▪   Віктор Каспрук

Індія – потенційний союзник Сполучених Штатів?

Для Америки найцінніше в індійській моделі те, що вона на відміну від Китаю підтримує цінності свободи підприємництва, демократії, рівних можливостей

Під час свого листопадового візиту до Індії президент Сполучених Штатів Барак Обама заявив, що Америка підтримує включення Індії до списку постійних членів Ради Безпеки ООН.

Заява значуща, якщо пригадати: в часи Радянського Союзу Індія традиційно входила до зони впливу СРСР, а Пакистан – Сполучених Штатів. У післявоєнній політичній системі Індія була для Сполучених Штатів постійним джерелом неспокою. За часів «холодної війни» вона дотримувалася політики неприєднання. Але Сполучені Штати насторожувала послідовність і прямота, з якою уряд Індії відстоював свої позиції. Нейтралітет Індії Сполучені Штати розглядали як фактичний дрейф у бік Радянського Союзу. Тому після 1948 року вони стали надавати підтримку Пакистану.

Однак після розвалу СРСР ситуація почала змінюватися. У той час, коли США і Китай стали суперниками за гегемонію в світі, в Індії відкрилася можливість не лише стати визначальним чинником геополітики Євразії в ХХІ столітті, а й значно поглибити свої, вже традиційно добрі останнім часом, взаємини з Америкою.

Адже ці дві країни мають спільні інтереси не лише в Євразії. Сьогодні на індійському субконтиненті політичні рівняння змінюються. Не дивлячись на позірні союзницькі стосунки зі Сполученими Штатами, Пакистан здатен на подвійну гру, що він вже неодноразово демонстрував. Для Індії й Америки одними із питань спільних інтересів стали ісламський тероризм (від якого Індія досить сильно потерпає), ядерна енергія і гегемонія Китаю.

 Питання китайської гегемонії та зростаюча економічна і військова могутність Китаю, не кажучи вже про поширення політичного впливу Китаю по всьому світу, не може не турбувати американців. І в цьому випадку у індійців з’являється чудовий шанс простягнути руку дружби американцям, які вбачають в Індії реальну противагу для «приборкання» Китаю.

Хоча при цьому Сполучені Штати одночасно не відмовляться від підтримування балансу своїх взаємин із Індією та Пакистаном. Водночас проблема взаємного зближення усугубляється тим, що в минулі часи не існувало великої довіри між Індією і Америкою. Тому чи зможуть так легко ці країни переступити через минулі протиріччя і непорозуміння?

Очевидно, що постійна увага, котру американці приділяють нині Індії, ґрунтується ще й і на інших чинниках. Серед них також швидке зростання індійської економіки, проблема Афганістану і неприховане прагнення Китаю стати найближчим часом наддержавою.

Правда, в експертних індійських колах не всі однозначно захоплюються подібним зближенням. Дехто навіть вважає, що воно більше на користь американцям. Оскільки США зі своєю сучасною зброєю, сучасними технологіями і військовою міццю нічого не змогли зробити в Афганістані. Тому Індія потрібна президенту Бараку Обамі для вирішення своїх завдань в регіоні.

Не можна сказати, що двосторонні дипломатичні стосунки засновані на ідеалізмі чи політичному романтизмі. Зростаючий економічний і політичний вплив Індії в світі став імпульсом для зближення двох найбільших світових демократій. І може пройти ще трохи часу і Індія буде назавжди викреслена із списку країн «третього світу», як держава, котра сама себе зробила, спираючись при цьому на свої тисячолітні культурні і духовні традиції.

Не можна закривати очі і на підводне каміння, котре здатне загальмувати процес взаємного зближення. І найбільшим стримуючим фактором тут є Пакистан. Бо коли Сполучені Штати готові підтримати прагнення Індії, котра вже давно претендує на постійне місце у Раді Безпеки ООН, то відмовитися від продажу і доставки до Пакистану модерної зброї американці навряд чи здатні. Тому відкриття Америкою «другого фронту» союзництва на індійському субконтиненті має свої певні обмеження.

Теперішня Індія, зі своїм більше, ніж мільярдним населенням, є унікальним ринком для товарів, послуг і ведення бізнесу. Сполучені Штати як країна, котра завжди вміє мислити і діяти стратегічно, однією із перших усвідомили цінність сучасної Індії в цьому сенсі. Унікальність ситуації полягає й у тому, що індійці не маючи гегемоністських амбіцій Китаю, не збираються відкрито мірятися з Америкою геополітичними статусами. Поки що для них значно важливішим є економічне зростання і подолання бідності, ніж своє формальне визнання наддержавою.

Однак, не дивлячись на позитиви «перезавантаження» відносин з Сполученими Штатами, у пам’яті індійців ще не стерлася китайсько-індійська війна 1962 року та пакистансько-індійський збройний конфлікт 1971 року, який привів до розвитку самоврядування в Східному Пакистані і в підсумку до проголошення держави Бангладеш. Так само, як і те, що в 1971 році президент США Ніксон дав дуже «специфічні» завдання 7-ому американському флоту.

І досі багато хто в Індії вважає, що перекидання в Бенгальську затоку  ударного з'єднання 7-го флоту – це була спроба США натиснути на Індію, аби перешкодити її можливому наступу в Західному Пакистані.

Сьогодні ж поточна ситуація в світі складається таким чином, що Індія і Сполучені Штати змушені триматися разом. І справа тут не в дружбі чи перспективному стратегічному партнерстві. Нині інтереси Америки і Індії по багатьом параметрам просто збігаються. США змушені шукати нову парадигму відносин на індійському субконтиненті і регіоні в цілому. Тому без зближення з Індією і її підтримки американці обійтися не можуть.

Дружні взаємини між Індією і Сполученими Штатами нині можуть формуватися виключно на основі взаємних національних інтересів. Що й може бути визначено, як основна парадигма для взаємного максимального зближення двох держав. Втім, індійсько-американське стратегічне партнерство ще не стало повністю доконаним фактом. І, як відомо – зовнішня політика не визначає постійних друзів, ні постійних ворогів – існують лише постійні національні інтереси. Сьогодні обидві країни лише тестують одна одну на стратегічне партнерство. Тому з цього й треба виходити.

Після того, як де-факто світ перестав бути однополярним, Америка зацікавлена в союзниках, котрі мають демократичні системи правління. Чого, безумовно, не скажеш ні про Китай, ні про Пакистан. Хоча останні будуть з великою обережністю ставитися до цієї дружби, що має тенденцію до зростання. А для догматичного комуністичного Китаю це питання може виявитися більш серйозним, ніж навіть Афганістан, Центральна Азія, Кашмір, Непал чи Тибет.

Крім того, зближення Америки з Індією може мати й свої економічні дивіденди. Індія, котра має 55 мільйонів середнього класу, може потенційно стати великим ринком для якісних американських товарів. І це здатне стимулювати вихід США із стану економічної рецесії. Також Індія спроможна  стати великим ринком зброї для американців, в чому і індійці також дуже зацікавлені.

Також Америка потребує Індії для боротьби з тероризмом, який є для цих двох країн спільним ворогом. В свою чергу, Індія потребує Америки для отримання нових технологій в галузі оборони і ядерних питань.

Важливим чинником майбутніх відносин Індії і США є індійська діаспора в Америці. Зараз налічується понад 2,2 мільйона американців індійського походження, котрі мають середні доходи в 70 тисяч доларів на рік, і є однією із найбільш багатих груп іммігрантів. Також індійська діаспора є однією із найбільш освічених у США.

Однак на шляху до того, щоб Індія змогла зайняти своє місце серед найпотужніших націй світу в майбутньому, стоять декілька факторів. Одним із них є величезний соціальний розрив між багатими і бідними, який до того ще й має тенденцію до збільшення. При тому, що тепер нараховується 36 індійських мільярдерів, в Індії проживає 40% від всіх дітей, які у світі недоїдають. А близько 800 мільйонів індійців змушені жити за менше, ніж 2 долара на день.

Вихід із цієї важкої соціальної і економічної ситуації може бути у переведенні на нові рейки індійсько-американської політики економічних відносин. В цьому сенсі листопадовий візит президента Сполучених Штатів Барака Обами до Індії можна вважати історичним.

Адже як підкреслив президент Обама, виступаючи в індійському парламенті, Індія займатиме важливе місце в глобальній економіці ХХІ століття і американсько-індійське партнерство матиме вирішальне значення у формуванні глобальної економічної політики.

В цьому сенсі варто говорити про пріоритети, які б мала поставити перед собою Індія, коли вона дійсно хоче реалізувати свій потенціал в якості нової світової економічної влади.

Першим таким пріоритетом є «управління». Адже коли ми говоримо про хороше управління, то повинні розглядати всю індійську суспільну тканину на всіх рівнях – політичному, соціальному, діловому, економічному і культурному. Право на одержання інформації стало одним із найбільших законодавчих досягнень в Індії. Що в свою чергу призвело до більшої підзвітності уряду і надало можливість індійським громадянам впливати на перебіг подій в державі.

Другим пріоритетом є зростання і розвиток. Швидке економічне зростання є необхідним чинником для Індії, і цього може бути досягнуто лише через швидкий розвиток інфраструктури. В Індії існує серйозний дефіцит інфраструктури і цю прогалину необхідно закривати у терміновому порядку.

Індійцям потрібно більше доріг, залізничних ліній, аеропортів, морських портів, електрики, міської інфраструктури. А із-за обмеженості ресурсів для створення такої масової інфраструктури, це питання може бути вирішене  на основі державно-приватного партнерства, в тому числі з участю Сполучених Штатів.

Третій і четвертий пріоритети взаємопов’язані між собою і відносяться до відкритості і освіти. Зростання і розвиток економіки призведе до створення великої кількості робочих місць в Індії. Тому важливо досягти прориву в обліку великої кількості людей та їх інтеграції у формуванні нової Індії.

Однак більшість із цих людей повинні бути оснащені сучасними навичками та можливостями, що можливо лише шляхом збільшення їхнього освітнього рівня. І хоча на сьогодні індійський уряд виділив значні кошти на освіту, але ця проблема так само ще залишається великою, і вона потребуватиме підтримки від всіх сегментів економіки.

Очевидно, що зближення Індії зі Сполученими Штатами сприятиме індійській інтеграції у світову глобальну економіку. Індія збирається збільшувати своє партнерство з Америкою в найближчі 10-15 років. Скоріш за все, ці країни не будуть зациклюватись виключно лише на економічних зв’язках. Адже багато індійських студентів навчаються у США і їхня кількість лише постійно зростає.

А три останні візити американських президентів до Індії – президента Клінтона у 2000 році, президента Буша в 2006 році, і президента Обами в листопаді 2010 року – чітко вказують на зростання і поглиблення дипломатичних відносини між Індією і Сполученими Штатами.

Проте серйозною перешкодою в економічних і дипломатичних зв’язках між двома країнами є напружені відносини між Індією і Пакистаном. Індія навіть закликала Америку оголосити Пакистан терористичною державою, хоча США з зрозумілих причин відмовляються це зробити.

В той же час Індія є більш природнім партнером для Сполучених Штатів, ніж Пакистан. Але індійці мають розуміти, що американці не можуть відмовитися від своїх відносин із Пакистаном, який є найважливішим партнером для них в Афганістані і війні з тероризмом.

Загалом же за зближенням Індії і Америки лежить багатошарова реальність виникнення нового світу. Сьогодні Індія цікава не лише своєю військовою могутністю та економічною потужністю. Вона може слугувати в якості моделі для всіх країн світу, що розвиваються. Адже Індія цілком може позиціонуватися в якості альтернативи китайському «економічному чуду», за якого надзвичайно збільшується роль держави і водночас зменшується важливість демократії і дотримання прав людини.

Певною мірою приклад Індії перекреслює твердження щодо того, що економічне зростання в Південно-Східній Азії має бути пов’язано з наявністю авторитарних режимів. Позаяк в Індії подібне зростання супроводжується демократією.

І якщо в найближчі десятиліття Індія буде здатною реформувати свою систему управління, то модель демократичного зростання може виявитися більш гнучкою і стійкою, аніж за комуністичного державного капіталізму в Китаї. Для Америки найцінніше в індійській моделі те, що вона підтримує цінності свободи підприємництва, демократії, рівних можливостей, котрі в усьому світі традиційно асоціюються зі Сполученими Штатами. Це все взяте разом і представляє справжню підставу для поглиблення індійсько-американських зв'язків.

Зближення між Америкою та Індією відкриває і значні можливості для самих США. Оскільки індійська модель сприйматиметься іншими країнами в якості еталонного шляху розвитку, і в кінцевому підсумку здатна сприяти підвищенню власного впливу Сполучених Штатів і їх концепції «м’якої сили» по всьому світі.


Теги