

Політика та соціальні мережі: чи існують межі і правила

Віднедавна соціальні мережі стали ледь не головним інструментом політики. Чи готові соціальні платформи до цієї ролі?
Дональд Трамп має майже 67 млн підписників на своїй сторінці у Twitter. Він активно використовує цей ресурс для інформування суспільства, наприклад, щодо звільнення та призначення високопосадовців, а також для висловлення власної думки та емоцій щодо найбільш важливих для країни подій. Влітку цього року Апеляційний Суд Сполучених Штатів визначив, що президент Трамп не має права блокувати підписників своєї сторінки, адже через неї розповсюджується суспільно-важлива інформація, і всі американці повинні мати до неї доступ.
 

Це ще один приклад того, яку важливу роль займають соціальні мережі у сучасному політичному житті. Така впливова позиція передбачає і високу відповідальність. В той час як Twitter критикують за те, що він не блокує образливі твіти Трампа, Facebook отримує багато критики через блокування сторінок активістів та опозиціонерів.

 

Читайте також: Проривна технологія

 

Перед обличчям нових викликів, соціальним платформам доводиться розробляти власну політику щодо своєї участі у політичному житті. Найбільші соціальні мережі намагаються знайти баланс між свободою слова, яка особливо важлива у політичному контексті, та зменшенням розповсюдження недостовірної чи образливої інформації.

 

Так, Facebook заявив, що політикам необов’язково дотримуватися правил розміщення інформації у соціальній мережі – їхні повідомлення не видалятимуться навіть за умов порушення цих правил. Єдиний виняток – політикам все ж таки не дозволятимуть поширювати повідомлення, які можуть привести до насильства у реальному світі. У компанії вирішили, що повідомлення політиків можна трактувати як суспільно-важливу інформацію, доступ до якої повинен бути відкритий, і це не роль соціальної мережі втручатися, коли говорять політики.

 

При цьому, у Facebook розуміють, що багато хто вважатиме такий підхід помилковим, і не зрозуміє, чому політикам дозволено використовувати платформу для розповсюдження брехливої інформації та наклепів. В такому випадку, керівництво платформи пропонує уявити, що було б, якби вони прийняли протилежне рішення. Чи прийнятним було б для суспільства, якби приватна компанія призначила себе арбітром щодо всього, що говорять політики? Навряд чи, адже у відкритих демократіях прийнято надавати виборцям право оцінювати слова політиків.

 

Читайте також: Надійний фундамент

 

Фактично таке саме рішення прийняли у компанії YouTube. Там також дозволили політикам поширювати інформацію, навіть якщо відповідне відео порушує стандарти платформи. Мотивація приблизно та сама. «Коли політичний діяч робить заяву, яка дійсно важлива для його виборців та для інших світових лідерів, ми воліли б залишити цей контент, оскільки вважаємо, що це важливо для інших людей побачити його», - Сьюзан Войджицкі, виконавчий директор YouTube.

 

Twitter також прийняв рішення дозволити політикам висловлюватися без цензури, але на відміну від Facebook та YouTube, досить чітко окреслив, хто може вважатися політиком. Отож, для того, щоб зі сторінки дозволялось публікувати повідомлення, які порушують стандарти платформи Twitter, сторінка повинна:

  • належати представнику влади, або обраній посадовій особі, або кандидату на державну посаду;
  • мати понад 100 000 підписників;
  • бути верифікованою.

 

Крім того, у компанії обіцяють, що такі повідомлення будуть з’являтися у стрічці, закриті нотаткою, де говоритиметься, що відповідний твіт порушує правила соціальної мережі, але Twitter вирішив, що через суспільний інтерес повідомлення повинно залишатися доступним. Саме повідомлення відкриється лише після того, як користувач вибере опцію переглянути його, незважаючи на попередження.

 

A screenshot of a cell phoneDescription automatically generated

Політика Twitter

 

Також, у Twitter заявили, що обмежуватимуть розповсюдження політичних повідомлень, що порушують правила платформи. Такі твіти не будуть з’являтися у результатах пошуку, і їх не можна буде вподобати, прокоментувати, або поширити на своїй сторінці без власного коментаря.

 

Читайте також: Парламент. Виставити запобіжники

 

Цікавою є також позиція соціальних мереж щодо оплаченої реклами політичних діячів. У Facebook вирішили, що рекламні повідомлення, на відміну від звичайних, повинні чітко відповідати правилам соціальної платформи. Однак, все ж таки і тут для політиків зробили виняток. Так, у компанії вже досить давно користуються послугами фактчекінгових організацій, завдання яких зменшити розповсюдження недостовірної інформації та вірусного контенту, на кшталт образливих мемів чи відредагованих фото або відео. Однак, повідомлення політичних діячів, навіть рекламні, не будуть надсилатися для перевірки до таких компаній. Знову ж таки, у Facebook вважають, що це неналежна для них роль бути рефері у політичних дебатах та перешкоджати доступу виборців до повідомлень їх політичних лідерів.

 

У Twitter обрали кардинально іншу політику, і вирішили просто відмовитись від політичної реклами, заявивши що готові сприяти лише органічному, а не проплаченому, поширенню політичних повідомлень.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.