Наука

  ▪   Олег Фея

Менш як утрьох не збиратися

Як у Росії фабрикують справи проти науковців
Матеріал друкованого видання
№ 45 (625)
від 7 листопада

30 жовтня люди з автоматами затримали директора Фізичного інституту Російської академії наук (ФІАН) Ніколая Колачєвского й протягом шести годин проводили допит у його кабінеті, після чого провели обшук у його помешканні. Вранці того самого дня люди, які представилися працівниками ФСБ та Слідчого комітету, відвезли на допит Ольґу Канорскую, власницю фірми «Триоптикс», що орендує в ФІАНі кілька приміщень. За сім годин допиту їй так і не дали зв’язатися з адвокатом. 


Канорскій і Колачєвскому інкримінують «контрабанду оптичних приладів», а ще точніше «контрабанду приладів подвійного призначення», за що він може дістати сім років позбавлення волі. «Триоптикс» закупила в Китаї скло поширеної марки К8, обробила його й продала кілька їх у Німеччину. Щоб підстрахуватися, власники компанії отримали ліцензію від служби експортного контролю, що стекла не є виробами подвійного призначення, тобто їх не можна використовувати для військових цілей. Згодом служба відкликала ліцензію, вироби застрягли на митниці, а до головних виконавців нагрянули з обшуками. 

 

Читайте також: Науковий популізм


Історія нагадує «макову справу», що тягнеться з 2010 року. Тоді Федеральна служба з контролю за обігом наркотиків (ФСКН) заарештувала на митниці партію кондитерського маку, нібито з нього можна виготовити наркотичні засоби. Директор компанії, яка імпортувала мак, звернувся в профільний НДІ, щоб там провели експертизу. Її доручили Ользі Зєлєніной, завідувачці хімічно-аналітичною лабораторією Пензенського НДІ сільського господарства. Висновок останньої — із партії неможливо виготовити наркотики, відсоток наркотичних речовин у тому маку надзвичайно низький. 2012 року за цю експертизу Зєлєніну заарештували як «пособницю в контрабанді особливо великої партії наркотиків», що може тягнути на довічне ув’язнення. Згодом сторона обвинувачення не знайшла цьому доказів, справу перекваліфікували на «перевищення службових обов’язків». Адвокатка Зєлєніної припускала, що за цим криється банальна помста ФСКН: підзахисна не надала потрібної їм експертизи, поставила під загрозу всю кримінальну справу, тому треба було її «провчити», показати іншим спеціалістам, що значить демонструвати незалежність у контактах із російськими держслужбовцями. Для макової справи провели 235 експертиз, написали понад 1600 томів кримінального провадження, а якщо враховувати зар­плату суддів, прокурорів, слідчих, то витрати російського бюджету на її фабрикування сягають більш як десятка мільйонів доларів. У грудні минулого року Зєлєніну та інших фігурантів виправдав суд присяжних. 

 

Російська правозахисна група «Команда 29» налічує 100 засуджених за держзраду починаючи з 1997 року, при цьому вона не включає даних щодо чиновників, які мали доступ до державної таємниці, — тоді список розширюється ще на кілька сотень осіб


Залучення «своїх» експертів, які напишуть будь-який потрібний висновок заради фабрикації справ, — типова поведінка російських слідчих. Газета «Троицкий вариант», що висвітлює російську наукову політику, припускає, що і в справі Колачевского ФСБ знайде лояльних експертів, які підтвердять військове спрямування проданих «Триоптиксом» стекол. Російська журналістка Ольґа Орлова пригадує іншу схожу справу: у 2009-му на п’ять із половиною років засудили колишнього наукового співробітника Інституту фізики твердого тіла Івана Петькова нібито за продаж сапфірового скла «подвійного призначення». За її словами, суддя тоді «мало не плакала», виголошуючи вирок, і було зрозуміло, що на неї натиснули й не залишили вибору. 


За Колачевского вступилася Російська академія наук (РАН), але в неї самої чимало проблем. Ще 2013 року влада створила Федеральне агентство наукових організацій (ФАНО), у підпорядкування якого відійшло все нерухоме майно РАН: 1008 будівель, часто розміщених у дорогих районах Москви та Санкт-Петербурга, ласий шматочок! Керувати ФАНО поставили колишнього заступника міністра фінансів Міхаіла Котюкова, а по суті ж усе майно РАН забрав уряд. Науковці тоді казали про рейдерське захоплення, деякі виходили на мітинги, але бодай щось вдіяти не вдалося. У травні минулого року уряд створив нове Міністерство науки і вищої освіти, до якого відійшли функції ФАНО, а міністром став той самий Котюков. По суті, роль РАН як очільниці російської науки було зведено нанівець. 


Відносна незалежність РАН муляла око владі. У липні 2017-го, перед наступними виборами президента Російської академії наук, Держдума ухвалила закон, згідно з яким прем’єр Дмітрій Мєдвєдєв міг застосовувати вето до кандидатур, які висунули науковці. Мєдвєдєв одразу ж ним і скористався, щоб зняти з виборів двох популярних кандидатів. Пояснень цього рішення від уряду так і не надійшло. Тоді вважалося, що таким чином Путін розчищає дорогу Владіславу Панченку, людині братів Ковальчуків, давніх «ділових партнерів» президента. Цього року новостворене Міністерство науки видало доволі дивний, але такий, що відповідає чекістській логіці, указ про обмеження спілкування російських науковців з іноземними колегами. 

 

Читайте також: Гаряча холодна надпровідність


Згідно з ним співробітники РАН та університетів мали повідомляти міністерство щонайменше за п’ять днів про заплановані розмови з іноземцями, а згодом надавати письмовий звіт із коротким змістом бесіди та сканами паспортів усіх учасників. До того ж у таких діалогах рекомендувалося брати участь не менш як двом російським науковцям, можливо, задля запобігання витоку секретної інформації, приносити пристрої для аудіозапису заборонялося. Хоча згідно із заявою міністерства указ відтворює «світові практики» й має характер «рекомендації», деякі виші вже взялися за його імплементацію. Указ розкритикувала РАН, а нобелівський лауреат Андре Ґейм назвав його «дуже радянським». При цьому можливості в АН щось зробити обмежені. Віце-президент РАН Юрій Балєґа заявив, що вони рекомендуватимуть міністерству «пом’якшити указ», адже зовсім його скасувати — то «дуже радикально» і «міністр Котюков сам перебуває під тиском людей у погонах».


Цей указ, який неможливо виконати (регламентувати всі зустрічі з іноземцями просто не вдасться), цілком може бути «батогом», який вкинуло міністерство, щоб згодом використати «пряник» — скасувати чи «пом’якшити» його, на чому потім і спекулювати, мовляв, влада йде на поступки людям. Водночас він доповнює шпигуноманію російського керівництва щодо науковців. 2016-го до семи років ув’язнення засудили 76-річного науковця Владіміра Лапиґіна, співробітника одного з НДІ «Роскосмоса». За п’ять років до того він передав китайському колезі демоверсію програми для обрахунку аеродинамічних властивостей космічних апаратів, за що й був обвинувачений у державній зраді. За словами Лапиґіна, всі розрахунки тієї програми ґрунтувалися на відкритих джерелах, а «секретність» вигадав співробітник ФСБ, який курирував його НДІ. У вересні 2017-го ФСБ провела обшуки в десятка співробітників цього НДІ, а торік затримали 75-річного Віктора Кудрявцева, тепер уже за передачу секретних відомостей бельгійцям. У червні заарештували його учня Романа Ковальова за тією самою справою, також держзрада. 


Російська правозахисна група «Команда 29» налічує 100 засуджених за держзраду починаючи з 1997 року, при цьому вона не включає даних щодо чиновників, які мали доступ до державної таємниці, — тоді список розширюється ще на кілька сотень осіб, а також даних у справах, що розвалилися, — таких було чимало. Державна зрада й обвинувачення в контрабанді — легкий спосіб для російських спецслужбовців виконати «план», просунутися кар’єрними сходами або ж банально виконати чиєсь замовлення чи помститися надто незалежним людям. Із втратою впливу Академією наук та вливанням чималих грошей у наукову галузь вчені, які за характером діяльності мають чимало зв’язків з іноземними установами, стають мішенню для задоволення кар’єрних амбіцій і терору з боку спецслужб. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.